ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р.Справа № 5017/972/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 03 липня 2012 року

у справі №5017/972/2012

за позовом Комунального підприємства „Міський житлово-комунальний центр"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 8314,09 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство „Міський житлово-комунальний центр" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7369,19 грн. заборгованості по орендній платі, 545,01 грн. нарахованої на заборгованість по орендній платі пені, 369,42 грн. заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат та 30,47 грн. нарахованої на заборгованість по відшкодуванню експлуатаційних витрат пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 липня 2012 року у справі №5017/972/2012 (Колегією суддів, у складі: головуючого судді Погребна К.Ф., суддів Меденцев П.А., Щавинська Ю.М.) позов КП „Міський житлово-комунальний центр" задоволено частково: з ФО-П ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 7739,61 грн. заборгованості із розстрочкою виконання рішення на дванадцять місяців та 1069,50 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7369,19 грн. та заборгованість по відшкодуванню експлуатаційних витрат в сумі 545,01грн., окрім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №15 від 03.10.2008р. позивачем правомірно нараховано до сплати ФО-П ОСОБА_1 545,01 грн. пені. та за договором №43 від 03.10.2008р. 30,47 грн. пені. При цьому, приймаючи до уваги обставини справи, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази та причини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, враховуючи майновий стан відповідача, місцевий господарський суд прийшов до висновку про зменшення загального розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 1 грн., та про необхідність надання розстрочки виконання рішення на дванадцять місяців, шляхом погашення заборгованості в сумі 7739,61 грн. рівними частинами, а саме: в липні 2012р. -644,97 грн., в серпні 2012р. -644,97 грн., в вересні 2012р. -644,97 грн., в жовтні 2012р. -644,97 грн., в листопаді 2012р. - 644,97 грн., в грудні 2012р. - 644,97 грн., в січні 2013р. - 644,97 грн., в лютому 2013р. -644,97 грн., в березні 2013р. -644,97 грн., в квітні 2013р. -644,97 грн., в травні 2013р. -644,97 грн., в червні 2013р. -644,97 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ФО-П ОСОБА_1) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП „Міський житлово-комунальний центр" в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм процесуального права та не повне з'ясування судом обставини справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (КП „Міський житлово-комунальний центр") в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.08.2012р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 за відсутністю представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 03.10.2008р. між КП „Житлово-експлуатаційна дільниця №3" правонаступником якого є КП „Міський житлово-комунальний центр" (Орендодавець, позивач) та ФО-П ОСОБА_1 (Орендар, відповдач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №15 (надалі -договір оренди), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №ХV - ХVІ, загальною площею 26,3 кв.м, розташоване у підвалі житлового дев'ятиповерхового цегляного будинку (нумерація приміщення дана відповідно до технічного паспорту виготовленого КП „ЮМБТІ" станом на 24.09.2008р.) за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КП „ЖЕД №3", приміщення надається в оренду з метою розміщення магазину одягу.

Пунктами 2.1, 2.3 договору оренди передбачено, що вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням цього договору та акту прийому -передачі вказаного приміщення. У разі припинення дії договору оренди з будь-яких обставин, майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання Сторонами Акта прийому -передачі.

Відповідно до п.п.3.1-3.4 договору оренди орендна плата визначається на підставі Закону України „Про оренду державного та комунального майна", рішень сесій Южненської міської ради та на підставі затвердженої Южненською міською радою Методики розрахунку плати за оренду нерухомого майна, що є власністю Южненської міської територіальної громади. Орендна плата за орендоване приміщення визначена у розмірі 527,61грн. за перший місяць оренди ( в т.ч. ПДВ -87,93грн.). Розмір орендної плати підлягає щомісячному коригуванню та індекс інфляції, встановлений чинним законодавством. Орендна плата сплачується Орендарем готівкою або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа.

За умовами п.3.8 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується Орендодавцеві за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (враховуючи день сплати).

Згідно із п.4.2 договору оренди Орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Приписами п.8.1 договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За п.п.9.1, 9.2, 9.6 договору оренди термін дії договору з 03.10.2008р. по 02.10.2009р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни умов договору за 30 календарних днів до кінця терміну його дії, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. При тривалому, більше трьох місяців, невикористанні Орендарем наданих йому приміщень за цим Договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню згідно із нормами чинного законодавства.

03.10.2008р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування орендоване майно за договором оренди нежитлового приміщення №15 від 03.10.2008р., що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с. 12).

Водночас, 03.10.2008р. між КП „Житлово-експлуатаційна дільниця №3" правонаступником якого є КП „Міський житлово-комунальний центр" (Виконавець) та ФО-П ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір на відшкодування експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення №43 (надалі -договір №43), за умовами якого Виконавець надає споживачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а Споживач оплачує послуги за затвердженими тарифами, згідно до розрахунку, у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.5 договору №43 встановлено, що оплата, внесена несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені у розмірі 0,5% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до рішень сесії Южненської міської ради від 24.04.2009 року №1119-V „Про орендну плату за використання комунального майна Южненської міської територіальної громади", від 25.02.2010 року №1314-V „Про внесення змін до рішення сесії Южненської міської ради № 1119- V від 24.04.2009 року „Про орендну плату за використання комунального майна Южненської міської територіальної громади", з 01.05.2009р. орендна плата складає 45% від встановленого договором оренди нежитлового приміщення №15 від 03.10.2008р. обсягу на термін до 01.01.2011р., про що 05.05.2009р. та 25.02.2011р. було укладено додаткові угоди до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки та акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 72-83).

27.10.2011р. ФО-П ОСОБА_1 було направлено КП „Міський житлово-комунальний центр" заяву, в якій ФО-П ОСОБА_1 просила не нараховувати орендну плату за приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказане приміщення не використовувалось відповідачем з 01.03.2011р.

16.11.2011р. ФО-П ОСОБА_1 було направлено КП „Міський житлово-комунальний центр" роз'яснення щодо акту звірки між КП „Міський житлово-комунальний центр" та СПД ОСОБА_1, в якому відповідач зазначив, що з березня 2011р. не отримував жодних рахунків по сплаті орендної плати на приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на що, відповідач вважав, що нарахування по орендній платі на приміщення були призупинені, та зауважував, що відповідачем було написано на ім'я директора позивача заяву з проханням призупинити нарахування орендної плати на вищезазначене приміщення.

17.11.2011р. КП „Міський житлово-комунальний центр" було направлено ФО-П ОСОБА_1 пропозицію №428 про розірвання договору оренди №15 від 03.10.2008р., в якій позивач звертав увагу, що відповідачем не виконуються умови договору оренди №15 від 03.10.2008р. в частині своєчасної сплати орендної плати за орендовані приміщення, просив терміново погасити борг з орендної плати у сумі 5849,92 грн.

Водночас 17.11.2011р. КП „Міський житлово-комунальний центр" було направлено ФО-П ОСОБА_1 лист №432, яким позивач запропонував відповідачу надати заяву з проханням призупинити нарахування орендної плати за підвальне приміщення №XV-XVI, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та просив негайно погасити заборгованість по сплаті орендної плати за вказане приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2011р. ФО-П ОСОБА_1 було направлено позивачу заяву про розірвання договору оренди №15 від 03.10.2008р. з 01.01.2012р.

Матеріалами справи встановлено, що 03.01.2012р. між сторонами по справі був підписаний акт повернення нежитлового приміщення, за умовами якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення №ХV - ХVІ, загальною площею 26,3 кв.м, розташоване у підвалі житлового дев'ятиповерхового цегляного будинку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Вважаючи, що відповідачем неналежно виконано умови договору оренди та договору №43 майна КП „Міський житлово-комунальний центр", позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Приписами ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 283 ГК України передбачено, що договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Приписами ч. 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За умовами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, ФО-П ОСОБА_1 не сплачувалась орендна плата за договором оренди №15 від 03.10.2008р. із березня 2011р. по грудень 2011р. та плата по відшкодуванню експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення за договором №43 від 03.10.2008р. із серпня 2011р. по грудень 2011р. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди №15 від 03.10.2008р. в частині сплати орендної плати та умов договору №43 від 03.10.2008р. в частині плати по відшкодуванню експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення за ФО-П ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 7738,61 грн. (7369,19 грн. заборгованість по орендній платі та 369,42 грн. заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення).

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи скаржника стосовно не надсиланню позивачем ФО-П ОСОБА_1 додатків до позовної заяви, стосовно неотримання актів виконаних робіт і рахунків, з огляду на їх недоведеність в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України. Напроти, в матеріалах справи наявний опис-вкладення до цінного листа від 02.03.2012р. в якому зазначені відповідні додатки до позовної заяви КП „Міський житлово-комунальний центр" які були надіслані відповідачу разом із позовною заявою.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Посилання скаржника на п.9.2 договору оренди як на підставу для розірвання договору оренди теж не відповідають дійсності і не є законними, оскільки за вказаним пунктом договору оренди, договір підлягає розірванню згідно із нормами чинного законодавства, проте ФО-П ОСОБА_1, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується самою ФО-П ОСОБА_1, не скористалась своїм правом, передбаченим вищезазначеними статтями, щодо розірвання договору оренди №15 від 03.10.2008р.

Також апеляційний господарський суд зауважує, що ФО-П ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження невикористання наданих їй приміщень за договором оренди №15 від 03.10.2008р.

Таким чином, з огляду на неналежне здійснення відповідачем орендних платежів та платежів з плати по відшкодуванню експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати та плати по відшкодуванню експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення на користь КП „Міський житлово-комунальний центр" у сумі 7738,61 грн.

Щодо стягнення з ФО-П ОСОБА_1 545,01грн. пені за договором оренди №15 від 03.10.2008р. та 30,47грн. пені за договором №43 від 03.10.2008р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги майновий стан відповідача, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази та причини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення загального розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 1 грн.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 03 липня 2012 року у справі №5017/972/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош