ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р.Справа № 5024/415/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлік С.В., за довіреністю від 20.07.2012р.

від відповідача: Юрченко Н.С., за довіреністю від 08.08.2012р.

від ДВС: Кромп О.П., за довіреністю №208 від 06.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мініна Дениса Сергійовича

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 06 липня 2012 року

по справі №5024/415/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця Мініна Дениса Сергійовича

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім -97"

за участю відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсону

про стягнення 800000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.05.2012р. по справі №5024/415/2012 задоволено позов Фізичної особи-підприємця Мініна Дениса Сергійовича до Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім -97" про стягнення 800000 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 800000 грн. заборгованості, 16000 грн. витрат на послуги адвоката та 16000 грн. судового збору.

06.07.2012р. ФО-П Мінін Д.С. звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про вжиття заходів, щодо забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів до забезпечення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2012р. по справі №5024/415/2012, шляхом накладення арешту на грошові кошти та інші цінності ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97", в тому числі кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах , а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат, та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97" у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат. Окрім того, позивач просив зареєструвати накладені обтяження на рухоме та нерухоме майно відповідача в Державних реєстрах обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідачем продаються належні йому магазини, що на думку позивача свідчить про вжиття заходів з боку відповідача з метою відчуження об'єкту інвестиції, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення. Окрім того у вказаній заяві позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед постачальниками щомісячно зростає, а обсяг доходів від реалізації товарів щомісячно зменшується; ухилення державного виконавця від виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06 липня 2012 року у справі №5024/415/2012 (суддя Людоговська В.В.) відмовлено у задоволенні заяви ФО-П Мініна Д.С. про вжиття заходів, щодо забезпечення позову, з посиланням на те, що позивачем у встановлений законом спосіб не було доведено необхідність застосування заходів до забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, позивач (ФО-П Мінін Д.С.) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву ФО-П Мініна Д.С. про вжиття заходів, щодо забезпечення позову, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях скаржник підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача („Херсонський оптовий торговий дім -97") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П Мініна Д.С. та просить залишити її без задоволення, а оскаржувану судову ухвалу без змін.

Представник ДВС утримався від надання пояснень по справі та підтримання правової позиції жодної із сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши представників сторін та ДВС, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Херсонської області від 06 липня 2012 року у справі №5024/415/2012 було відмовлено у задоволенні заяви ФО-П Мініна Д.С. про вжиття заходів, щодо забезпечення позову, з посиланням на те, що позивачем у встановлений законом спосіб не було доведено необхідність застосування заходів до забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

Вимогами ст. 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п.п.1-3 ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Така ж правова позиція наведена і у п.п. 1.1, 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову".

Водночас необхідно зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Така ж правова позиція викладена у п.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з наступними змінами та доповненнями.

Із матеріалів справи випливає, що предметом позовних вимог ФО-П Мініна Д.С. є стягнення 800000 грн. заборгованості за договором поставки №221 від 01.11.2010р.

У заяві про забезпечення позову ФО-П Мінін Д.С. просить суд вжити заходів до забезпечення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2012р. по справі №5024/415/2012, шляхом накладення арешту на грошові кошти та інші цінності ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97", в тому числі кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах , а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат, та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97" у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат.

В якості підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову позивач зазначає, що відповідачем продаються належні йому магазини, що заборгованість відповідача перед постачальниками щомісячно зростає, а обсяг доходів від реалізації товарів щомісячно зменшується; ухилення державного виконавця від виконання рішення суду.

Стосовно зауважень позивача про ухилення державного виконавця від виконання рішення суду, апеляційний господарський суд зазначає, що для оскарження дій Державної виконавчої служби законодавством передбачено окрему процедуру, відповідно до умов ст. 122-2 ГПК України та Закону України „Про виконавче провадження".

Проаналізувавши вищевикладені положення чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та інші цінності ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97", в тому числі кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах , а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат, та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97" у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат є безпідставними, оскільки посилання на те, що відповідачем продаються належні йому магазини та на те, що заборгованість відповідача перед постачальниками щомісячно зростає, ніяким чином не створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову про стягнення з відповідача 800000 грн. заборгованості та 32000 грн. судових витрат.

Окрім того, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи позивача, стосовно того, що відповідачем продаються належні йому магазини та на те, що заборгованість відповідача перед постачальниками щомісячно зростає з огляду на їх недоведеність у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України. Також позивачем не доведено, що продаж належних відповідачу магазинів та зростаюча заборгованість відповідача перед постачальниками може привести до утруднення чи унеможливлювання виконання рішення суду.

До того ж, слід зазначити, що позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, належним чином не мотивовано та не обґрунтовано факт того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що у разі задоволення вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову можуть бути зачеплені права та інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та інші цінності ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97", в тому числі кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах , а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат, та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ПрАТ „Херсонський оптовий торговий дім -97" у розмірі стягнення 800000 грн. та 32000 грн. судових витрат.

За таких обставин суд першої інстанції не порушив норми матеріального та процесуального права, приймаючи оскаржену ухвалу, в зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а отже апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мініна Дениса Сергійовича слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 06 липня 2012 року у справі №5024/415/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мініна Дениса Сергійовича -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош