Справа №1-10/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Васянович

Номер провадження 11/1890/484/12 Суддя-доповідач - Демченко

Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Безверхого О. М., Пархоменко О. М.,

з участю прокурора - Саєнка С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_7, захисника засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10, захисника засудженого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 захисник засудженої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 захисника ОСОБА_15 в інтересах засуджених ОСОБА_16 та ОСОБА_17, прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Саєнка С.В., на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2012 року, яким

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,

засуджений за ч.3 ст.28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 4 роки позбавлення волі, без конфіскації засобів вчинення злочинів.

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину а саме автомобіля марки ЗІЛ зеленого кольору без номерного знака.

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину.

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину.

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_6, 22 вересня 1976 року

народження, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 років позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину.

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, не судимий,

засуджений за ч.3 ст.28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину а саме мобільного телефону «Нокіа 1200» з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар».

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією засобів вчинення злочину а саме мобільного телефону «Нокіа 1200» з сім картою мобільного зв'язку «Київстар»

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Виправданий за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10, не судима,

засуджена за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, без конфіскації засобів вчинення злочину.

Виправдана за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 визнані винними і засуджені за організацію незаконного переправлення осіб у кількості 58 іноземних громадян через державний кордон України за попередньою змовою організованою групою осіб, повторно.

У вересні 2008 року невстановлена досудовим слідством особа на ім'я «ОСОБА_34» повідомила ОСОБА_5 про те, що 19 іноземців будуть незаконно переміщені з Російської Федерації через державний кордон України та доставлені до лісосмуги поблизу с. Ревякіно Путивльського району Сумської області, де їх необхідно незаконно переправити по території України транзитом з Росії до Республіки Словаччина.

В ніч з 23 на 24 вересня 2008 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншою невстановленою досудовим слідством особою та ОСОБА_4, діючи в складі організованої групи та достовірно знаючи про незаконне переміщення через державний кордон України з Російської Федерації 19 іноземців, на вантажному автомобілі під керуванням ОСОБА_5 та на автомобілі, під керуванням ОСОБА_4 в лісосмузі за с. Ревякіно Путивльського району Сумської області, де зустріли групу нелегальних мігрантів у кількості 19 громадян Ісламської Республіки Пакистан, без необхідних документів, і дозволу відповідних органів державної влади України на перетин кордону з території Російської Федерації.

Далі підсудний ОСОБА_5 повідомив невстановлену досудовим слідством особу на ім'я «ОСОБА_34» про зустріч нелегалів, яких на автомобілі у супроводі ОСОБА_4 який їхав попереду на автомобілі та попереджав про наявні перешкоди, що усувало можливість виявлення їх незаконної діяльності, переправив їх до с. Красне Згурівського району Київської області. Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 діючи у складі організованої групи, сприяли організації незаконного переправлення осіб по території України через державний кордон України до с. Красне Згурівського району Київської області.

В той же день підсудний ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_11, повідомивши іншу невстановлену досудовим слідством особу на ім'я «ОСОБА_34», організував подальше переправлення цих іноземців до заздалегідь обумовленого з ОСОБА_11 місця, при цьому був задіяний ОСОБА_2 і транспортний засіб під його керуванням та супровід на автомобілі під керуванням ОСОБА_20. 24 вересня 2008 року вони перевезли нелегальних мігрантів до лісопосадки, розташованої біля с. Тухолька Славського району Львівської області.

Під час слідування ОСОБА_9 повідомляв ОСОБА_21 про хід руху та час їх прибуття до обумовленого місця.

В цей же де день ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_7, і ОСОБА_13 та невстановленими досудовим слідством особами, діючи в складі організованої групи, організував переміщення нелегалів до будинку АДРЕСА_1 для подальшого їх переправлення на територію Закарпатської області, звідки підсудний ОСОБА_11 на автомобілі марки «ЗІЛ», слідуючи лісовими дорогами, прибув до розвилки доріг біля с. Турички Перечинського району Закарпатської області, де його зустріли підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_16 та невстановлена досудовим слідством особа, якій передав автомобіль з нелегалами, а сам на автомобілі прослідував до місця свого мешкання в АДРЕСА_2

Після цього підсудний ОСОБА_16 з невстановленою досудовим слідством особою, діючи в складі організованої групи, за вказівкою підсудного ОСОБА_17 доставили автомобіль марки «ЗІЛ» з нелегальними мігрантами до заздалегідь обумовленого місця поблизу с.м.т. В.Березний Закарпатської області, де його залишили. А далі невстановлені досудовим слідством особи, діючи за попередньою змовою з підсудною ОСОБА_13 в складі організованої групи та сприяючи незаконному переправленню осіб через державний кордон України, організували приховане перевезення 11 нелегальних мігрантів з їх числа до господарства АДРЕСА_1 за місцем проживання Кузьми для тимчасового їх прихованого перебування, і за вказівкою іншої невстановленої досудовим слідством особи забезпечили їх подальше незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Словаччина.

Також у жовтні 2008 року невстановлена досудовим слідством особа, продовжуючи злочинну діяльність і реалізуючи свій злочинний намір з іншими невстановленими досудовим слідством особами, повторно надала інформацію щодо наявності на території Російської Федерації групи іноземних громадян у кількості 20 осіб, яких необхідно незаконно переправити через державний кордон України з Росії на територію Сумської області. Далі передавши підсудному ОСОБА_17 номер мобільного телефону та цифровий пароль, ця невстановлена досудовим слідством особа вказала місце зустрічі нелегальних мігрантів поблизу с.м.т. В.Березний Закарпатської області, яке раніше вже було використано у злочинній діяльності.

ОСОБА_17 за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим слідством особами, виконуючи вказівку невстановленої досудовим слідством особи, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_13, діючи в складі організованої групи, та приймаючи участь в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, передав ОСОБА_11 номер мобільного телефону і цифровий пароль, а також спільно з ним визначив місце прихованої передачі нелегальних мігрантів поблизу с. Турички Перечинського району Закарпатської області, яке гарантувало безпеку злочинної діяльності та усувало можливість її викриття.

В ніч з 09 на 10 жовтня 2008 року підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи повторно, за попередньою змовою в складі організованої групи, дотримуючись вимог конспірації, на двох автомобілях, прибули до лісосмуги за с. Ревякіно Путивльського району Сумської області, що розташована поблизу державного кордону України з Російською Федерацією, де в обумовленому місці зустріли групу нелегальних мігрантів у кількості 20 громадян Ісламської Республіки Пакистан, яких перед цим того ж дня невстановлені досудовим слідством особи незаконно, поза пунктом пропуску, без необхідних документів і дозволу відповідних органів державної влади переправили через державний кордон України з території Російської Федерації на Україну для їх подальшого переправлення по території України через державний кордон України до Республіки Словаччина.

Далі ОСОБА_5 повідомив невстановлену досудовим слідством особу на ім'я «ОСОБА_34» про зустріч нелегалів і на автомобілі у супроводі ОСОБА_4, який на іншому автомобілі їхав попереду та попереджав про наявні перешкоди, що усувало можливість виявлення їх незаконної діяльності, повіз нелегальних мігрантів до заздалегідь обумовленого місця. Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сприяли організації їх незаконного переправлення через державний кордон України і вночі 10 жовтня 2008 року повезли нелегалів до раніше обумовленого місця, розташованого поблизу с. Красне Згурівського району Київської області.

Вранці 10 жовтня 2008 року підсудний ОСОБА_9, координуючи свої дії з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_34», з метою перевезення нелегальних мігрантів до раніше обумовленого місця, діючи повторно за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_2 в складі організованої групи, на автомобілі на мікроавтобусі марки «Мерседес-Бенц», під керуванням ОСОБА_2, прибули до с. Красне Згурівського району Київської області де той, дотримуючись вимог конспірації, зустрів та розмістив у своєму транспортному засобі групу іноземних громадян у кількості 20 осіб, яких вони у подальшому повинні були приховано доставити до с. Тухолька Славського району Львівської області.

Підсудний ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_2 у складі організованої групи, повідомив про наявність поблизу обумовленого місця транспортних засобів, що можливо належать правоохоронним органам, і обумовив з ними місце доставки нелегальних мігрантів до лісосмуги поблизу с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, де він повинен був їх зустріти.

В цей же день ОСОБА_11, діючи повторно, за попередньою змовою з підсудними ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в складі організованої групи, організував подальше транспортування іноземців до заздалегідь обумовленого з ОСОБА_17 місця.

10 жовтня 2008 року підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_7 повторно, за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_6, діючи в складі організованої групи, на вантажному автомобілі марки «ЗІЛ» прибули до лісопосадки, розташованої біля с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, де зустріли групу нелегальних мігрантів в кількості 20 осіб, яких посадили в кузов вищевказаного автомобіля «ЗІЛ» та накрили їх брезентом. Після цього, сприяючи вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України та дотримуючись вимог конспірації, вони лісовими дорогами перевезли їх територією Закарпатської області до околиці с. Плоский Потік Свалявського району Закарпатської області, де висадили у лісосмузі. ОСОБА_7 і ОСОБА_6, дотримуючись вимог конспірації, з метою унеможливлення викриття їх злочинної діяльності завели вказану групу нелегальних мігрантів у ліс біля с. Плоский Потік, де переховували їх до вечора 11 жовтня 2008 року, а потім діючи за вказівкою ОСОБА_11, перевели вищевказану групу іноземців по лісистій місцевості до с. Свалявка Перечинського району Закарпатської області.

ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_13, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими досудовим слідством особами, діючи в складі організованої групи, організували приховане перевезення групи іноземців на легкових автомобілях до будинку АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_13, яка забезпечила приховане перебування вказаних осіб у себе вдома з метою їх передачі іншим невстановленим досудовим слідством особам для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України до Республіки Словаччина.

Однак, 13 жовтня 2008 року нелегальні мігранти в кількості 28 осіб виявили співробітники Служби безпеки України.

Крім того, в ніч з 30 на 31 жовтня 2008 року ОСОБА_4, і ОСОБА_5 повторно, за попередньою змовою, діючи в складі організованої групи та достовірно знаючи про незаконне переміщення через державний кордон України з Російської Феде-рації 19 іноземців, на двох автомобілях, приїхали до лісосмуги за с. Ревякіно Путивльського району Сумської області, що розташована поблизу державного кордону України з Російською Федерацією, і використовуючи отриманий від невстановленої досудовим слідством особи на ім'я «ОСОБА_34» номер мобільного телефону та цифровий пароль, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в обумовленому місці зустріли групу нелегальних мігрантів - громадян Ісламської Республіки Пакистан у кількості 19 осіб, яких цього ж дня невстановлені досудовим слідством особи без необхідних документів і дозволу відповідних органів державної влади України незаконно переправили з території Російської Федерації до України поза пунктом пропуску через державний кордон України.

Далі ОСОБА_5 повідомив ту ж невстановлену досудовим слідством особу на ім'я «ОСОБА_34» про зустріч нелегалів і на автомобілі у супроводі ОСОБА_4, який на автомобілі їхав попереду та попереджав про наявні перешкоди, що усувало можливість виявлення їх незаконної діяльності, повіз нелегальних мігрантів до заздалегідь обумовленого місця, розташованого біля с. Красне Згурівського району Київської області. Таким чином підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи в складі організованої групи, сприяли організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України і перевезли їх до раніше обумовленого місця, розташованого поблизу с. Красне Згурівського району Київської області. Однак, у той же день їх протиправна діяльність щодо організації незаконного переправлення 19 іноземців через державний кордон України була виявлена та припинена співробітниками Служби безпеки України.

Судом ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13, за пред'явленим їм органами досудового слідства обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, виправдані за відсутністю в їх діях складу даного злочину.

На вирок суду захисник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_7 захисник засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10, адвоката засудженого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 захисник засудженої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 захисник ОСОБА_15 в інтересах засуджених ОСОБА_16 та ОСОБА_17, прокурор який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_18 подали апеляції

1) Захисник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляції не оскаржуючи фактичних обставин справи і юридичної кваліфікації дій вважає що суд призначив занадто суворе покарання. Він зазначає що роль його півдзахисного у вчиненні злочину була незначною. Також суд лише формально перелічив пом'якшуючі вину обставини але не врахував їх так як призначив до відбуванн покарання у виді позбавлення волі. Його підзахисний сприяв у розкритті і розслідуванні злочину давав правдиві пояснення після яких у органів досудового слідства відпала необхідність у проведенні цілого ряду слідчих дій а тому він просить пом'якшити його підзахисному покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

2) Сам засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції неп оскаржує фактичних обставин справи і юридичної кваліфікації дій вважає що призначене йому покарання є занадто суворим. На його погляд суд не врахував що він у судовому засіданні дав вичерпно правдиві покази. Крім ОСОБА_20 він до порушення кримінальної справи нікого не знав. Як підстави до пом'якшення покарання наводить те що він працює дружина займається доглядом за сином, який є інвалідом дитинства.

3) Засуджений ОСОБА_4 вважає вирок суду в частині призначеного покарання несправедливим у зв'язку з його суворістю оскільки судом при його призначенні не було враховано те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався , сам з'явився до органів досудового слідства, написав явку з повинною чим сприяв у розкритті злочину повністю визнав свою вину а тому він просить вирок суду змінити і призначити йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України. Крім того він вважає що суд зайво кваліфікував його дії за ч.3 ст. 28 КК України тому що він участі в організованій злочинній групі не приймав а суд такий висновок зробив на припущеннях а тому він просить виключити йому із вироку цю кваліфікуючу ознаку.

4) Засуджений ОСОБА_5 вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним, оскільки судом не було враховано те, що він з'явився із зізнанням у вчиненому злочині, активно сприяв його розкриттю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні дружину та малолітню дитину, повністю визнав свою вину та став на шлях виправлення, а тому просить вирок суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Також він просить виключити із вироку кваліфікуючу ознаку ч.3 ст. 28 КК України як вчинення злочину у складі організованої злочинної групи тому що крім ОСОБА_4 він більше ні з ким із засуджених контактів не підтримував.

5) Засуджений ОСОБА_6 в поданій апеляції ставить питання про пом'якшення призначеного судом покарання при цьому посилається на те що він сприяв розкриттю і розслідуванню злочину, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому. На його погляд судом при призначенні покарання не було враховано те що він злочин вчинив внаслідок збігу ряду об'єктивних обставин а саме: відсутність роботи, рідних які б могли надати матеріальну допомогу а тому у нього було безвихідне становище. Він вперше притягується до відповідальності по місцю проживання характеризується позитивно і тому він просить до призначеного покарання застосувати ст. 75 КК України, і звільнити його від призначеного покарання.

6) Захисник засудженого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 в поданій апеляції підтримує те що його підзахисний виправданий за ч.1 ст. 255 КК України, але не погоджується що дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ч. 3 ст. 28 КК України, як злочин вчинений в складі організованої злочинної групи, Він вважає що органами досудового слідства не було надано достатньо доказів стосовно того що його підзахисний разом з іншими засудженими разом зустрічались, обговорювали план спільних дій, Також така ознака як стійкість групи, тому що підсудні познайомились між собою під час досудового слідства, а до цього вони знайомі не були. Захисник зазначає до сама диспозиція ст. 332 КК України за якою визнаний винним і засуджений його підзахисний передбачає організацію незаконного переміщення людей і тому само собою передбачає участь у таких діях декількох осіб, а тому кваліфікація дій засудженого ще і за ч.3 ст. 28 КК України є зайвою.

Також він просить пом'якшити засудженому ОСОБА_11 покарання посилаючись на пом'якшуючі його вину обставини а саме щире каяття, що підтверджується явкою з повинною, яка відповідає вимогам Закону, позитивні характеристики з місця проживання і роботи, перебування на утриманні двох малолітніх дітей і престарілих діда і бабу. Сам засуджений потребує постійного медичного нагляду так як хворіє а тому він просить вирок суду змінити і пом'якшити призначене судом покарання з застосуванням ст. 75 КК України і виключення із обвинувачення ч.3 ст. 28 КК України.

7) Захисник засудженої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 вважає що вирок суду стосовно її підзахисної необхідно змінити як незаконний і необгрунтований . Визнавши винною її підзахисну у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 332 КК України суд не навів жодного доказу, який би стверджував що вона входила в склад організованої злочинної групи яка займалась незаконним переміщенням людей через державний кордон.

Також захисник не погоджується і з призначеним судом покаранням вважаючи його занадто суворим, судом не було враховано те що ОСОБА_13 раніше не судима, є пенсіонеркою і страждає має ряд хронічних захворювань і потребує постійного нагляду докторів. Разом з тим суд перелічивши у вироку пом'якшуючі її вину обставин допустив суперечність і вказав що вони відсутні, а це є неприпустимо. В той же час ОСОБА_13 вину визнала, не чинила перешкод як на досудовому слідстві так і в суді, від її діяльності тяжких наслідків не настало, Вона раніше не судима, має сім'ю, позитивно характеризується за місцем проживання, лише тяжке матеріальне становище спонукало її до вчинення злочину. З дня вчинення злочину минуло багато часу на протязі якого вона ніяких правопорушень не допускала, а це вказує на те що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вона просить вирок суду змінити і виключити із нього кваліфікуючу ознаку ч.3 ст. 28 КК України, а до призначеного судом покарання за ч.2 ст. 332 КК України примінити вимоги ст. 75 КК України.

8) Захисник засудженого ОСОБА_17 - ОСОБА_23 не погоджується що дії її підзахисного судом кваліфіковані за ч.3 ст. 28 КК України. В судовому засіданні недобуто доказів що він діяв складі організованої злочинної групи. У справі немає доказів того що всі засуджені були знайомі між собою розробляли і обговорювали план злочинних дій . Також не було добуто доказів стосовно стійкості групи. Тому що вони познайомились під час досудового слідства. Ці всі обставини стверджують той факт що не існувало планування злочинних дій а сама диспозиція ст. 332 КК України, за якою він визнаний винним, передбачає участь двох і більше осіб за попередньою змовою. Тому вона вважає що кваліфікація дій її підзахисного за ч.3 ст. 28 КК України є зайвою

Також в апеляції ставиться питання про пом'якшення призначеного судом покарання так як судом не було враховано те що ОСОБА_17 раніше не судимий, вину у вчиненні злочину визнав повністю, має постійне місце проживання, на його утриманні двоє неповнолітніх дітей, дружина безробітна, батько онкохворий і потребує сторонньої допомоги а тому вона просить вирок суду змінити, виключити із обвинувачення ч.3 ст. 28 КК України і пом'якшити призначене судом покарання з застосуванням ст. 75 КК України .

9) Захисник засудженого ОСОБА_24 - ОСОБА_23 в поданій апеляції вважає що в діях засудженого відсутній склад злочину передбаченого ч.3 ст. 28 КК України як вчинення злочину в складу організованої злочинної групи. Вона посилається на те що її підзахисний раніше не був знайомий з іншими засудженим и а тому не було і не могло бути домовленості стосовно місця, часу і способу вчинення злочину. Також не існувало єдиного плану дій, який був би відомий всім учасникам злочинної групи, а так як вони знайомі не були то і не було і стійкості в групі, що є обов'язковою ознакою для організованої злочинної групи.

Також захисник в апеляції ставить питання про пом'якшення призначеного судом покарання з посиланням на те що ОСОБА_24 раніше не судимий вину в тому що він вчинив визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв у розкриттю злочину. Також її підзахисний має постійне місце проживання, він одружений на його утриманні є неповнолітня дочка і мати пенсійного віку, сам засуджений перебуває на диспансерному обліку і по цілому ряду захворювань. За місцем роботи і проживання він характеризується позитивно що стверджується відповідними документами які долучені до кримінальної справи. Вона в апеляцій просить вирок суду змінити виключити з вироку обвинувачення за ч.3 ст. 28 КК України, а до призначеного судом покарання застосувати вимоги ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання.

10) Захисник засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 в поданій апеляції частково погоджуючись з юридичною кваліфікацією дій його підзахисного але вважає що судом призначено занадто суворе покарання. Він вважає що суд прийняв законне рішення стосовно виправдання ОСОБА_25 за ч.1 ст. 255 КК України і ч.4 ст. 28 КК України , в той же час ставить під сумнів правильність кваліфікації дій засудженого за ч.3 ст. 28 КК України . В той же час він не заперечує що ОСОБА_25 надава послуги по перевезенню іноземних громадян за домовленістю з ИОСОБА_2124 вересня 2008 року і 10 жовтня 2008 року.

Виходячи з цього він вважає що ОСОБА_25 не діяв в складі організованої злочинної групи тому що інших учасників не знав, а діяв як приватний підприємець, який має ліцензію на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

При призначенні покарання судом не було враховано те що ОСОБА_25 не судимий, має постійне місце проживання, у нього на вихованні двоє неповнолітніх дітей, його пристарілі батьки проживають разом з ним і тяжко хворіють, з 2008 року перебуваючи на підписці про невиїзд правопорушень не допускав, що стверджує те що він є особою яка не є суспільно небезпечною і її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Захисник просить вирок суду змінити виключити із вироку обвинувачення за ч.3 ст. 28 КК України, а до призначеного судом покарання застосувати вимоги ст. 75 КК України тим самим пом'якшити його.

11) Захисник засудженого ОСОБА_20 - ОСОБА_10 в поданій апеляції в поданій апеляції вважає що призначене судом покарання є занадто суворим. Також він заперечує що дії його підзахисного відповідають кваліфікації за ч.3 ст. 28 КК України як вчинення злочину у складі організованої злочинної групи. В той же час він вказує на те що ОСОБА_20 допомагав в перевезенні іноземних громадян за проханням засудженого ОСОБА_11 24 вересня 2008 року і 10 жовтня 2008 року з Київської до Закарпатської областей. Також у перевезенні приймав участь ОСОБА_25, який мав дозвіл на перевезення пасажирів по території України. Він заперечує що під час затримання працівниками правоохоронних органів засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в с. Красне Київської області разом з іноземними громадянами він був присутній і утік на автомобілі. Але не заперечую що він попередив про затримання засудженого ОСОБА_2 по телефону. Тому адвокат просить виправдати його підзахисного за епізодом який мав місце 30 жовтня 2012 року так як він в ньому участі не приймав, виключити із обвинувачення ч.3 ст. 28 КК України а до призначеного покарання застосувати ст. 75 КК України і відстрочити його виконання.

12) Засуджений ОСОБА_7 в поданій апеляції погоджується з прийнятим судом в частині виправдання його за ч.1 ст. 255 КК України і перекваліфікацією його дій на ч.3 ст. 28 КК України. Повністю визнає себе винним у вчіинення злочину передбаченого ст. 332 ч.2 КК України . Стверджує що крім засудженого ОСОБА_11 з його оточення нікого не знав. Злочин вчинив лише із корисної зацікавленості, але при цьому у злочинній організації не перебував. Просить пом'якшити призначене судом покарання посилаючись на те що він вину визнав, розкаявся, має постійне місце проживання позитивні характеристики займається ремонтом автомобілів. Він просить пом'якшити призначене йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України, і виправдати за ч.4 ст. 28 КК України.

13) Прокурор, який брав участь під час розгляду справи в суді першої інстанціїОСОБА_18 вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених та зазначає, що судом було помилково виключено із кваліфікації дій засуджених ознаку вчинення злочинів у складі злочинної організації та вказує, що судом не було враховано те, засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на досудовому слідстві повністю визнавали свою вину за пред'явленим обвинуваченням за ст.ст. 255 ч.1, 28 ч.4, ч.2 ст. 332 КК України, а засуджені ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись до слідства з явками з повинною та розповіли про вчинені злочини, крім того судом не було взято до уваги роздруківки телефонних розмов співучасників між собою та висновки фоноскопічних експертиз на підтвердження вчинення ними злочинів у складі злочинної організації, а тому просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 винними у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.4, 332 ч.2, 255 ч.1 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів:

ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9 у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину;

а ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_13 у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_18 який підтримав апеляцію прокурора і заперечував проти задоволення апеляцій засуджених і їх захисників, засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисника ОСОБА_10 і засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 захисника ОСОБА_12 та засудженого ОСОБА_11 засуджену ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_16 і їх захисника ОСОБА_15, які підтримали свої апеляції і апеляції своїх захисників, і заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дибати та надавши засудженим останнє слово засудженим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях колегія суддів вважає що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засуджених і їх захисників підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції розглянувши справу ретельно дослідив надані органами досудового слідства докази і давши їм належну оцінку з дотриманням вимоги закону за внутрішнім переконанням оцінив докази і цілком обгрунтовано і законно виправдав всіх засуджених за ч.1 ст. 255 КК України. В мотивах до прийняття такого рішення суд послався на закон і прийшов до переконливого висновку що в їх діях відсутній склад цього злочину.

Суд вірно послався на те що відповідно до ст. 28 ч.4 КК України злочинною організацією визнається внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання п'яти і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Ієрархічність об'єднання співучасників свідчить про більш високий рівень зорганізованості злочинного угрупування, про ієрархічність свідчить і наявність жорсткого контролю, відносин влади і підкорення, жорсткої відповідальності за невиконання покладених на особу обов'язків. Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об'єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності. Це злочинне угруповання передбачає й наявність внутрішнього устрою самої злочинної організації, внутрішньої жорсткої дисципліни, наявність виконання правил конспірації, розподіл між окремими структурними одиницями організації певних обов'язків, як щодо вчинення певного злочину, так і для забезпечення функціонування самої організації. При цьому, вступ особи до злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Разом з тим, як на досудовому слідстві, так і в суді підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 не визнали своєї вини у вчиненні злочину у складі злочинної організації, а ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 лише заявили під час досудового слідства про визнання своєї вини за ст. 255 ч.1 КК України. Але в ході судового розгляду останні показали, що їм не було відомо про те, що вони діють у складі злочинної організації, вони не вступали до неї, не були обізнані про її керівництво. І як на досудовому слідстві, так і під час судового слідства не добуто жодних доказів, що підсудні були обізнані про створення злочинної організації, її керівника, вступили до цієї організації та мали підпорядкованість організатору (ОСОБА_26) та жорстку відповідальність за невиконання покладених на кожного з них обов'язків. При цьому показання підсудних жодним чином не спростовуються матеріалами справи, а в них лише містяться загальні міркування, що ті приймали участь у злочинній організації та у вчинюваних нею злочинах (незаконному переправленні осіб через державний кордон України). А висновки наведених вище фоноскопічних експертиз лише підтверджують факт телефонних розмов ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4, як між собою, так і з іншими невстановленими в ході досудового та судового слідства особами щодо організації незаконного переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон України, але жодним чином не доводять їх участь та інших підсудних у складі злочинної організації. Інших доказів участі підсудних в злочинній організації судом не добуто.

За таких обставин суд вважає, що підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13 необхідно виправдати за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в їх діях складу даного злочину.

На підставі перевірених доказів суд вірно перекваліфікував дії засуджених з ч.4 ст. 28 КК України на ч.3 ст. 28 КК України і ч.2 ст. 332 КК України як організація і сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та керівництво такими діями вчинені повторно, за попередньою змовою, в групі осіб в складі організованої групи. З такою кваліфікацією погоджується колегія суддів не знаходить підстав до її зміни.

Що стосується призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на визначені у вироку строки то воно, на думку колегії суддів, не в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України і підлягає зміні з його пом'якшенням тим самим частково задовольнивши апеляції подані як самими засудженими, так і їх захисниками, і відмовивши прокурору щодо його збільшення, а тим самим щодо задоволення його апеляції.

Суд у вироку навів відповідні мотиви щодо неможливості призначення покарання всім засудженим з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі ніж передбачено законом, або такого виду покарання що не передбачено санкцією статті за якою суд вважає що вина засуджених доведена.

В той же час мотивуючи неможливість застосування до призначеного покарання ст. 75 КК України суд послався на те що лише до трьох із засуджених а саме ОСОБА_20, ОСОБА_2 та ОСОБА_13 неможливо застосувати ст. 75 КК України тому що у цих осіб відсутні пом'якшуючі їх вину обставини. Щодо інших восьми засуджених в частині застосування ст. 75 КК України суд взагалі нічого не вказав.

Умотивовуючи вид та розмір призначеного всім засудженим покарання суд перелічив обставини які, на його погляд, суттєво знижують суспільну небезпечність засуджених але не визначився з тим чи пом'якшують ці обставини призначене покарання засудженим. Обтяжуючих вину обставин у всіх засуджених виявлено не було. Суд зазначив те що вони всі не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання, а ОСОБА_9 - й за місцем роботи, підсудна ОСОБА_13 є пенсіонеркою, страждає на гіпертонічну хворобу, наявність на утриманні ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, одна дитина з яких у ОСОБА_2 є дитиною інвалідом, а також, що ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 мають хворих батьків, які є пенсіонерами.

Виходячи з цього колегія суддів вважає що суд при призначенні покарання допустив невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого що у відповідності до п.5 ст. 367 КПК України є підставою до зміни вироку в частині призначеного покарання і до його пом'якшення.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості та особі засудженого являється таке покарання яке за своїм змістом хоч і не виходить за межі встановлені відповідними статтями Кримінального кодексу, але за своїм видом і розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості так і суворості.

Виправдавши засуджених за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 255 КК України і з цим погоджується колегія суддів, суд цілком обгрунтовано і законно перекваліфікував їх дії із ч.4 ст. 28 КК України на ч.3 ст. 28 КК України як злочин передбачений ч.2 ст. 332 КК України вчинений організованою групою так як у його вчиненні брали участь декілька осіб у його готуванні їх об'єднання мало план з розподіленням функцій учасників групи, одні із яких забезпечували перевозку, інші безпеку перевізників і громадян, які незаконно перетнули кордон України, як під час перевезення так і при переховуванні. Також бучили чітко визначені, і це було доведено у суді особи які відповідали за перевезення іноземних громадян територією України по участках а саме від державного кордону України з Російською Федерацією до Київської області, потім від Київської області до Львівської області, а потім до Закарпаття з подальшим переправлення нелегальних емігрантів до Республіки Словаччини.

А тому вимоги поставлені в апеляціях як самих засуджених, так і їх захисників щодо виключення із обвинувачення ч.3 ст. 28 КК України за її недоведеністю, або як зайву є необгрунтованими, крім того і в самих апеляціях засуджені і їх захисники вказали на те що мало місце спілкування між деякими засудженими під час вчинення протиправних дій, зазначали свої ролі під час переправлення нелегальних мігрантів як по території України, так і через державний кордон Україна - Словаччина.

Не підлягає задоволенню апеляція прокурора і в частині того що судом не було застосовано конфіскацію майна у підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_13 так як суд у вироку послався на те що під час досудового слідства транспортні засоби та інші засоби вчинення злочину не вилучались, вони не визнавались знаряддями вчинення злочину, не долучені до справи як речові докази і не з'ясовувалось питання власності цих знарядь, і тому суд був позбавлений можливості вирішити по них питання при призначенні додаткового покарання. При цьому ні органом дізнання, ні слідчим, ні прокурором не були виконані вимоги ст.29 ч. 3 КПК України, а на про усунення цього недоліку під час судового слідства учасниками судового розгляду клопотань не заявлялось. Суд позбавлений можливості виправити порушення вимог закону допущені в такій формі під час досудового слідства.

Погоджуючись з кваліфікацією дій всіх засуджених за ч.3 ст.28, ч.2 ст.332 КК України колегія суддів також не знаходить підстав до пом'якшення призначеного судом основного покарання але вважає за можливе застосувати до нього ст. 75 КК України. При цьому суд першої інстанції чітко визначивши роль кожного із засуджених як в організації так і у вчиненні злочинів і відповідно до цього визначив що засуджені ОСОБА_17, ОСОБА_11 ОСОБА_20 та ОСОБА_5 були організаторами незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_4, ОСОБА_2, та ОСОБА_13 сприяли у вчиненні цього злочину.

Виходячи із ролей кожного із засуджених суд першої інстанції призначив і покарання на визначені у вироку терміни. Погоджуючись із цим колегія суддів також вважає за необхідне при застосування до призначеного судом покарання вимоги ст. 75 КК України призначити різні терміни випробування, частково задовольняючи тим самим апеляції, як самих засуджених, так і їх захисників.

При пом'якшенні призначенні призначеного судом покарання з застосуванням ст. 75 КК України із звільненням їх від відбування призначеного судом покарання з випробуванням колегія суддів враховую пом'якшуючі кожного із них покарання обставини а саме:

Всі засуджені раніше не судимі,

ОСОБА_17 вину визнав повністю розкаявся має на утриманні двох малолітніх дітей дочку ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_12 і сина ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_13, дружина безробітна, так як проживають в сільській місцевості, батька хворіє на онкологічне захворювання.

ОСОБА_11 активно допомагав органам досудового слідства в розкритті злочину, одружений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має ряд хронічних захворювань.

ОСОБА_9 має постійне місце проживання, одружений має на утриманні двох неповнолітніх дітей і пристарілих батьків за місцем проживання і роботи характеризується позитивно

ОСОБА_5 щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні пристарілого батька, який проживає один, за місцем проживання характеризується позитивно.

ОСОБА_16 вину визнав, щиро розкаявся має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_14, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно.

ОСОБА_7 працює, має постійне місце проживання де характеризується позитивно, вину визнав, щиро розкаявся.

ОСОБА_6 тяжке матеріальне становище, активно сприяв у розкритті злочину, за місце проживання характеризується позитивно, вину визнав, розкаявся.

ОСОБА_8 за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, винним себе визнав і розкаявся, одружений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає однією родиною з пристарілими батьками, як під час досудового слідства так і при тривалому судовому розглядів справи правопорушень не допускав.

ОСОБА_4 з дня вчинення злочину правопорушень не допустив, має постійне місце проживання де характеризується позитивно, щиро розкаявся, являється опікуном пристарілої бабусі ІНФОРМАЦІЯ_15, яка є учасником війни.

ОСОБА_2 повністю визнав себе винним, в сім'ї він працює один і його дохід є єдиним джерелом для утримання сім'ї, має сина ОСОБА_30 ІНФОРМАЦІЯ_16, який є інвалідом дитинства і який потребує постійного нагляду, і неповнолітню дочку ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_17, за місцем роботи характеризується позитивно.

ОСОБА_13 є пенсіонеркою, проживає разом з чоловіком в сільській місцевості де відчуваються постійно негативні наслідки від природних стихій, матеріальний стан тяжкий, незадовільний стан здоров'я, вину у вчиненому злочині визнала, щиро розкаялась.

До засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 суд першої інстанції також застосувати додаткове покарання у виді конфіскації в прибуток держави належного підсудному ОСОБА_11 автомобіля марки «ЗІЛ» зеленого кольору, без номерного знаку, та належних підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мобільних телефонів «Нокіа 1200», з сім-картами оператора мобільного зв'язку «Київстар», як знарядь вчинення злочину.

Незважаючи на те що відповідно до ст.77 КК України при звільненні осіб від відбування покарання з випробуванням таке додаткове покарання як конфіскація майна не застосовується колегія суддів вважає за необхідне його залишити тому що відповідно до ст. 81 п.2 КПК України при вирішенні питання про речові докази знаряддя злочину що належать обвинуваченому конфіскуються.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_7, захисника засуджених ОСОБА_20 і ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , адвоката засудженого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 захисника ОСОБА_15 в інтересах засуджених ОСОБА_16 та ОСОБА_17, адвоката засудженої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 задовольнити частково.

Апеляцію прокурора ОСОБА_18., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2012 року, змінити пом'якшити призначене покарання засудженим :

ОСОБА_17, засудженому за ч.3 ст.28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 4 роки позбавлення волі, без конфіскації засобів вчинення злочинів, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_11, засудженому за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину а саме автомобіля марки ЗІЛ зеленого кольору без номерного знака, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_9, засудженому за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5, засудженому за ч.3 ст. 28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину, а саме мобільного телефона «Нокіа 1200» з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

До призначеного судом покарання застосувати ст. 75 КК України і звільнити їх від відбування основного покарання з випробуванням іспитовим строком на три роки кожного а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_5.

ОСОБА_16, засудженому за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7, засудженому за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_6, засудженому за ч.3 ст. 28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 років позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_8, засудженому за ч.3 ст.28 ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки позбавлення волі без конфіскації засобів вчинення злочину, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_4, засудженому за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України, на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією засобів вчинення злочину а саме мобільного телефона «Нокіа 1200» з сім картою мобільного зв'язку «Київстар», виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_2, засуджений за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, виправданому за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_13 засудженій за ч.3 ст. 28, ст. 332 ч. 2 КК України на 3 років позбавлення волі, без конфіскації засобів вчинення злочину, виправданій за ст. 255 ч.1 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

До призначеного судом покарання застосувати вимоги ст. 75 КК України і звільнити їх від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців відносно кожного а саме: ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_13.

На підставі ст. 76 КК України на всіх засуджених покласти обов'язки:

Не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції.

Повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

СУДДІ:

Демченко М. О. Безверхий О. М. Пархоменко О. М.