Справа № __2-о-320__
2008г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“_02_” червня 2008р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, -
в с т а н о в и в:
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років помер її чоловік ОСОБА_2, з яким заявник перебувала у зареєстрованому шлюбі з 01.08.1954 року і постійно проживала з ним однією сім'єю по день його смерті.
При житті чоловік заявника працював на шахті «Імені «Войкова» роздавальником вибухових матеріалів на підземних роботах й одержував високу заробітну плату. Заявник працювала санітаркою у Свердловській міській лікарні й одержувала невисоку заробітну плату. Заробітна плата чоловіка значно перевищувала заробіток заявника, тому основним джерелом засобів до існування сім'ї заявниці був доход її чоловіка.
На момент смерті чоловік заявника був пенсіонером й одержував пенсію за віком у розмірі 160 рублів. На той час заробітна плата заявника становила 72 рубля. Доходи чоловіка значно перевищували її доходи, тому доход чоловіка був для неї основним джерелом засобів для існування.
У цей час заявник є пенсіонером та отримує пенсію за віком, розмір якої дуже маленький, тому бажає перейти на пенсію свого чоловіка з приводу чого звернулася до управління Пенсійного фонду України у м.Свердловську Луганської області для оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, однак їй було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту втрати джерела засобів до існування.
Заявник просить суд постановити рішення, яким встановити факт, що у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 вона втратила джерело засобів до існування.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 обставини поданої заяви та зазначені вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, пояснивши, що до теперішнього часу не зверталася у Песнійний Фонд України у м. Свердловську Луганської області, тому що не знала, що можливо перейти на пенсію померлого чоловіка та мати право на отримання побутового вугілля за останнім місцем роботи її чоловіка на пільгових умовах. Про це вона дізналася від листоноші, яка обслуговує її вулицю та видає пенсію.
Представник заінтересованої особи УПФ в м.Свердловську Луганської області Жарікова Н.В. із заявленими вимогами погодилася та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили факт постійного спільного проживання на момент смерті заявника з її чоловіком ОСОБА_2 та знаходження на його утриманні заявника, перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, буди подружжям, проживали разом, вели спільне господарство, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 01.08.1954 року, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у міському рай бюро ЗАГС м.Свердловська Ворошиловградської області. Після реєстрації шлюбу, присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_2, дружини ОСОБА_2.
Згідно довідки ПФУ України в м.Свердловську Луганської області ОСОБА_2 станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував пенсію у розмірі 160 рублів, станом на грудень 1978 року ОСОБА_1 працювала у Свердловській міській лікарні, що підтверджується копією трудової та отримувала заробітну плату у розмірі 70 рублів, розмір якої з урахуванням грошової реформі №762/96 від 25.08.1996 року відповідає 0,00070 грн, що значно менше пенсії, яку отримував при житті ОСОБА_2
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09.01.1979 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років.
Відповідно до положень ст.36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. для установлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно, щоб допомога, що робиться для заявника була постійним і основним джерелом до існування. В судовому засіданні встановлено, що при житті ОСОБА_2 його пенсія за віком для заявниці була постійним і основним джерелом засобів її існування, оскільки її доходи були значно менше пенсії її чоловіка.
При таких обставинах суд вважає доведеними вимоги заявниці, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення, тому що дозволяє їй надалі реалізувати право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на отримання вугілля на пільгових умовах, суд вважає її вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст.273 ЦПК України, ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 09.07.2003р., ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95р., керуючись ст.ст.10-15, 60, 212-215, 223, 293 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт втрати ОСОБА_1 джерела засобів до існування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, через суд першої інстанції.
Головуючий