Справа №2-3886 2007 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 жовтня 2007 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Іваненко Ю.Г.
при секретарі - Семенович А.В., Гой О.В.
з участю позивача - ОСОБА_1
третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві 3-я особа: ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Свої вимоги мотивує тим, що позивачу на праві приватної власності у відповідності до свідоцтва про право власності на квартиру від 19.07.1998 року серія ККВ №21602, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 4.07.1997 р. № 251-е, належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1
Крім позивачки по вказаній адресі у квартирі з 8.07.1997 року перебуває зареєстрованою відповідачка -ОСОБА_3, а також син позивачки - ОСОБА_2., який фактично лише зареєстрований за адресою позивачки, а проживає за іншою адресою.
Договір найму жилого приміщення між позивачем та відповідачем не укладався.
2
Реєстрація відповідача у 1997 році відбулася за згодою позивача, оскільки на той час відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі зі сином позивачки - ОСОБА_2, і була зареєстрована у квартиру позивача на правах члена сім'ї сина позивачки.
Однак, рішенням суду від 11.12.2003р., а також на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 4.03.2004 p., виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві шлюб між відповідачкою та сином позивача було розірвано. Спільних дітей від шлюбу відповідачка та син позивача не мали.
Таким чином, після розірвання шлюбу відповідачка втратила статус члена сім'ї позивача, та залишається зареєстрованою у квартирі вже як тимчасовий мешканець.
Позивач неодноразово пред'являла до відповідача вимоги щодо звільнення жилого приміщення, належного їй на праві приватної власності, але відповідач добровільно не бажає знімати свою особу з реєстраційного обліку та продовжує рахуватися за адресою позивача без законних підстав та дозволу позивача.
Протягом вже значного проміжку часу, з листопада 2005 року, відповідачка не проживає за адресою позивача. Позивачка самостійно несе обов'язки щодо сплати комунальних платежів, при цьому такі платежі нараховуються не тільки на позивачку, а й на зареєстровану в квартирі відповідачку, тобто фактично позивач сплачує комунальні послуги за двох осіб, що робить їх фінансовий стан вкрай важким.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час, місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві в судове засідання представника не направили про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В письмовій заяві на ім'я суду просили розглянути справу у відсутність їх представника.
Третя особа ОСОБА_2. в судовому засідання не заперечував проти задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
3
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, та ухвалити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1 у відповідності до свідоцтва про право власності на квартиру від 19.07.1998 року серія ККВ №21602, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 4.07.1997 р. № 251-с.
Згідно довідки ОСББ „Прогрес-2" від 30 червня 2006 року в квартиріАДРЕСА_1зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Власником квартири є ОСОБА_1. Судом встановлено, що Реєстрація відповідача у 1997 році відбулася за згодою позивача, оскільки на той час відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі зі сином позивачки - ОСОБА_2, і була зареєстрована у квартиру позивача на правах члена сім'ї сина позивачки.
Однак, рішенням суду від 11.12.2003р., а також на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 4.03.2004 p., виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві шлюб між відповідачкою та сином позивача було розірвано. Спільних дітей від шлюбу відповідачка та син позивача не мали.
Таким чином, після розірвання шлюбу відповідачка втратила статус члена сім'ї позивача, та залишається зареєстрованою у квартирі вже як тимчасовий мешканець.
Позивач неодноразово пред'являла до відповідача вимоги щодо звільнення жилого приміщення, належного їй на праві приватної власності, але відповідач добровільно не бажає знімати свою особу з реєстраційного обліку та продовжує рахуватися за адресою позивача без законних підстав та дозволу позивача.
Протягом вже значного проміжку часу, з листопада 2005 року, відповідачка не проживає за адресою позивача. Позивачка самостійно несе обов'язки щодо сплати комунальних платежів, при цьому такі платежі нараховуються не тільки на позивачку, а й на зареєстровану в квартирі відповідачку, тобто фактично позивач сплачує комунальні послуги за двох осіб, що робить їх фінансовий стан вкрай важким.
Відповідно до ч.2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч.3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно зі ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, більше шести місяців не проживає за місцем реєстрації, витрат по утриманню житла не несе, з
4
квартири виїхала добровільно, місце помешкання обрала виходячи зі своїх побажань та власних міркувань - у м. Єсинувате Донецької області.
Таким чином, з підстав відсутності відповідача за адресою реєстрації, а також втрати зв'язку позивача із відповідачем, яка не бажає добровільно зняти свою особу з реєстрації за адресою позивача та виселитися з приміщення, що незаконно займає, та неможливістю досягнення згоди у досудовому порядку, позивачка була змушена звернутися до суду за захистом свої прав.
У відповідності до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160 СК України, ст. ст. 71, 72, 109 ЖК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224, 225, 226, 232 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_3, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ MB С України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2такою, що втратила право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1
Виселити ОСОБА_2з квартири позивача - ОСОБА_1за АДРЕСА_1
Зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_2з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.