УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/5004/2012Головуючий суду першої інстанції:Гулевич Ю.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

"15" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОнищенко Т.С.,

СуддівСокола В.С., Куриленка О.С.,

При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і Приватного підприємства «Фірма «БІ» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції про визнання недійсними кредитного договору, договорів застави і поруки за участю третіх осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_9 і Приватного підприємства «Фірма «БІ», за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції про визнання недійсними генеральної кредитної угоди, кредитних договорів, договорів застави і поруки за участю третіх осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_9 і Приватного підприємства «Фірма «БІ» за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «БІ» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.11.2010, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свою вимоги свої вимоги наступним.

03.03.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - банк), та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 012/02-4/31-08, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав кредит в сумі 60 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном повернення - 28.02.2011. Порядок сплати відсотків та погашення заборгованості визначений згідно Графіка (додаток № 1).

18.06.2009 укладено Додаткова угода до кредитного договору № 012/02-4/31-08 від 03.03.2008, згідно умов якої погашення заборгованості ОСОБА_7 повинно здійснюватися у відповідності до графіка погашення (Додаток № 2 до кредитного договору).

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, 03.03.2008 між банком та ОСОБА_9 укладено договір поруки №012/02-4/31-08-1, а також між банком та ОСОБА_8 - договір поруки № 012/02-4/31-08-2.

Крім того, 03.03.2008 між банком та ОСОБА_7 також укладено договір застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3, предметом якого є автомобіль марки ТОYОТА LAND CRUIZER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_7, згідно п. 3.2.3. договору застави та на підставі статті 20 Закону України «Про заставу», статей 589-592 Цивільного кодексу України

справа № 22ц-/0190/5004/2012 головуючий - суддя першої інстанції: Гулевич Ю.Г.

доповідач - суддя апеляційної інстанції: Онищенко Т.С.

у разі невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором № 012/02-4/31-08, заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави та задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації заставного майна.

07.04.2006 між банком та ОСОБА_8 укладено Генеральну кредитну угоду №014/02-3/2047, згідно умов якої встановлено, що розмір позичкової заборгованості за наданими у рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 150 000,00 доларів США.

19.03.2008 укладено Додаткову угоду до Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047, за умовами якої загальний розмір позичкової заборгованості збільшено до 750 500,00 доларів США та встановлено строк дії Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 - до 18 березня 2015 року.

У рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 від 07.04.2006 року були укладені наступні кредитні договори: кредитний договір № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року та кредитний договір № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року.

Згідно умов кредитного договору № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року ОСОБА_8 надано кредит у сумі 150 000,00 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, терміном на 60 місяців та погашенням у відповідності до Графіка погашення (Додаток № 1 до кредитного договору), для використання коштів на споживчі цілі.

18 червня 2009 року між банком та ОСОБА_8 була укладена додаткова угода до вказаного кредитного договору, якою затверджено новий Графік погашення заборгованості (додаток № 2 до кредитного договору); 30 грудня 2009 року - додаткову угоду № 014/02-3/2047-1/1 до кредитного договору № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року, згідно умов якої встановлено новий Графік погашення кредиту, проведено приєднання, прострочених станом на 30 грудня 2009 року відсотків у сумі 4 473,40 доларів США до загальної суми заборгованості за кредитним договором. Крім того, п. 3 зазначеної додаткової угоди, встановлені «Кредитні канікули по сплаті відсотків», які передбачають, що у період з 28 грудня 2009 року по 27 березня 2010 року 70% щомісячного платежу по процентам обліковуються на додатковому рахунку, а у період з 28 березня 2010 року до червня 2010 року на додатковому рахунку обліковуються 40% щомісячного платежу. Відповідно до кредитного договору № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року ОСОБА_8 надано кредит у сумі 645 000 доларів США, зі сплатою 13,5% річних строком до 18 березня 2015 року та погашенням у відповідності до Графіка погашення (Додаток № 1 до кредитного договору), для використання коштів на споживчі потреби. До вказаного кредитного договору також укладено додаткові угоди від 18 червня 2009 року б/н та від 30 грудня 2009 року №014/02-4/44-08/1.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 кредитного зобов'язання, 7 квітня 2006 року між банком та ПП «Фірма «БІ» укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_7 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_9 - договір поруки № 014/02-3/2047/3. Крім того, 22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_8 також укладено договір застави транспортного засобу №012/07-11/31.

17 травня 2006 року між банком та ОСОБА_9 у рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2048 від 7 квітня 2006 року, укладеної між банком та ОСОБА_7, укладено кредитний договір № 014/02-3/2048-2, згідно умов якого боржнику надано кредит у сумі 500 000,00 грн. терміном на 60 місяців, з оплатою 16% річних та погашенням відповідно до Графіку погашення (Додаток №1 до зазначеного кредитного договору), для використання коштів на споживчі потреби. З метою забезпечення виконання ОСОБА_9 кредитного зобов'язання, 7 квітня 2006 року між банком та ПП «Фірма «БІ» укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_7 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_9 - договір поруки № 014/02-3/2047/3. Крім того, 22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_8 укладено договір застави транспортного засобу № 012/07-11/31.

В зв'язку із тим, що боржники належним чином зобов'язання за кредитними договорами не виконують, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитними договорами та звернути стягнення на предмет застави.

Не погоджуючись із позовом, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду із зустрічними позовами про визнання недійсними кредитних договорів, договорів застави та поруки.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 16 листопада 2010 року, первісний позов задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року у розмірі 403 292,66 грн. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 403 292,66 грн. звернуто стягнення на автомобіль марки ТОYОТА LAND CRUIZER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 що є предметом договору застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3 від 3 березня 2008 року. Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_8, ПП «Фірма «БІ», ОСОБА_7, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 6 456 233,00грн., а саме: за Генеральною кредитною угодою № 014/02-3/2047 від 7 квітня 2006 року у розмірі 6 150 887,43 грн., за кредитним договором № 014/02-3/2048-2 від 17 травня 2006 року у розмірі 305 345,57 грн. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 6 859 525,66 грн. звернуто стягнення на предмет договору застави транспортного засобу № 12/07-11/031 від 22 червня 2009 р. а саме: бортовий напівпричіп, марки МАЗ, 1988 року випуску, сідловий тягач вантажний, марки КРАЗ, випуску 2002 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1988 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1987 року, екскаватор колісний, марки 30-2621ВЗ, випуску 1992 року, екскаватор, марки ЗО 4321 Б, випуску 1992 року, які належать ОСОБА_8 Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічних вимог відмовлено.

В подальшому рішенням Апеляційного суду АР Крим від 16.03.2011 були частково задоволені апеляційні скарги ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову та ухвалено нове рішення у справі в цій частині про часткове задоволення позовних вимог. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 403 292,66 грн. звернуто стягнення на автомобіль марки ТОYОТА LAND CRUIZER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 що є предметом договору застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3 від 3 березня 2008 року. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 6 859 525,66 грн. звернуто стягнення на предмет договору застави транспортного засобу № 12/07-11/031 від 22 червня 2009 р. а саме: бортовий напівпричіп, марки МАЗ, 1988 року випуску, сідловий тягач вантажний, марки КРАЗ, випуску 2002 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1988 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1987 року, екскаватор колісний, марки 30-2621ВЗ, випуску 1992 року, екскаватор, марки ЗО 4321 Б, випуску 1992 року, які належать ОСОБА_8 В задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2011 була задоволена касаційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - скасовано рішення Апеляційного суду АР Крим від 16.03.2011, а рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.11.2010 залишено в силі.

На даний час, відповідач - ПП «Фірма БІ», не погодившись з рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.11.2010, подав в особі представника апеляційну скаргу, в який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з закриттям провадження у справі відносно ПП «Фірма Бі» та ухваленням нового рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що 07.04.2006 між банком та ОСОБА_8 укладено Генеральну кредитну угоду №014/02-3/2047, згідно умов якої встановлено, що розмір позичкової заборгованості за наданими у рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 150 000,00 доларів США.

19.03.2008 укладено Додаткову угоду до Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047, за умовами якої загальний розмір позичкової заборгованості збільшено до 750 500,00 доларів США та встановлено строк дії Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 - до 18 березня 2015 року.

У рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 від 07.04.2006 року були укладені наступні кредитні договори: кредитний договір № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року та кредитний договір № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року.

Згідно умов кредитного договору № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року ОСОБА_8 надано кредит у сумі 150 000,00 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, терміном на 60 місяців та погашенням у відповідності до Графіка погашення (Додаток № 1 до кредитного договору), для використання коштів на споживчі цілі.

18 червня 2009 року між банком та ОСОБА_8 була укладена додаткова угода до вказаного кредитного договору, якою затверджено новий Графік погашення заборгованості (додаток № 2 до кредитного договору); 30 грудня 2009 року - додаткову угоду № 014/02-3/2047-1/1 до кредитного договору № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року, згідно умов якої встановлено новий Графік погашення кредиту, проведено приєднання, прострочених станом на 30 грудня 2009 року відсотків у сумі 4 473,40 доларів США до загальної суми заборгованості за кредитним договором. Крім того, п. 3 зазначеної додаткової угоди, встановлені «Кредитні канікули по сплаті відсотків», які передбачають, що у період з 28 грудня 2009 року по 27 березня 2010 року 70% щомісячного платежу по процентам обліковуються на додатковому рахунку, а у період з 28 березня 2010 року до червня 2010 року на додатковому рахунку обліковуються 40% щомісячного платежу. Відповідно до кредитного договору № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року ОСОБА_8 надано кредит у сумі 645 000 доларів США, зі сплатою 13,5% річних строком до 18 березня 2015 року та погашенням у відповідності до Графіка погашення (Додаток № 1 до кредитного договору), для використання коштів на споживчі потреби. До вказаного кредитного договору також укладено додаткові угоди від 18 червня 2009 року б/н та від 30 грудня 2009 року №014/02-4/44-08/1.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 кредитного зобов'язання, 7 квітня 2006 року між банком та ПП «Фірма «БІ» укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_7 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_9 - договір поруки № 014/02-3/2047/3. Крім того, 22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_8 також укладено договір застави транспортного засобу №012/07-11/31.

17 травня 2006 року між банком та ОСОБА_9 у рамках Генеральної кредитної угоди №014/02-3/2048 від 7 квітня 2006 року, укладеної між банком та ОСОБА_7, укладено кредитний договір № 014/02-3/2048-2, згідно умов якого боржнику надано кредит у сумі 500 000,00 грн. терміном на 60 місяців, з оплатою 16% річних та погашенням відповідно до Графіку погашення (Додаток №1 до зазначеного кредитного договору), для використання коштів на споживчі потреби. З метою забезпечення виконання ОСОБА_9 кредитного зобов'язання, 7 квітня 2006 року між банком та ПП «Фірма «БІ» укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_7 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_9 - договір поруки № 014/02-3/2047/3. Крім того, 22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_8 укладено договір застави транспортного засобу № 012/07-11/31.

У зв'язку з невиконанням належним чином боржниками умов кредитних договорів за ними утворилась заборгованість, а саме заборгованість ОСОБА_8 за кредитними договорами, укладеними у рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 від 7 квітня 2006 року становить 6 150 887,43 грн., заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року - 403 292,66 грн., заборгованість ОСОБА_9 за кредитним договором № 014/02-3/2048-2 від 17 травня 2006 року - 305 345,57 грн.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Встановивши, що боржниками було допущено порушення кредитних зобов'язань, у зв'язку із чим у банку виникло право вимагати дострокове повернення кредитів, нарахованих процентів, установлених кредитним договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для солідарної відповідальності поручителів разом з позичальниками за порушення останніми взятих на себе за кредитними договорами зобов'язань.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, як необґрунтовані, з наступних підстав.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 2 постанови №5 від 30.03.2012 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначив, що скільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Разом із тим, оскільки пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК), у разі пред'явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ЦПК компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Зокрема, позов банку (іншої фінансової установи) до юридичної особи - поручителя із залученням фізичної особи - позичальника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, оскільки позивач по даній справі пред'явив позов, в якому однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий (позов банку до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя, а вимоги виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту), то даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і підстави для закриття справи відсутні, враховуючи, що договір поруки, укладений з апелянтом, має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником і окремий розгляд цих договорів (кредитний договір укладено з фізичною особою, а його виконання забезпечено договором поруки, який укладений з юридичною особою, при цьому позов пред'явлений до позичальника і поручителя, як до солідарних боржників, а не окремо до поручителя - юридичної особи із залученням фізичної особи - позичальника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) є неможливим тому, що пов'язаний зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Апелянтом та його представником не надано жодних доказів у спростування правильності розрахунку заборгованості, що наданий позивачем у підтвердження заявлених вимог, і який не викликає сумнів у колегії суддів.

Інші доводи апеляційної скарги, не є безумовними підставами для скасування рішення суду, яке є справедливим і правильним по суті, оскільки є формальними.

Крім цього, переглядаючи дану справу в касаційному порядку і залишаючи в силі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.11.2010, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не встановив порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права при вирішенні цього спору.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «БІ» відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.11.2010 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Онищенко Т.С. Сокол В.С. Куриленко О.С.