Справа № 22ц/0590/7013/12 Головуючий у 1 інстанції: Єрьомін Д.О.

Категорія: 46 Доповідач: Жданова В.С.,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Кушек Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2012 року по цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2011р. фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею, як за приватним підприємцем, права власності на нерухоме майно - ? частину нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою : АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з березня 1999 року є фізичною особою-підприємцем, з метою отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності в грудні 2004 року на підставі договору купівлі-продажу за особисті кошти 151048 грн. придбала у власність 15/100 часток приміщень та споруд дитячого оздоровчого табору «Донецька юність», які в подальшому були переобладнані в базу відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідач ОСОБА_1 заявлений позов не визнав, звернувся до ОСОБА_2 із зустрічними позовними вимогами про визнання ? частини бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» об»єктом спільної сумісної власності, оскільки база відпочинку була придбана ним з колишньою дружиною ОСОБА_2 під час перебування в зареєстрованому шлюбу за спільні кошти. Зазначає, що при укладанні договору купівлі-продажу 21.12.2004 року він давав свою згоду на придбання майна за спільні кошти, укладений договір не містить будь-яких посилань на те, що нерухомість придбана фізичною особою -підприємцем і є її особистою власністю. Оскільки ОСОБА_2 не визнає придбану в період шлюбу базу відпочинку спільним майном та оспорює його право власності на спільне майно, просив визнати право спільної сумісної власності на базу відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ним та ОСОБА_2

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2012 року позовні вимоги фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено, за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину нежитлових будівель і споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання вищевказаної бази відпочинку об»єктом спільної сумісної власності відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 в позові про визнання за нею як фізичною особою-підприємцем права власності на базу відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» та про задоволення його зустрічного позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.05.1989 року , шлюб розірвано рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 01.06.2008 р. Спірне майно було придбано на ім.»я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 21.12.2004 року за спільні кошти, на що він давав свою згоду шляхом подання до нотаріальної контори письмової заяви. Вважає, що висновок суду про те, що база відпочинку придбана ОСОБА_2 як фізичною-особою - підприємцем за її власні кошти суперечить фактичним обставинам справи, нормам діючого цивільного і сімейного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, як фізична особа -підприємець за договором купівлі-продажу придбала об»єкт нерухомості, як фізична особа- підприємець сплатила на нього особисті кошти та використовувала придбане майно при здійсненні підприємницької діяльності.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.05.1989 року, який розірвано рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 1.07.2008 року. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі на підставі договору купівлі- продажу від 21.12.2004 року на ім.»я ОСОБА_2 придбано 15/100 часток приміщень та споруд оздоровчого табору « Донецька юність» за адресою АДРЕСА_1. З приводу виділення частки співвласників із часткової власності, відокремленням земельної ділянки, наданням окремої поштової адреси та зміною цільового призначення дитячого оздоровчого табору на базу відпочинку батьків з дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1» рішенням виконкому Слов»янської міської ради приймались відповідні рішення.

В ст.. 60 СК України зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.12.2004 р. посвідченому приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу, продавець ОСОБА_5 продала, а покупець ОСОБА_2 купила 15/100 часток приміщень та споруд дитячого оздоровчого табору, що знаходяться у АДРЕСА_1, продаж здійснено за 151048 грн, які покупець сплатив продавцю повністю. / а.с. 111/ Вбачається, що при укладанні договору купівлі-продажу ОСОБА_2 діяла як фізична особа, договір не містить будь-яких посилань на фізичну особу-підприємця або реквізити підприємця.

При укладанні вказаного договору ОСОБА_1, будучі чоловіком покупця ОСОБА_2, давав згоді своїй дружині на купівлю вказаного об»єкта нерухомості за гроші, які набуті під час шлюбу та є предметом спільної сумісної власності. / а.с. 110/

За таких підстав висновок суду першої інстанції про те, що спірний об»єкт нерухомості був придбаний ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем не є спільною сумісною власністю подружжя є помилковим.

Обгрунтовуючи висновок про те, що об»єкт нерухомості був придбаний за особисті кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності , суд послався на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12.04.2010 року , яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 за договором позики від 2.12.2004 року стягнуто 155171 грн. Обставини, викладені судовому рішенні щодо отримання боргу ОСОБА_2 з метою купівлі частки приміщень та споруд оздоровчого табору «Донецька юність», суд першої інстанції визнав достатнім для визнання придбаного об»єкту на підставі ст.. 57 СК України особистою приватною власністю дружини.

Проте, посилання суду першої інстанції на вказане рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька як належний доказ того, що оздоровчий табір був придбаний за особисті кошти ОСОБА_7 є безпідставним.

Вбачається, що ОСОБА_1 не був притягнутий до участі в розгляді справи про стягнення з ОСОБА_2 боргу. Апеляційний суд Донецької області, розглядаючи його апеляційну скаргу на вказане рішення в ухвалі від 28.03.2011 року зазначив, що « судом не встановлено, що позичені ОСОБА_2 кошти були витрачені нею на придбання дитячого оздоровчого табору «Донецька юність» в м. Святогорську, суд лише послався на те, що грошові кошти позичались для таких цілей, питання щодо права власності не вирішувалося». / а.с. 131/

Крім того, приймаючи вказане рішення суду як доказ належності позивачці спірного майна на праві особистої приватної власності, поза увагою суду залишились вимоги ч.4 п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року « Про судове рішення у цивільній справі», в якому зазначено, що за змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Ті обставини, що ОСОБА_2 з 1999 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, у 2007 році спірне майно за договором оренди нею передано в строкове оплатне користування ОСОБА_8 не є підставою для висновку про те, що спірне нерухоме майно належить позивачці ОСОБА_2 як фізичній особі-підприємцю.

Вбачається, що після придбання нежитлових приміщень та споруд відбувався виділ часток співвласників, проводилось відокремлення земельної ділянки, надання окремої поштової адреси, змінювалось цільовє призначення дитячого оздоровчого табору « Донецька юність» на базу відпочинку батьків з дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1», з приводу чого виконкомом Слов»янської міської ради приймались відповідні рішення , проте, такі обставини не впливають на визначення статусу майна як спільної сумісної власності.

Законом презюмується, що будь- яке майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Стаття 61 СК України підтверджує існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя. Позивачкою ОСОБА_9 не доведено, що придбане нею під час шлюбу як фізичною особою майно, є її особистою власністю.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 та про визнання права власності на нерухоме майно та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно .

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу між сторонами виник спір щодо спільного майна . ОСОБА_2 не визнається право ОСОБА_1 на придбане в 2004 році нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що свідчать заявлені нею позови . В червні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу від 21.12.2004 р. недійсним в частині покупця, визнання за нею як фізичною особою-підприємцем права власності на 15/100 часток приміщень та споруд дитячого оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24.11.2010 року в позові відмовлено. / а.с. 143 / Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга на рішення апеляційного суду відхилена. В квітні 2011 року ОСОБА_9 звернулась з даним позовом про визнання за нею права власності на спірне майно як за фізичною особою - підприємцем.

Вбачається, що ОСОБА_2 оспорює право колишнього чоловіка ОСОБА_1 на спільне майно, з її боку існують реальні претензії щодо його прав на майно , тому належне йому право спільної сумісної власності підлягає захисту відповідно до п.1.ч.2 ст. 16 ЦК України шляхом задоволення зустрічного позову про визнання права.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2012 року скасувати.

В задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми „ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на ? частину нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми „ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: