ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"10" липня 2008 р. |
Справа № 3/46-08-707 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Лисіній О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 10 липня 2008 року:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача: ОСОБА_2, представник АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика”
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика”
на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2008 року
по справі № 3/46-08-707
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одемара-Інтер”
до відповідачів: 1) Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика”;
2) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 14593,90 грн.
В судовому засіданні 10.07.2008р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановив:
22 лютого 2008 року ТОВ „Одемара-Інтер” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика” про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 13428,22 грн., 3-х процентів річних в сумі 120,23 грн. та стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3-х процентів річних в сумі 1044,63 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ „Одемара-Інтер” посилається на неналежне виконання Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика” умов генерального договору транспортного експедирування № 028/07 від 11.01.2007 року. Крім того, позивач зазначає, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 вчасно не повідомив позивача про усну відмову Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика” від оплати транспортно-експедиційних послуг, що позбавило позивача можливості прийняти своєчасні заходи щодо запобігання спричинення збитків.
Правовими підставами заявлених вимог позивач вказує ст. ст. 526, 530, 610, 625, 929 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2008 року по справі № 3/46-08-707 (суддя Т.Г. Д'яченко) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” на користь ТОВ “Одемара-Інтер” суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13428,22 грн, 3-и проценти річних в сумі 120,23 грн., 135,48 грн. державного мита та 109,54 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В частині стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 925,22 грн. збитків від інфляції та процентів річних в сумі 120,23 грн. - у позові відмовлено.
Судове рішення мотивовано належним виконанням Товариством „Одемара-Інтер” своїх зобов'язань за генеральним договором № 028/07 від 11.01.2007 року транспортного експедирування, доведеністю позивачем наявності боргу, який, з урахуванням інфляційних та процентів річних, складає 13548,45 грн. Також, суд вказав, що не вбачає в діях іншого відповідача - фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 винної поведінки, оскільки на останнього не покладено обов'язку повідомлення позивача про відмову АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”оплатити надані послуги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду від 21.04.2008 року по справі № 3/46-08-707 в частині стягнення з АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13 428,22 грн., 3-х процентів річних на суму 120,23 грн., та судових витрат. Скаржник вказує про порушення судом норм матеріального та процесуального права з посиланням на наступне: - суд невірно застосував ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, чим порушив правила територіальної підсудності; - судом порушено приписи ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд об'єднав різні вимоги до кількох відповідачів в одну справу.
В уточненні до апеляційної скарги скаржник вказує про неукладеність між сторонами генерального договору № 028/07 від 11.01.2007 року транспортного експедирування з підстав недосягнення сторонами згоди щодо його істотних умов. АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі.
У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ “Одемара-Інтер” просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення від 21.04.2008 року по справі № 3/46-08-707 без змін, зазначаючи про його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 11.01.2007 року між ТОВ “Одемара-Інтер” (Експедитор) та АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” (Клієнт) укладено генеральний договір транспортного експедирування № 028/07, відповідно до умов якого сторони врегулювали загальні питання взаємовідносин та взаєморозрахунків при систематичному здійсненні Експедитором транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні зовнішньоторгових та транзитних вантажів, що належать Клієнту, автомобільним та/або залізничним транспортом по території України, країн СНД, інших держав.
Згідно з пунктом 1.2 договору Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування імпортних/експортних генеральних вантажів та вантажів в контейнерах, які надходять до порту Одеса, їх охорону на складах порту, а також відправку вантажів із порту Одеса в пункти призначення за вказівкою Клієнта.
Відповідно до умов договору Експедитор прийняв на себе зобов'язання від імені та за дорученням Клієнта, зокрема, укладати договори з повноважними представниками портів, залізничних та автотранспортних підприємств по перевалці, збереженню та перевезенню вантажів, що належать Клієнту, представляти Клієнта перед митними карантинними та іншими контрольними та правоохоронними органами, організовувати в порту передачу вантажу від/на судно, залізничні вагони, та/або автомобілі, організовувати перевезення вантажів автомобільним та/або залізничним транспортом по узгодженій з Клієнтом оптимальній транспортній схемі. (п. 2.1.1. договору). В свою чергу, Клієнт зобов'язався, зокрема, оплачувати послуги та видаткові накладні Експедитора, перераховувати на поточний рахунок Експедитора в порядку повної або часткової передплати грошові кошти на здійснення розрахунків з транспортними організаціями України та за кордоном (пункти 2.2.1, 2.2.2 договору).
Факт доставки позивачем контейнера НОМЕР_1 з вантажем його власнику - АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної № 4865 з відміткою отримувача.
На оплату виконаних робіт позивачем виставлено відповідачу рахунки НОМЕР_2 від 05.09.2007 року на суму 10 882,77 грн. та рахунок НОМЕР_3 від 20.09.2007 року на суму 1621.05 грн., а всього на суму 12503,82 грн.
17.10.2007 року за вихідним номером 54/07 відповідачу надіслано претензію з вимогою оплати вартості послуг на суму 12503,82 грн., наданих на виконання умов договору № 028/07 від 11.01.2007 року (вивантаження з судна, обробка в порту, транспортування, демерредж, зберігання).
Відповідно до частини 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 932 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Місцевим господарським судом встановлено, що для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом позивач залучив перевізника - фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, з яким укладено договір на перевезення зовнішньоторгових вантажів № 152/05 від 14.03.2005 року, та який доставив і передав контейнер НОМЕР_1 з вантажем отримувачу - АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” за НОМЕР_4.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, правильно встановлених місцевим господарським судом, АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” припустилось порушень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, тому суд правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ “Одемара-Інтер” до АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”про стягнення вартості послуг в сумі 12503,82 грн., надання яких підтверджується витребуваними судом апеляційної інстанції доказами (податкові накладні №1570/02 від 05.09.2007 року, № 709013 від 05.09.2007 року, рахунки № 709011 від 04.09.2007 року, № 10494 від 10.09.2007 року, № 709082 від 18.09.2007 року, рахунок - фактура № 35 від 05.09.2007 року, рахунок (інвойс) № 327890 від 19.09.2007 року, акти від 05.09.2007 року, від 18.09.2007 року, акт № 327890 здачі - приймання робіт (надання послуг), протокол № 6237 радіаційного обстеження, роздруківка руху автотранспорту).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеної норми закону, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 924,40 грн. збитків від інфляції та 120, 23 грн. відсотків річних.
Також, судова колегія погоджується з висновками суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 1044,63 грн., оскільки вказана вимога є безпідставною.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом ст. ст. 15, 58 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. .
Як вбачається з позовної заяви, позов заявлено до двох відповідачів - АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місцезнаходження останнього є АДРЕСА_1, тому справу правильно розглянуто за встановленою статтею 15 Господарського процесуального кодексу України територіальною підсудністю.
Щодо твердження скаржника про об'єднання “суддею Д'яченко Т.Г. різних позовних вимог до кількох відповідачів в одну справу”, то ці доводи є хибними та надуманими, оскільки в матеріалах справи відсутні ухвала про здійснення такої процесуальної дії та про це не зазначено в рішення. Більш того, як вже вказувалось раніше, позовна заява надіслана до суду та прийнята до розгляду до двох відповідачів, за вимогами, зв'язаними між собою наданими доказами.
Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неукладеності генерального договору № 028/07 від 11.01.2007 року транспортного експедирування, оскільки вказаний договір відповідає вимогам ст. ст. 929-931 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2008 року по справі № 3/46-08-707 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк