АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«31» травня 2012р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Добряк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про вселення, встановлення порядку користування, зобов'язання не перешкоджати в користуванні жилим приміщенням та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Суворовської РА ОМР, в якому просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1; виділити Ш у користування кімнату, жилою площею 10,6 кв.м. в спірній квартирі, а підсобні приміщення залишити в загальному користуванні; зобов'язати відповідачів не перешкоджати в користуванні вказаними приміщеннями; стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати (а.с.3-5).
Свої вимога обґрунтувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 04.04.1975 року до смерті чоловіка - до ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони проживали в квартирі АДРЕСА_1, співвласником якої був померлий ОСОБА_5
Після смерті чоловіка вона є власником 1/6 частини спірної квартири, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 8-ю Одеською державною нотаріальною конторою 27.11.2007 року, а власниками інших частин є відповідачі та ОСОБА_3, 2001 р.н.
Відповідачка ОСОБА_4 вигнала її, перешкоджаючи проживати у квартирі, у зв'язку з чим вона зверталась до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Також відповідачі своїми протиправними діями спричинили їй тривалі душевні страждання: позбавили можливості вести звичний образ життя, знищіли її майно. Вона була вимушена звертатися до всіляких органів для захисту свого порушеного права, нести додаткові витрати та витрачати додаткові зусилля для захисту свого порушеного права. Тому вважала, що їй завдана моральна шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
04.04.2011 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Суворовської РА ОМР, про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на 1/6 частину спірної квартири (а.с.32-34).
Ухвалою суду від 29.02.2012 року на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЩІК України позов ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності залишено без розгляду (а.с.164, 165).
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.02.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
Виділено в користування ОСОБА_1 6,94 кв.м. жилої площі в прохідній кімнаті, площею 18,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, приміщення загального користування: кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, вбудовану шафу, балкон залишено в загальному користуванні.
Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні жилими приміщеннями площею 6,94 кв.м. та підсобними приміщеннями загального користування: кухнею, ванною кімнатою, вбиральнею, коридором, балконом, вбудованою шафою.
В іншій частині позову відмовлено (а.с.161-163).
Ухвалою суду від 29.02.2012 року позов ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні, визначення права власності - залишено без розгляду (а.с.164, 165).
В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 в частині відмови їй в задоволенні позову - рішення суду не оскаржує.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи в повному обсязі вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Позивачка є дружиною ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, і на теперішній час є власником 1/6 частини спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 8-ю Одеською державною нотаріальною конторою 27.11.2007 року, та договору дарування від 16.01.2011 року, зареєстрованого в реєстрі №2-88.
Площа, яка належить позивачеві, згідно висновків експертизи складає 6,94 кв.м.
Відповідачі по справі перешкоджають їй користуватися належною частиною квартири.
Вказані обставини підтверджені матеріалами даної справи, а також набравшим в закону силу рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2010 року.
При цьому, суд керувався вимогами ст.ст.12-16, 316, 317, 319, 355, 356, 358 ЦК України і відповідними нормами ЦПК України.
В цій частині колегія погоджується з висновками суду і вважає, що воно відповідають фактичним обставинам і вимогам закону.
Колегія також погоджується з висновками суду про відмову ОСОБА_1 в стягненні моральної шкоди, оскільки ці вимоги нею не доведені і нічим не підтверджені.
Між тим, колегія не може погодитись з рішенням суду в частині встановлення порядку користування жилими та підсобними приміщеннями і виділу позивачці в користування 6,94 кв.м. в прохідній кімнаті 18,1 кв.м., з наступних підстав.
Задовольняючи вказані вимоги, суд виходив з того, що вона з чоловіком ОСОБА_5 невеликий проміжок часу до його смерті мешкали в цій кімнаті разом з відповідачкою ОСОБА_4
При цьому, судом в порушення ст.11 ЦПК України не враховані вимоги позивачки, яка просила виділити їй в користування окрему кімнату площею 10,6 кв.м., і не враховано те, що при встановленні порядку користування жилими приміщеннями між співвласниками житла, згідно діючого законодавства, такий порядок встановлюється тільки при можливості виділити кожному з співвласників окреме жиле приміщення (а.с.4).
Судом також не враховано, що між мешканцями квартири, які є членами сім`ї, склався наступний порядок користування кімнатами: в кімнаті площею 10,6 кв.м. проживає неповнолітня ОСОБА_3, 2001 р.н.; в кімнаті прощею 12,9 кв.м. - відповідачка ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_6; в кімнаті площею 18,1 кв.м. - ОСОБА_4, 1930 р.н., яка перебуває на довічному утриманні у ОСОБА_2
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що позивачка правомірно вселена в квартиру, оскільки вона є власницею її частини і має право користуватися як жилими, так і підсобними приміщеннями на рівні з іншими співвласниками квартири на підставі ст.358 ЦК України.
В зв'язку з цим вказана частина рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову ОСОБА_1 в позові про встановлення порядку користування жилими приміщеннями.
Частина рішення про зобов'язання відповідачів не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні жилими приміщеннями площею 6,94 кв.м. та підсобними приміщеннями загального користування підлягає зміні з викладенням в новій редакції.
Доводи скарги про те, що позивачка не є членом сім`ї відповідачів і взагалі не може бути вселена в спірну квартиру, оскільки забезпечена іншою жилою площею, і норма жилою площі на кожного мешканця квартири при її вселенні не буде відповідати розміру норми жилої площі, визначеної житловим законодавством України, є безпідставні, так як на підставі ст.358 ЦК України вона має право володіти та користуватися належною їй частиною спільного майна.
У разі неможливості цього позивачка має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2012 року в частині встановлення порядку користування жилими та підсобними приміщеннями - скасувати і в цей частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду в частині зобов'язання не перешкоджати в користуванні житлом - змінити та викласти в наступній редакції.
Зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 користуватися жилими та підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька