АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,
за участю секретаря - Кушнір М.В.,
за участю: представника ОСОБА_1- ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2012 року,-
ВСТАНОВИЛА :
04.08.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.
Остаточно уточнивши позовні вимоги 03.10.2011р., просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 28 008,40 грн. - суму боргу за договором позики, 12 003,60 грн. - суму збитків, 5000 грн. - моральної шкоди, 9634,90 грн. - інфляційні витрати, 210,03 грн. - процентів річних та судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 05.03.2008р. був укладений договір позики, згідно якого відповідач взяв у борг гроші в сумі 3500 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до 25.05.2008р., однак до теперішнього часу відповідачем не виконані боргові зобов'язання.
Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач з позивом не погодився та просив відмовити у його задоволенні.
Третя особа ОСОБА_4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору з позовом не згодна та просила в позові відмовити.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2012р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 28008,40 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено(а.с.245 ).
Додатковим рішенням суду від 09 лютого 2012р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 310 грн. 08 коп.(а.с.271).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначив, що суд необґрунтовано відмовив йому у стягненні збитків, процентів на підставі ст.625 ЦК України та у відшкодуванні моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив об'єднати його вимоги з позовом його дружини ОСОБА_4, а справу направити на новий розгляд.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 просив скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Відповідач ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 підтримали скаргу ОСОБА_3, просили її задовольнити, а скаргу ОСОБА_1 - відхилити. При цьому ОСОБА_3 вказував в письмових поясненнях до апеляційного суду, що він розписку з 26 серпня 2008р. не визнає, оскільки коштів він в борг у ОСОБА_1 не брав, розписка була укладена щодо придбання комбайна марки СК «Нива», який на теперішній час зареєстрований за ОСОБА_3 та належить їм порівну.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 1046,1047 ЦК України виходив з того, що 05 березня 2008р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого позивач передав у борг ОСОБА_3 3500 дол. США, що підтверджується розпискою від 05.03.2008р. За вказаним договором відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу кошти в термін до 25 травня 2008р., а оскільки відповідачем до теперішнього часу борг не повернуто, сума заборгованості станом на 28.01.2010р., з урахуванням курсу дол. США(за 100 дол. США - 800, 24 грн.), в розмірі 28008грн. 40 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
Суд також вважав , що вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 12 003 грн., індексу інфляції, 3% річних на підставі ст.625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені законом.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., оскільки не передбачені законом та договором.
Колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач довів, і це встановлено судами, що 05 березня 2008р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, що підтверджено розпискою, яка була укладена між сторонами та власноручно підписана ОСОБА_3
На безгрошовість договору посилався відповідач ОСОБА_3, проте жодних доказів на підтвердження безгрошовості договору позики ним не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 1051 ЦК України передбачає можливість оспорення договору позики за безгрошовістю.
Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.
Вимоги про визнання договору позики недійсним ОСОБА_3 з підстав його безгрошовості не заявляв.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 одностороння відмова від договору не допускається, а зобов`язання має виконуватись належним чином.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне постановити нове рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Суд правильно дійшов до висновку , що між сторонами було укладено договір позики, борг по якому не сплачено, а тому з відповідача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 28008грн. 40 коп.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних витрат, то вони задоволенню не підлягають, оскільки індекс інфляції - це показник характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті - гривні, норма ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленої інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні, а не в дол. США.
Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору позики( дол.США), індексації не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та збитків в сумі 12003 грн. 60 коп. Висновки суду в цій частині вимог є законними та обґрунтованими.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач заявив позов на підставі ст.625 ЦК України, яка регулює умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання та визначає правові наслідки прострочення боржником такого зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( стаття 625 ЦК України).
Суд правильно стягнув з відповідача суму основного боргу 28008грн. 40 коп., але безпідставно відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за користування позикою за період з 25 травня 2008р. по 25 травня 2012р. в сумі 3360 грн.( 28008 х 3%= 840 грн. 24 коп.), а тому 3360 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Зі змісту договору позики вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договору позики й спеціальною нормою - ст. 1050 ЦК України.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
Таким чином , враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 28 008 грн. 40 коп. та 3 % річних в сумі 3360 грн., в іншій частині вимог відмовити.
Інші доводи скарги ОСОБА_1 не спростовують цих висновків суду , тому мають бути відхилені.
Суд критично оцінює заперечення ОСОБА_3 відносно того, що розписка 05 березня 2008р. між сторонами укладалася щодо придбання комбайна «Нива» та вони домовились з ОСОБА_1, що в день отримання технічного паспорту на комбайн, розписку він знищує і вони укладуть договір про сумісну працю, ці обставини можуть бути підтверджені свідками. Між тим, відсутність письмової форми договору, в даному випадку, позбавляє права сторони посилатися в підтвердження договору на покази свідків.
Відповідачем ОСОБА_3 не надано допустимих письмових доказів того, що між сторонами існували інші правовідносини, які б спростовували укладений між сторонами договір позики 05 березня 2008р.
Доводи ОСОБА_3 про об'єднання заявлених позовних вимог з позовом його дружини ОСОБА_4 , яка заявила позов до суду про визнання договору позики недійсним, оскільки він був укладений без її згоди та визнання за ОСОБА_4 права власності на 1\ 2 частину комбайна, направлення справи на новий розгляд до Болградського районного суду Одеської області за місцем його проживання є необґрунтованими, тому що суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень скасовувати рішення суду і направлення справи на новий розгляд, відповідно до вимог ЦПК України, який діє на теперішній час(ст.307 ЦПК України). Також в компетенцію апеляційного суду не входить вирішення питання щодо об'єднання в одне провадження позовних вимог сторін на стадії апеляційної інстанції , оскільки це повноваження суду першої інстанції (а.с.262-268).
Інші доводи скарги ОСОБА_3 не спростовують цих висновків суду , тому мають бути відхилені.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 313 грн. 68 коп.
Оскільки судове рішення від 23 січня 2012 року підлягає скасуванню , а тому додаткове рішення суду від 09 лютого 2012р. щодо стягнення судових витрат також підлягає скасуванню(а.с.271).
Підстав для ухвалення нового рішення про відмову у позові, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 пр.п.3,4, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 28 008(двадцять вісім тисяч вісім) грн. 40 коп. та 3 % річних в сумі 3360( три тисячі триста шістдесят) грн., в іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 313(триста тринадцять) грн. 68 коп.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М. Кварталова
Н.Д. Плавич
Л.А. Гірняк