АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року листопада місяця 02 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Градовського Ю.М.
- Черевка П.М.
при секретарі - Землянецькому Г.В.
за участю : представника ОСОБА_2-ОСОБА_3, представника СВК «Борисівський»-Ватаманюк І.Д., ТОВ «Глибоке»-Чувакова А.С., ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Борисівський», товариства з обмеженою відповідальністю «Глибоке» , селянського фермерського господарства «ОСОБА_1», третьої особи -комунального підприємства «Татарбунарське БТІ та РОН» про визначення переліку майна, що належить ОСОБА_2 в цілісному майновому комплексі Татарбунарської бройлерної фабрики (майновий комплекс №1, дорога Одеса-Рені 135 км.), виділення йому вказаного майна у натурі, припинення права спільної часткової власності та зустрічним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Борисівський» , товариства з обмеженою відповідальністю «Глибоке», селянського фермерського господарства «ОСОБА_1» про поділ майнового комплексу №1, дорога Одеса-Рені 135 км. як спільної часткової власності, з виділенням в натурі частки майна та визнання на нього права власності, -
ВСТАНОВИВ:
02 березня 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що йому на праві спільної часткової власності належить 485/1000 частин у бройлерній фабриці , майновий комплекс №1, дорога Одеса-Рені 135 км., що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. Він як співвласник вказаного майна не може реалізувати своє право власності. В зв'язку з вказаним просить виділити йому в натурі еквівалент 485/1000 в спірному майні.
СВК «Борисівський», ТОВ «Глибоке» позов не визнали, вказуючи, що позивач придбав вказане майно відповідно до договору купівлі-продажу, який був визнаний судом дійсним. Відповідно до договору купівлі-продажу та рішення суду була перерахована частка майна, яка належить позивачу. Але подаючи вказаний позов ОСОБА_2 бажає придбати майно, що належить їм на праві власності.
Як співвласник спірного майна до участі у справі як відповідач було залучене селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_1». Представник СФГ позов не визнав.
СВК «Борисівський», ТОВ«Глибоке», СФГ «ОСОБА_1» звернулися до суду з зустрічним позовом про поділ майнового комплексу №1, дорога Одеса-Рені 135 км, як спільної часткової власності з виділенням в натурі частки майна та визнання на нього права власності.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2011 року позов ОСОБА_2 до СВК «Борисівський», ТОВ «Глибоке», СФГ «ОСОБА_1» про виділ в натурі частки з об'єкта нерухомого майна задоволений. Виділено ОСОБА_2 нежитлові будівлі як об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Одеська обл., Татарбунарський р-н, 135 км автодороги Одеса-Рені, а саме: нежитлову будівлю (електроцех) літ. Е площею 75,5 кв.м; нежитлову будівлю (кладова) літ. Ж площею 32,6 кв.м; нежитлову будівлю (котельня) літ. З площею 274,2 кв.м; склад літ. И площею 98,9 кв.м; нежитлову будівлю (ремонтний бокс) літ. М площею 234,0 кв.м; нежитлову будівлю (автомобільний бокс) літ. Н площею 191,3 кв.м; склад літ. О площею 199,7 кв.м; нежитлову будівлю (ветеринарна лабораторія) літ П площею 243,1 кв.м; навіс літ. М; навіс літ. Р; навіс літ. Є; водонапірну башню; цистерни у кількості 4-х. Огородження 1 залишено у спільному користуванні. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 у майновому комплексі №1, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, 135 км автодороги Одеса-Рені. Стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Борисівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Глибоке» Татарбунарського району Одеської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. Зустрічні позовні вимоги СВК «Борисівський», ТОВ «Глибоке» Татарбунарського р-н Одеської області , СФГ «ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про поділ майна сумісної власності та визнання права власності на частину об'єкта нерухомості задоволено . Проведено поділ майна сумісної власності між СВК «Борисівський», ТОВ «Глибоке» та СФГ «ОСОБА_1» Татарбунарського району Одеської області шляхом виділення СВК «Борисівський» - нежитлової будівлі літ. В площею 1860,2 кв.м; будівлі вагової літ. С площею 18,5 кв.м; ТОВ «Глибоке» - нежитлової будівлі літ. Г площею 1860,6 кв.м; нежитлової будівлі літ. Д площею 1838,4 кв.м; нежитлової будівлі (гуртожиток) літ. Т площею 188,2 кв.м; СФГ «ОСОБА_1» - будівлі прохідної літ. А площею 213,6 кв.м, нежитлової будівлі літ. Б площею 1859,9 кв.м. Огородження 1 залишено у спільному користуванні. Визнано право власності : за СВК «Борисівський» - на нежитлову будівлю літ. В площею 1860,2 кв.м; будівлю вагової літ. С площею 18,5 кв.м; за ТОВ «Глибоке» - нежитлову будівлю літ. Г площею 1860,6 кв.м; нежитлову будівлю літ. Д площею 1838,4 кв.м; нежитлову будівлю (гуртожиток) літ. Т площею 188,2 кв.м; за ФГ «ОСОБА_1» - будівлю прохідної літ. А площею 213,6 кв.м; нежитлову будівлю літ. Б площею 1859,9 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь СВК «Борисівський»,ТОВ «Глибоке» судовий збір у сумі 1700 грн. на витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь СВК «Борисівський», ТОВ «Глибоке» Татарбунарського району Одеської області витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким просить задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що цілісний майновий комплекс «Бройлерна птахофабрика» належала СПК «ім. Татарбунарського повстання».
Після реорганізації вказаного господарства, цілісний майновий комплекс «Бройлерна птахофабрика» був поділений між : КСП ім. «Татарбунарського повстання»-48%, КСП «Глубокое»-23,6%, СТОВ «Борисівка»- 27,9%.
КСП ім. «Татарбунарського повстання» на виконання рішення суду передала частку в майні птахофабрики , що належала їй , ОСОБА_8
Відповідно до правочину від 25 березня 2004 року укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , останній придбав майно, що знаходиться на території бройлерної птахофабрики: Одеська обл., Татарбунарський р-н, 135 км автодороги Одеса-Рені, та відповідно до акту прийняв вказане майно, а саме: будівлю котельної, будівлю електроцеху, будівлю ветеринарної лабораторії, складське приміщення, приміщення кладової, будівлю ремонтного боксу, будівлю автомобільного боксу, приміщення напівпідвального складу, будівлю забійного цеху, приміщення кладової, приміщення складу інвентаря, , водонапірну башню, підсобне приміщення, чотири цистерни.
ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом про визнання дійсним вказаного правочину та визнання за ним права власності на частку майна бройлерної птахофабрики.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 березня 2008 року позов задоволено. Визнаний чинним правочин за договором купівлі-продажу від 25 березня 2004 року. Визнано за ОСОБА_10 право власності на майно бройлерної фабрики у м. Татарбунари Одеської області , а саме: будівлю котельної, будівлю електроцеху, будівлю ветеринарної лабораторії, складське приміщення, приміщення кладової, будівлю ремонтного боксу, будівлю автомобільного боксу, приміщення напівпідвального складу, будівлю забійного цеху, приміщення кладової, приміщення складу інвентаря, , водонапірну башню, підсобне приміщення, чотири цистерни. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №192 від 26 листопада 2009 року оформлено право приватної спільної часткової власності на 485/1000 частки майнового комплексу , розташованого на 135 км дороги Одеса-Рені на ім'я ОСОБА_10 згідно рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 березня 2008 року; оформлено право приватної спільної часткової власності на 107/1000 частки майнового комплексу , розташованого на 135 км. дороги Одеса-Рені на ім'я СВК «Борисівський», яка складається з : нежитлової будівлі літ «В», 19% гуртожитку літ «Т», 19 % будівлі прохідної літ «А», 19 % вагової літ «С»; оформлено право приватної спільної часткової власності на 107/1000 частки майнового комплексу , розташованого на 135 км. дороги Одеса-Рені на ім'я ТОВ «Глибоке», яка складається з : нежитлової будівлі літ «Д» та літ. «Т», 50 %гуртожитку літ «Т», 50 % будівлі прохідної літ. «А», 50 % вагової літ «С»; оформлено право приватної спільної часткової власності на 172/1000 частки майнового комплексу, розташованого на 135 км дороги Одеса-Рені на ім'я ПП «ОСОБА_1», яка складається з : нежитлової будівлі літ «Б»,31% гуртожитку літ «Т», 31% будівлі прохідної літ. «А», 31 % вагової літ «С». Зобов'язано БТІ видати свідоцтво про право приватної власності (а.с.120).
На підставі рішення виконкому Татарбунарської сільської ради від 26 листопад 2009 року в обмін рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 березня 2008 року позивач отримав в приватну спільну власність 485/1000 майнового комплексу №1, дорога Одеса-Рені 135 км (а.с.11).
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому Татарбунарської міської ради від 26 листопада 2009 року №192 знаходиться у приватній спільній власності у майновому комплексу №1, дорога Одеса-Рені, 135 км.: СВК «Борисівський» - 107/1000, СГ «ОСОБА_1»-172/1000, ОСОБА_10-485/1000, ТОВ «Глибоке»-236/1000 часток вказаного майнового комплексу.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що на підставі правочину, який був визнаний судом дійсним, позивач набув право власності на конкретні обособлені об'єкти нерухомого майна, які є складовою частиною цілісного майнового комплексу №1, дорога Одеса -Рені,135 км. На підставі вказаного рішення суду виконкомом Татарбунарської міської ради було прийнято рішення про визнання права власності за позивачем на вказане майно. Судова колегія вивчивши матеріали справи встановила , що виконком визнав право власності саме на ті об'єкти нерухомості, які були перераховані у рішенні суду від 07 березня 2008 р.
Саме на підставі рішення виконкому та рішення суду від 07 березня 2008 р. ТОВ «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та РОН» склало технічний паспорт та зареєструвало право власності позивача на об'єкт нерухомості.
Довід апеляційної скарги про те, що доля позивача при поділі спільної часткової власності повинна бути більшою , ніж перераховано у рішенні суду від 07 березня 2008 р., оскільки вказана частина нерухомого майна менш частки , яка визначена у свідоцтві про право власності - 485/1000 частин , не заслуговує на увагу з наступних підстав. Як вже було вказано вище позивач придбав відокремлені об'єкти нерухомості відповідно до рішення суду і збільшення їх обсягу є недопустимим, оскільки відповідно до ст. 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Апелянт вказує, що питання про поділ майна повинна розглядати ліцензована організація, що має право на проведення вказаних робіт, у зв'язку з чим він вважає, що суд не вправі був здійснювати поділ майна. Судова колегія вважає, що вказаний довід необґрунтований з наступних підстав.
Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності , може бути поділене у натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Судова колегія з аналізу ст. 367 ЦК України робить висновок , що сторони , у яких є майно, яке знаходиться у спільній частковій власності, мають право на його поділ у натурі. Як убачається з матеріалів справи у сторін виник спір щодо поділу майна , що є у спільній частковій власності, а саме щодо обсягу майна, яке повинно бути виділено позивачу.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
В зв'язку з тим, що спірні відносини виникли з приводу цивільних відносин , суд обґрунтовано розглянув вказану справу на підставі ст. 15 ЦПК України.
Довід апеляції про те , що для розгляду спору ліцензована установа повинна була визначити долі та встановити яким чином повинно бути поділено майно у натурі не заслуговує на увагу , оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Так, судом першої інстанції остаточно з'ясовано, що позивач відповідно до правочину придбав конкретні об'єкти нерухомості, які є складовою частиною цілісного майнового комплексу №1, дорога Одеса -Рені, 135 км.
Судова колегія не бере до уваги довід апеляційної скарги про те , що рішення повинно бути скасовано з тих підстав, що ТОВ «Глибоке» отримало свідоцтво про право власності на частку у майнового комплексу №1, дорога Одеса -Рені, 135 км. з порушенням закону, оскільки вказане питання не є предметом спору, що розглядається. Крім того, судова колегія розглядаючи вказаний довід апеляції звертає увагу, що правомірністю видачі свідоцтва про право власності ТОВ «Глибоке» не зачіпаються законні права, свободи та інтереси позивача.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в відповідності до ст. 364 ЦК України виділив в натурі частки із майна, припинивши спільну часткову власність позивача.
Також при розгляді справи судова колегія керується ст. 308 ЦПК України, відповідно до якої не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
Ю.М.Градовський
П.М. Черевко