АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,
при секретарі: Благорозумному О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку в порядку спадкування, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року і уточнивши свої вимоги у січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку в порядку спадкування, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла її мати ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер батько ОСОБА_5, яким належав житловий будинок № АДРЕСА_1. На час смерті батьків вона була неповнолітньою, мешкала разом з батьками і прийняла спадщину. Іншим спадкоємцем першої черги є відповідач ОСОБА_2, який оформив спадщину лише на себе 11 червня 1982 року, хоча вона не відмовлялася від спадщини. Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просила задовольнити позов.(а.с.16)
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав , мотивуючи тим, що позивач ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті батьків, була зареєстрована у спірному будинку лише у 1984 році, і пропустила строк для звернення до суду, оскільки при здійсненні прописки у будинок їй було відомо, що господарем будинку є він, ОСОБА_2.(а.с.54)
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15 липня 2011 року позов задоволено. Визнано право власності ОСОБА_3 на спадщину, яка складається з 1\2 частини житлового будинку, в тому числі на 1\4 частину будинку після смерті матері ОСОБА_4, і на 1\4 частину будинку після смерті батька ОСОБА_5 Внесено зміни до свідоцтва про право на спадщину, видане ОСОБА_2, з зазначенням, що він є власником 1\2 частини спадкового майна.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 з тих підстав,що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував
_____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Тюмін О.Г. Справа № 22ц/1590/1187/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 37
обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який не брав участі у розгляді справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати його право на спадкове майно після смерті батьків, з тих підстав, що він є спадкоємцем першої черги, однак суд не залучив його до участі у справі, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам, рішенням суду порушено його право на спадкування за законом.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Цим вимогам закону рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спадщину прийняли їх діти позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2, які мають право кожний на 1\2 частину житлового будинку в порядку спадкування.
Проте висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, на які поширюється дія ЦК УРСР та ЦК України.
За змістом розділу У11 ЦК УРСР спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
За правилами статей 548-549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визначаться, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Встановлено, що житловий будинок № АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності в рівних частках. (а.с.62,63)
ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_5 (а.с.59,60).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1\2 частину житлового будинку, а після смерті ОСОБА_5- на 5\8 частин житлового будинку (1\2+1\8).
Спадкоємцями за законом першої черги є діти померлих ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с.7,61,116)
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 мешкала з батьками постійно, на час їх смерті була неповнолітньою і прийняла спадщину як після смерті матері, так і після смерті батька.
ОСОБА_2 також проживав разом з батьками на час їх смерті, зареєстрований у будинку у 1972 році, прийняв спадщину і 22 липня 1982 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, який належав спадкодавцям на час їх смерті. (а.с.31-32)
Проживання ОСОБА_1 з батьками - спадкодавцями на час відкриття спадщини підтверджено адресною довідкою Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, в який зазначено, що ОСОБА_1 був зареєстрований у житловому будинку з 19 березня 1969 року по 26 липня 1991 року.(а.с.118) В засіданні апеляційного суду сторони підтвердили ці обставини.
Таким чином встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті матері 25 квітня 1979 року та після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 року їх діти ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 прийняли спадщину, є спадкоємцями за законом першої черги в рівних частках і мають право на спадщину по 1\3 частині кожний.
Вирішуючи спір, суд неповно з'ясував обставини, пов'язані з прийняттям спадщини усіма спадкоємцями за законом, допитав ОСОБА_2, який є спадкоємцем за законом першої черги, в якості свідка, не вирішив питання про залучення його до участі у справі згідно з вимогами ч.4 ст.10, ст.33 ЦПК України, незважаючи на те, що у такому разі правильно вирішити спадковий спір неможливо.
За таких обставин висновки суду про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мають право власності в порядку спадкування на 1\2 частину житлового будинку кожний є помилковим, а рішення суду - незаконним.
При цьому з урахуванням вимог ст.ст.11,303 ЦПК України доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно не можуть бути задоволені в стадії апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_1 таких позовних вимог в суді першої інстанції не заявляв, і це питання може бути вирішено в загальному порядку.
За правилами ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Виходячи з принципів диспозитивності, змагальності тощо апеляційний суд не може підміняти собою суд першої інстанції і вирішувати питання, які судом першої інстанції не вирішувалися.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 звернулася до суду за вирішенням спору лише у грудні 2010 року, тобто пропустила строк позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.
На час відкриття спадщини ОСОБА_3 була неповнолітньою особою. У зв'язку з чим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до ст.529 ЦК УРСР. За правилами ст.548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини такими особами і отримання ними свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, а не обов'язком, здійснення такого права не суперечить вимогам ст.548, 560 ЦК УРСР.
Крім того, згідно зі ст.76 ЦК УРСР перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, яка і на даний час мешкає у спірному будинку, дізналася про отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 у 2010 році до суду з позовом до неї та її дітей про визнання такими, що втратили право користування житловим будинком.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про внесення зміни до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 11 червня 1982 року на ім'я ОСОБА_2 щодо частки спадкового майна задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків 11 червня 1982 року і в заяві зазначав, що інших спадкоємців, які заявляють претензії до спадщини, немає.(а.с.58). У зв'язку з видачею ОСОБА_2 в той же день 11 червня 1982 року свідоцтва про право на спадщину були порушені права інших спадкоємців: ОСОБА_3 і ОСОБА_1, за їх вимогами таке свідоцтво про право на спадщину має бути визнано недійсним відповідно до ст.1301 ЦК України. Однак ні ОСОБА_3 ані ОСОБА_1 з такими вимогами до суду не зверталися. Свідоцтв про право на спадщину за законом вони не отримали. Відтак, підстави для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом згідно зі ст.1300 ЦК України відсутні.
З урахуванням обставин справи, правил диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) та межі розгляду справи апеляційним судом (ст.303 ЦПК), колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України, підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 липня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати право власності ОСОБА_3 на 1\3 частину житлового будинку № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року, і ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: А.П. Заїкін
М.В. Процик