АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Позивач зазначав, що 18.02.2007 року він передав ОСОБА_1 100000 грн. в борг. В подальшому він неодноразово надавав йому в борг без отримання письмових розписок гроші: 3.01.2008р.-50000грн., 15.01.2008р.-80000грн., 9.02.2008р.-400000грн, 3.03.2008р.-263000грн. на придбання автокрана, 4.04.2008р.-120000грн., 20.05.2008р.-50000грн, а всього за період з 18.02.2007р. по 20.05.2008 р. - 1 063 000 грн. 20 вересня 2009 року на його прохання відповідач написав розписку, якою підтвердив борг на суму 1063000 грн. Строк повернення боргу не був встановлений, тому 16.04.2011 р. він надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення боргу, однак ОСОБА_1 борг не повернув.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 1 063 000 грн. та судові витрати.
Відповідач позов визнав частково і зазначав, що між ним та позивачем існувала домовленість про те, що позивач надає йому гроші, а він у свою чергу допомагає позивачеві у будівництві його об'єктів нерухомості технікою, будівельними матеріалами та робітниками. За домовленістю між ними і за кошти позивача він купив автокран для будівництва за 263000 грн. для загального користування. 20.09.2009 року на прохання позивача він написав розписку про отримання від нього 800000 грн., а також 263000 грн. на автокран загального користування. В розрахунок боргу він повертав позивачеві гроші частками у сумі 466000 грн. та передав йому два крана: придбаний ними сумісно за 263000 грн. та придбаний за його власні кошти за 120000 грн. Тому залишок боргу складає суму 214000 грн., яку він згоден сплатити позивачеві.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 063 000 грн. за договором позики, та судові витрати: 1700 грн. судовий збір, 120 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи.
__________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Фабіжевський С.А. Справа № 22ц/1590/1223/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 27
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду у повному обсязі не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач отримав від позивача 1063000 грн. і у встановлений строк борг не повернув, про часткове повернення боргу не надав будь-яких доказів.
Проте погодитися з такими висновками суду повністю не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Встановлено, що у період з 18.02.2007 року по 20.05.2008 року позивач частками передав відповідачу гроші на загальну суму 800000грн. і 263000грн. на придбання автокрана загального користування, а всього 1 063 000грн.
На прохання позивача і на підтвердження укладення договору позики та його умов відповідач добровільно надав позивачеві розписку 20 вересня 2009 року про те, що він взяв суму 800000грн., а також 263000грн. на загальний автокран, який в подальшому залишився у його розпорядженні. (а.с.5, оригинал розписки )
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що між ним і позивачем склалися відносини, пов'язані з підприємницькою діяльністю, а саме: існувала домовленість, що позивач надає йому гроші, а він у свою чергу допомагає позивачеві, який є підприємцем, у будівництві його об'єктів нерухомості технікою, будівельними матеріалами та робітниками. Отримання грошей та їх повернення відбувалися частками і зазначалися у кредитних калькуляторах, які складав бухгалтер ОСОБА_2- ОСОБА_4 За домовленістю з позивачем він повертав суму боргу частками, і станом на червень 2010 року загальна сума повернення склала 466000 грн. Крім того, в рахунок боргу за згодою ОСОБА_2 він повернув йому автокрани ЗИЛ ГЯ вартістю 120000 грн. і ВАNТАМ S-588, який вони разом придбали за 263000 грн., та ОСОБА_2 прийняв ці крани у взаєморахункі.
Згідно зі статями 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи відповідача підтверджуються наступними доказами.
-Кредитними калькуляторами станом на 8.11.09р., 1.09.10р., які складала бухгалтер ФОП ОСОБА_2- ОСОБА_4, і де відображені суми, отримані відповідачем від позивача, починаючи з 18 грудня 2007 року, суми, повернуті позивачеві та загальна сума повернення боргу станом на червень 2010р.- 466000грн. (а.с.14-17)
- Расходними касовими ордерами № 703 від 2.04.10р. , № 859 від 11.05.2010р., № 940 від 5.06.2010р., № 61 від 12.06.2010р., про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошей.(а.с.21-22)
-Власноручною розпискою ОСОБА_2 від 9.03.2011р. про отримання від ОСОБА_1 автокрана ЗИЛ ГЯ в розрахунок боргу, яку він визнав.(а.с.18-19, оригінал)
-Розпискою механіка ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_5 від 10.03.2010р. про отримання від ОСОБА_6 крана ВАNТАМ S-588 у технічно-налагодженому стані. (а.с.7,20,оригінал)
-Показами свідка ОСОБА_5 у засіданні апеляційного суду, який показав, що працював у ФОП ОСОБА_2 механиком, отримував заробітну плату за відомостями, однак трудовий договір ОСОБА_2 не оформив. У травні 2010 року за вказівкою ОСОБА_2 він одержав від ОСОБА_6 автокран ВАNТАМ S-588 і перегнав його на територію підприємства ОСОБА_2. Другий автокран - ЗИЛ ГЯ ОСОБА_2 сам отримав від ОСОБА_1, а він, ОСОБА_5, за вказівкою ОСОБА_2 також перегнав його, і під час роботи управляв цими автокранами та обслуговував їх.
-Показами свідка ОСОБА_4- бухгалтера ФОП ОСОБА_2 у засіданні апеляційного суду, яка підтвердила, що за розпорядженням ОСОБА_2 складала кредитні калькулятори, де зазначала суми, отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_2 і повернуті ОСОБА_1 ОСОБА_2 в погашення боргу. Суми, зазначені у калькуляторах як 10,00, 15,00, 30,00 тощо о тисячних одиницях і означають суми 10000грн., 15000грн, 30000грн. тощо. Загальна сума повернутого боргу ОСОБА_1 складає 466000 грн., залишок боргу 981,79 т.грн. зазначений з урахуванням пені та процентів. Свідок ОСОБА_4 також підтвердила, що частину боргу ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 автокранами ЗИЛ ГЯ та ВАNТАМ S-588.
Після допиту свідків, позивач визнав відомості, зазначені у кредитних калькуляторах, та повернення йому ОСОБА_1 двох автокранів. У позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначав, що передав ОСОБА_1 3 березня 2008р. 263000 грн. на придбання автокрану. У розписці ОСОБА_1, складеній за проханням ОСОБА_2 20.09.09р. і прийнятої ним, також зазначено про отримання 263000 грн. на загальний автокран. Тим самим ОСОБА_2 підтвердив вартість автокрана у сумі 263000 грн. і не заперечував проти доводів відповідача, що на ці гроші був придбаний автокран ВАNТАМ S-588, який після придбання знаходився у загальному користуванні сторін та був повернутий йому у рахунок боргу.
З листа Інспекції державного технічного нагляду від 13.02.2012р. вбачається, що ОСОБА_2 продав автокран ВАNТАМ S-588 1.02.2012р, тобто під час розгляду справи. Цей факт ОСОБА_2 підтвердив і заявив, що продав автокран за 10000 доларів США, однак будь - яких доказів вартості крана апеляційному суду не надав.
Згідно з довідкою судового експерта - автотоваровіда середня вартість автокрана ЗИЛ-133ГЯ КС 3575, 1978 року випуску, який також повернутий ОСОБА_2 в рахунок боргу, складає 81255,40грн.
Таким чином обставини, пов'язані з частковим поверненням ОСОБА_1 боргу, підтверджені належними доказами, які апеляційний суд вважає достовірними і приймає їх.
Позивач всупереч вимог ст.ст.10,60 ЦПК України не надав суду та апеляційному суду належних доказів, які стосуються предмету спору та спростовують доводи відповідача, письмові докази та покази свідків.
Надані ОСОБА_2 довідка ФОП ОСОБА_7 від 24.07.2011р. про продаж ним автокрана ЗИЛ 133 ГЯ за 12157,78 грн., довідки ВРЕР ДАІ м.Котовськ від 9.02.2012р. та 10.02.2012р. щодо реєстрації автокрана ЗИЛ 133 ГЯ за ОСОБА_2, відповідь Інспекції державного технічного нагляду Одеської облдержадміністрації від 2.02.2012р. про те,що за ОСОБА_2 зареєстрований навантажувач ПЕА-1А «Карпатець», відповідь Котовського міськрайонного центра зайнятості від 1.02.2012р. про те,що ФОП ОСОБА_2 не подавався на реєстрацію трудовий договір з ОСОБА_5, не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування і не спростовують вищезазначених доказів, а лише підтверджують наявність у підприємця ОСОБА_2 різних автотранспортних засобів для здійснення підприємницької діяльності, а також те, що механік ОСОБА_5 працював без оформлення трудового договору.
Посилання позивача на те, що відповідач обіцяв виплатити йому проценти за користування кредитом не можуть бути прийняті до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За правилами статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Договором позики, яким є розписка ОСОБА_1, не встановлено одержання позикодавцем ОСОБА_2 процентів. Крім того, позивач таких вимог не заявляв і не вимагав у позовній заяві та у суді першої інстанції сплати відповідачем процентів від суми позики. Такі вимоги суд першої інстанції не вирішував, а позивач рішення суду не оскаржив.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному суді апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, з урахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів, судова колегія вважає встановленим такі обставини. Відповідач ОСОБА_1 отримав у позивача ОСОБА_2 частками 800000грн. та 263000грн. на придбання загального автокрана. В період з 2007 року по червень 2010 рік ОСОБА_1 повернув борг частково грішми у сумі 466000грн. та двома автокранами ЗИЛ ГЯ та ВАNТАМ S-588 на загальну суму 344255,40грн. (81255,40грн. + 263000грн.), які позивач ОСОБА_2 прийняв у рахунок боргу, що є його правом і не заборонено законом. Загальна сума повернутого боргу за договором позики складає 810255грн.40коп., залишок боргу складає 252744грн. 60 коп., і саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в частині розміру стягнутої суми рішення суду не в повному обсязі відповідає вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України і підлягає зміні на підставі п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 88, 316 ч.1 п.4 ЦПК України з ОСОБА_1 також підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати: судовий збір - 1700грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2011 року змінити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 залишок боргу у розмірі 252744 грн. 60 коп., а також судові витрати: судовий збір у сумі 1700 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик