АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі: Благорозумному О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 30400 грн.

Позивач зазначав, що 18 вересня 2008 року він передав ОСОБА_3 у борг 200 доларів США, що по курсу НБУ складає 1600 грн., та 6000 грн. на строк до 18 березня 2009 року, про що вона надала розписки. Однак відповідач не виконала свої зобов'язання за договором позики і борг не повернула. Посилаючись те, що відповідач зобов'язалася у випадку неповернення боргу в строк виплатити надбавку до суми боргу у розмірі 10% щомісяця, свої грошові зобов'язання порушила, позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 7600 грн., відсотки за прострочення повернення боргу у розмірі 22800 грн. та судові витрати.

Відповідач позов визнала частково, не заперечувала проти одержання від позивача зазначених у розписках грошових сум у борг, та пояснила, що вона запропонувала позивачеві повертати борг щомісяця по 500 грн., однак він відмовився та вимагав повернення боргу в повному обсязі разом з відсотками.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики 1600 грн. і 6000 грн., а також відсотки від простроченої суми за 12 місяців у розмірі 9120 грн. і судові витрати в сумі 424 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить змінити рішення суду та стягнути на його користь проценти від простроченої суми боргу у розмірі 22800 грн., мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

_____________________________________________________________________________

Головуючий у 1 інст. Груца Є.Є. Справа № 22ц/1590/1310/ 2012

Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 27

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду у частині стягнення відсотків за прострочення повернення боргу у розмірі 9120 грн. та судових витрат і в задоволенні цих вимог відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду - зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду у повному обсязі не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач зобов'язана повернути позивачу борг у розмірі 7600 грн., а також 10 % за прострочення повернення боргу за період з 18 березня 2009 року до березня 2010 року, коли вона у перше запропонувала позивачеві повернути борг, що складає 9120 грн.

Проте погодитися з такими висновками суду повністю не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між сторонами укладені договори позики на суму 200 доларів США та 6000 грн., за якими ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_3 гроші безпроцентно. У розписках зазначено, що ОСОБА_3 зобов'язалася повернути суми боргу до 18 березня 2009 року, а у випадку неповернення боргу в строк - виплатити надбавку до суми боргу у розмірі 10% щомісяця (а.с.5-6, оригінали розписок).

Сторонами визнано факт передачі позивачем та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 200 доларів США (еквівалент 1600 грн.) та 6000 грн. На підтвердження своїх вимог позивачем надано розписки відповідача, які у відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України свідчать про наявність між сторонами договорів позики на умовах, вказаних у них. У встановленому порядку договори позики неоспорені та не визнані недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2010 року відповідач повертала позивачеві борг у розмірі 200 доларів США, однак він відмовився прийняти борг та наполягав на поверненні суми боргу повністю разом з відсотками.(а.с.19-20) Ці обставини позивач підтвердив у судовому засіданні, в апеляційній скарзі та у засіданні апеляційного суду. (а.с.19-20,24 )

Таким чином обставини, пов'язані з наміром відповідача повернути борг у сумі 200 доларів США у жовтні 2010 року та добровільною відмовою позивача прийняти суму боргу, визнані сторонами, і згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин слід вважати, що відповідач прострочила виконання зобов'язання за договором позики 200 доларів США до жовтня 2010 року, а за договором позики 6000 грн.- до звернення позивача до суду. Розмір процентів -10% щомісяця від простроченої суми встановлений договорами від 18 вересня 2008 року. Ці умови договорів є вільним волевиявленням сторін і відповідають вимогам ч.2 ст.625 ЦК України. Тому за прострочення виконання договору позики 200 доларів США (1600 грн.) стягненню підлягає сума у розмірі 2880 грн., за договором позики 6000 грн. - сума у розмірі 18000 грн., а всього - 29880 грн.

Апеляційні скарги сторін не містять доводів, які мають бути підставами для їх задоволення у повному обсязі.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що суд зобов'язаний стягнути з відповідача на його користь проценти від суми позики є помилковим. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак у договорах від 18 березня 2008 року встановлено одержання відповідачем грошей у борг безпроцентно. Крім того, позивач не заявляв вимог про стягнення процентів від суми позики, а його вимоги пов'язані з застосуванням відповідальності відповідача за порушення грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розписки про одержання боргу не є письмовими договорами, а викладені в них умови є нікчемними, що суд вийшов за межі позовних вимог і необґрунтовано стягнув відсотки від простроченої суми боргу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать матеріалам справи та вимогам закону.(ч.2 ст.1047, ч.2 ст.625 ЦК України)

За правилами статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного та вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що в частині визначення розміру процентів від простроченої суми боргу рішення суду не в повному обсязі відповідає вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України, тому підлягає зміні на підставі п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст.88, 316 ч.1 п.4 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судовий збір у розмірі 284,80 грн., витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи -120 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2011 року змінити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договорами позики у розмірі 7600 грн. та відсотки від простроченої суми у розмірі 20880 грн. , а всього 28480 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі: 284,80грн. - судовий збір, 120 грн. витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є.Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик