№ 2-  1311/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2008року Печерський районний суд м. Києва

            в складі: головуючого - судді Гримич М.К.

                            при секретарі - Бульбі Ю.С.                                             

            розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство Печерської у м. Києві ради по утриманню житлового господарства “Хрещатик” про відновлення планування квартири у первинний стан та усунення перешкод в користуванні майном, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права користування балконом, 

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду з позовом , в якому просить постановити рішення, яким зобов”язати відповідача відновити планування належної йому квартири АДРЕСА_1 згідно поверхового плану та технічного паспорту і повернути її у первинний стан, а саме закласти вікно, з якого відповідач у 2007 році зробив балконні двері, внаслідок чого отримав вихід на балкон позивачки.

Позивач та її представники, з”явившись у судове засідання, підтримали позов та зазначили, що влаштування виходу на балкон позивачки порушує її право власника на вільне користування квартирою, оскільки внаслідок дій відповідача сторонні особи мають вихід на її балкон.

Відповідач та його представник, з”явившись у судове засідання, проти позову заперечували, відповідач подав зустрічний позов, в якому просив визнати його право на користування балконом, який в рівних  частках прилягає до квартир позивача та відповідача і яким відповідач безперешкодно користувався близько 40 років, посилаючись на те, що відповідач по зустрічному позову без попередження, самовільно зруйнувала перегородку між балконами та заклала цеглою двері в його кухню з свого балкону з метою позбавити позивача права на користування половиною балкону, яке він вільно здійснював за її згодою. Для забезпечення захисту своїх прав просив в судовому порядку надати дозвіл на встановлення перегородки, яка поділяє балкон навпіл. При обґрунтуванні заперечень щодо основного позову, відповідач ОСОБА_2 зазначив про пропуск позивачкою 3-річного строку позовної давності для пред”явлення своїх позовних вимог.

Представник третьої особи, з”явившись у судове засідання, проти основного позову заперечував та  зазначив, що специфіка розташування балконів у будинку АДРЕСА_1, а саме розташування одного балкону  на дві квартири, при якому з однієї є вихід на балкон, а з другої є лише вікно на цей балкон, пов”язана з тим, що планування квартир цього будинку при заселенні  було розраховане на комунальні квартири (кімнати) і між квартиронаймачами склався певний порядок користування, який зберігся на час приватизації квартир, тому на балкон між квартирами сторін по справі з боку відповідача ОСОБА_2 було також влаштовано вихід у 1960 році, жодна з сторін проти цього не заперечувала. При проведенні приватизації квартири позивача ОСОБА_1 до складу її квартири було  враховано лише 30% балкону, про що є зазначення у технічному паспорті, проте іншого підтвердження цьому немає.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про приватизацію від 13.01.1999 року разом з чоловіком ОСОБА_3 стала власником в рівних частках 68/100 квартири АДРЕСА_2. В подальшому, власник суміжної кімнати в цій квартирі ОСОБА_4 28.11.2005 року подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_3 68/300 цієї ж квартири, частка складалася з трьох кімнат. Решта квартири  - одна кімната, що складає 32/100 частин згідно договору дарування  від 26.12.2003 року належить ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.01.1995 року є власником квартири АДРЕСА_1. В судовому засіданні з пояснень сторін та свідків встановлено, що приблизно з 1960 року з боку квартири відповідача ОСОБА_2 існують двері на балкон позивачки, які були влаштовані зі згоди попередніх наймачів квартири № 47. В подальшому, в квартиру № 47 у 80-роках минулого сторіччя по обміну заселилася позивач ОСОБА_1, при цьому двері на балкон існували  на момент вселення, між рівними половинами балкону існувала дерев”яна перегородка, родина відповідача ОСОБА_2 користувалася половиною балкону і  лише у 2007 році на вимогу ОСОБА_1 були закладені найманими нею робітниками. 

Згідно технічного плану квартири позивачки ОСОБА_1 спірний балкон входить до складу її квартири, при цьому вікно квартири № 48, в якій проживає відповідач, виходить на балкон позивачки. Позивачка в судовому засіданні не заперечувала, що при вирішенні питанні про обмін квартири, а також власне з часу її заселення в квартиру,  з квартири відповідача на її балкон існували двері, проти користування ним  половиною балкону вона не заперечувала.

Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, загальна позовна давність встановлюється у три роки. Згідно ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За наведених норм ЦК України суд вважає, що з боку відповідача ОСОБА_2 має місце користування власністю позивачки, яке здійснювалося ним з її відома і згоди, оскільки іншого в судовому засіданні не встановлено. Проте, достовірно знаючи про користування належною їй власністю відповідачем принаймні з 1999 року ( проведення приватизації квартири) і ця обставина позивачкою не заперечувалася,  до суду позивач звернулася лише в березні 2008 року, тому суд вважає, що позивачкою пропущений встановлений ЦК України строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, тому її позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги, суд бере до уваги ст.. 4 ЦПК України, згідно з якою здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи  та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В судовому засіданні встановлено, що балкон, який згідно технічного плану квартири, належить до квартири ОСОБА_1 не може об”єктивно використовуватися лише мешканцями квартири № 47,  це призведе до порушення прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки на цей балкон виходить вікно кухні (згідно технічного паспорту) і таким чином створюється ситуація, внаслідок якого будь-хто з осіб, наявних в квартирі № 47 може вільно потрапити через вікно, або мати доступ для спостереження за квартирою № 48. Тому суд вважає, що наведені обставини свідчать про необхідність захисту прав відповідача ОСОБА_2 на користування тією частиною балкону, яка прилягає до його квартири .

Відповідно до ст.. 401 ЦК України право користування чужим майном може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З встановлених в судовому засіданні фактичних обставин вбачається, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 протягом тривалого строку користується Ѕ частиною балкону квартири № 48 в  будинку АДРЕСА_1, на який вихід шляхом перероблення вікна на двері , при цьому на балконі існувала дерев”яна перегородка, яка відокремлювала квартири і таким чином було дотримано інтереси ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_1 при вселенні у свою квартиру достовірно знала про порядок користування балконом, який склався між попередніми наймачами житла і проти цього порядку не заперечувала, порушення свої прав в цьому не вбачала.

Відповідно до ч.3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає сервітуту.

На підставі наведеного, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, ОСОБА_2 підлягає виділенню в користування Ѕ частина балкону, без визначення строку.

Вимога про захист права користування шляхом надання в судовому порядку дозволу на встановлення перегородки на балконі не може бути задоволена судом, оскільки вказане питання підлягає вирішенню за погодженням організацією, яка здійснює експлуатацію будинку, з урахуванням технічних можливостей,   норм та стандартів експлуатації будинків, які є пам”яткою архітектури.

На підставі викладеного та керуючись ст. 257, 267, 401-403 ЦК України,  ст.4, 5, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство Печерської у м. Києві ради по утриманню житлового господарства “Хрещатик” про відновлення планування квартири у первинний стан та усунення перешкод в користуванні майном  - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права користування балконом  - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право користування Ѕ частиною  балкону квартири № 47, що прилягає до квартири АДРЕСА_1. 

Зобов”язати ОСОБА_1, ОСОБА_3 не чинити Полянському Володимиру Дмитровичу перешкоди в користуванні Ѕ частиною балкону квартири № 47, в обсязі, що прилягає до квартири АДРЕСА_1. 

На Рішення може бути принесено апеляцію шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, з подачею в подальшому апеляційної скарги  протягом 20 днів з дня подачі такої заяви до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя:                                                                         Гримич М.К.