Справа № 2-934/2011р.

№ 2/0510/93/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2012 м. Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого - судді Супрун М. Ю.

при секретарі - Шуляк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: Приватне підприємство «Виробниче - будівельне підприємство «Діабаз»про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що 22 січня 2008 року між ним та ВАТ «Кредитпромбанк»було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А»№ ДУ 04.0201020/08, у відповідності до якого він, на підставі повного визнання ним правил Фонду фінансування будівництва трикімнатної квартири, загальною площею 124,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, дав згоду на участь у фонді фінансування будівництва та передав кредитні кошти відповідачу у довірче управління з метою отримання у власність об»єкту інвестування. Крім того, між ним та відповідачем 22 січня 2008 року був укладений кредитний договір № 30.3ДС/015/К01/2008-ИПК, згідно якого банк був зобов»язаний надати йому кредит у сумі 239.500,00 грн. на фінансування будівництва зазначеної квартири строком по 21 січня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,30 % річних, а після оформлення за ним права власності на об»єкт інвестування - 12, 74 % річних. Крім того, в той же день з метою забезпечення повернення кредиту між ВАТ «Кредитпромбанк»- з однією сторони та ним - з іншої, був укладений іпотечний договір № 30.3ДС/015/301/2008 -ИПК, у відповідності до умов якого він, як позичальник, передав банку в іпотеку нерухоме майно -квартиру, яка буде побудована в майбутньому і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Більш того, 22 січня 2008 року між ним та відповідачем були укладені договір відступлення майнових прав № 30.3ДС/015/301/2008 -ИПК/1, згідно з яким він відступив на користь банку майнові права на об'єкт незавершеного будівництва -квартиру АДРЕСА_1 та договір № ВП04.0201020/08 про уступку майнових прав, згідно з яким ВАТ «Кредитпромбанк»уступив йому майнові права на об»єкт інвестування, які банк набув відповідно до умов Генерального договору на забудову № ФБ04.0201/06 від 26 липня 2006 року, укладеного між управителем ФФБ та ПП «ВБП «Діабаз». Приблизно через рік після укладення зазначених договорів йому стало відомо, що об'єкт будівництва був введено в експлуатацію 23 січня 2008 року, однак в порушення п. 2.4.4. та 2.4.5. договору про участь у фонді фінансування будівництвом Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» не видало йому довідку про інвестування у 100 відсотків загальної площі конкретного об'єкту інвестування і, як слідство, ним не було отримано свідоцтво про право власності на об»єкт фінансування. Таким чином, вважає, що укладені ним з відповідачем договору повинні бути визнані недійсними, оскільки банк фактично не виконав свої зобов'язання та в його діях не було наміру спричинити правові наслідки з огляду на повне невиконання своїх зобов'язань, не інформування його про суть справи, постійне намагання витягти з нього якнайбільше грошей, тобто в діях відповідача він вбачає ознаки злочину. Вважає, що відповідач навмисно не довів до його відома, що наступного дня після підписання ним договору про інвестування будинок буде введено до експлуатації. Більш того, відповідачем було порушено умови пункту п. 2.4. кредитного договору № 30.3ДС/015/К01/2008-ИПК від 22.01.2008 року, згідно якого процентна ставка за кредитом після введення об»єкту інвестування в експлуатацію мала бути зниженою, що ПАТ „Кредитпромбанк»не було зроблено, тобто банк умисно не надавав інвесторам інформації щодо інвестування будівництва та стягував більш великий відсоток за кредитним договором. Таким чином, з урахуванням того, що оспорювані ним договори від 22 січня 2008 року були укладені під впливом обману з боку банку та його помилки, просив їх визнати недійсними та зобов'язати відповідача повернути йому всі сплачені кошти, внаслідок підписаних ним договорів, в загальній сумі 140. 221, 46 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги та просили суд договори, укладені між сторонами 22 січня 2008 року №ДУ04.0201020/08 від 22.01.2008 року про участь у фонді фінансування будівництва, про уступку майнових прав №ВП04.0201020/08, кредитний договір №30.3. ДС/015/К01/2008-ИПК, іпотечний договір № 30.3ДС/015/301/2008-ИПК, договір відступлення майнових прав №30.3ДС/015/301/2008-ИПК визнати недійсними, оскільки вони були укладені під впливом омани з боку банку та помилки з боку позивача та зобов'язати ПАТ «Кредитпромбанк»повернути ОСОБА_1 всі сплачені ним кошти, внаслідок підписаних ним договорів, в загальній сумі 140. 221, 46 грн..

Представник відповідача -ПАТ «Кредитпромбанк», Ходикін С.В., який діє на підставі довіреності, заперечував проти задоволення позовних вимог та суду пояснив, що дійсно 22.01.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк», як управителем фонду фінансування будівництва та ОСОБА_1, як довірителем, був укладений договір ДУ04.0201020/08 «Про участь в фонді фінансування будівництва». Предметом зазначеного договору про участь у ФФБ є участь довірителя у фонді фінансування будівництва, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду «А»об'єктів ЇДІ «ПСП «Діабаз»з метою отримання у власність закріпленого за довірителем на умовах Договору про участь у ФФБ та Правил ФФБ, об'єкту житлового призначення. Позивач здійснив фінансування будівництва за рахунок кредитних коштів, які він отримав згідно кредитного договору №ЗО.ЗДС/015/К01/2008-ИПК від 22.01.2008 року. Фінансування будівництва, згідно ст. 16 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операції з нерухомістю», здій снюється в межах отриманих в управління грошових коштів. Управитель ФФБ прийняв грошові кошти на рахунок ФФБ, відкритий в ПАТ «Кредитпромбанк»і за їх рахунок профінансував забудовника, також учасника ФФБ, який безпосередньо здійснював будівництво об'єкту. Тобто, відповідач, як управитель, виконав свої обов'язки та передав грошові кошти забудовнику, безпосередньо на будівництво об'єкту інвестування. Вважає, що позивач наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману не довів. Крім того, кредитні правовідносини і правовідносини, пов'язані з участю у ФФБ є різними по своїй природі і згідно до ст. 50 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»порушення строків спорудження об'єкту будівництва або неналежне виконання своїх зобов'язань забудовником не може впливати на правовідносини, що виникли між банком та позичальником відповідно до укладеного ним договору про іпотечний кредит, і не може бути підставою для припинення виконання своїх зобов'язань позичальником та, тим більше, визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів. З урахуванням наведеного, просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник третьої особи - Приватного підприємства «Виробничо-будівельного підприємства «Діабаз»у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 22 січня 2008 року між сторонами було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А»№ ДУ 04.0201020/08 , у відповідності до якого позивач, на підставі повного визнання ним правил Фонду фінансування будівництва трикімнатної квартири, загальною площею 124,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, дав згоду на участь у фонді фінансування будівництва та передав кредитні кошти у розмірі відповідачу у довірче управління з метою отримання у власність об»єкту інвестування. (а.с.26-35).

22 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк»були укладені договір відступлення майнових прав № 30.3ДС/015/301/2008 -ИПК/1, згідно з яким позивач відступив на користь банку майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, що ним фінансується -квартири АДРЕСА_1 та договір № ВП04.0201020/08 про уступку майнових прав, згідно з яким ВАТ «Кредитпромбанк»уступив позивачу майнові права на об»єкт інвестування, які банк набув відповідно до умов Генерального договору на забудову № ФБ04.0201/06 від 26 липня 2006 року, укладеного між управителем ФФБ та ПП «ВБП «Діабаз». ( а. с. 22, 24-25).

Крім того, позивач для участі у ФФБ отримав кредит у ВАТ «Кредитпромбанк»згідно з кредитним договором від 22 січня 2008 року, забезпечений іпотекою майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Предметом даного спору є визнання недійсними вказаних договорів на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Так, згідно ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже помилка уявляє собою неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, яке вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. При цьому під помилкою, що має істотне значення Цивільний кодекс України, зокрема, розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін; істотною помилкою є помилкове сприйняття предмету, змісту або суб»єкту угоди.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов»язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях однієї із сторін, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення ( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»)

Крім того, як також роз»яснила вказана постанова Пленуму Верховного Суду України, підстави для визнання правочинів недійсними, заявлені позивачем, відрізняються між собою. Так, на відміну від помилки, ознакою обману є саме умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, посилався на те, що відповідач при укладенні з ним оспорюваних договорів навмисно ввів його в оману, не проінформувавши про істотні умови та якісні характеристики об»єкту інвестування, а саме не поставив його до відома про те, що жилий будинок, будівництво якого він фінансує, наступного дня після підписання договорів буде введено в експлуатацію недобудований майже на 50 %. Разом з тим, позивач стверджував, що він помилився щодо обставин оспорюваних ним правочинів, які мають істотне значення.

Аналізуючи обставини справи та зібрані докази, суд вважає, що позивачем не було доведено, що при укладенні договору про участь у фонді фінансування будівництва була відсутність волі і волевиявлення сторін щодо намірів створення цивільних прав та обов»язків у правовідносинах управління майном і що відповідач умисно ввів його в оману, не проінформувавши його про якісні характеристики об»єкту будівництва, внаслідок чого позивач неправильно сприйняв істотні умови договору, які вплинули на його волевиявлення і при відсутності яких можна було б вважати, що договір не був би укладений.

Згідно ст.ст. 1029,1037 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов»язується за плату здійснювати від свого імені управління майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодо набувача). Обов»язком управителя майном є управління майном відповідно до умов договору.

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами встановлено Законом України від 19 червня 2003 року «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» системою функціонування фонду функціонування будівництва передбачено, що за письмовою заявою довірителя управитель виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов»язань щодо строків спорудження і якості об»єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Крім того, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, забудовник зобов»язаний виконати свої зобов»язання за договором щодо організації спорудження об»єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Таким чином, банк немає обов»язків щодо ведення в експлуатацію об»єкту інвестування, оскільки такий обов»язок в даному випадку покладено на Приватне підприємство «Виробничо-будівельне підприємство «Діабаз», з яким банком укладено договір № ФБ04.0201/06 від 26 липня 2006 року про організацію спорудження об»єкту будівництва житлового будинку, який розташований за адресою: м. Макіївка, м-н Мирний, вул.. Лебедева. Предметом даного договору став обов»язок забудовника організувати спорудження об»єкта будівництва з використанням отриманих управителем в довірче управління коштів, своєчасно ввести його в експлуатацію та передати об»єкт інвестування у власність довірителям фонду фінансування будівництва. Банк не забудовник, а лише здійснював довірче управління коштами будівництва.

Разом з тим, судом встановлено, що при укладенні 22 січня 2008 року договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А»№ ДУ 04.0201020/08 сторони погодили, що датою введення об»єкту будівництва (інвестування ) в експлуатацію є 01 вересня 2007 року, тобто дата, яка передувала укладенню договору. Тому посилання позивача на те, що відповідач не проінформував його про те, що об»єкт будівництва в експлуатацію буде зданий в найближчі строки необґрунтовані.

Що стосується на посилання позивачем на недоліки об»єкту інвестування, з якими він був зданий до експлуатації, то пунктом 5.3. договору про участь в фонді фінансування будівництва передбачений порядок пред»явлення з цього приводу довірителем претензій, яким позивач міг скористатись.

Більш того, 01 лютого 2012 року рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 23 січня 2008 року, яким був затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатації завершеного будівництвом 5-ти поверхового 40 квартирного двосекційного житлового будинку загальною площею 4417, 40 кв. м. по вул. Лебедєва в м-ні Мирний в Гірницькому районі м. Макіївки приватного підприємства «Виробничо-будівельне підприємство «Діабаз»та присвоєна поштова адреса було скасовано судом. Тобто, на теперішній час будівництво вказаного об»єкту інвестування повинно продовжуватись, а недоліки усуватись. (а.с.34-36)

Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги в судовому засіданні, ОСОБА_1 та його представник посилались на те, що договір про уступку майнових прав №ВП04.0201020/08, кредитний договір №30.3. ДС/015/К01/2008-ИПК, іпотечний договір № 30.3ДС/015/301/2008-ИПК, договір відступлення майнових прав №30.3ДС/015/301/2008-ИПК повинні бути визнані судом недійсними, оскільки витікають з договору про участь у фонді фінансування будівництва, який вчинено позивачем під впливом помилки та обману.

Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», кошти учасників ФФБ, отримані від інвесторів в управління, відокремлюються від іншого майна управителя, а також від коштів інших фондів і використовуються лише для фінансування будівництва. Кредитні правовідносини і правовідносини, пов»язані з участю у ФФБ, є різними по своїй природі, тому суд вважає, що посилання позивача та його представника на те, що кредитний та іпотечний договори витікають з договору про участь у фонді фінансування будівництва необґрунтовані.

Таким чином, з урахуванням установлених у справі обставин й вимог закону, суд приходить до висновку в тому, що ОСОБА_1 належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про введення його в оману за договорами від 22 січня 2008 року про участь у фонді фінансування будівництва виду «А»№ ДУ 04.0201020/08, про відступлення майнових прав №30.3ДС/015/301/2008-ИПК, кредитного договору №30.3. ДС/015/К01/2008-ИПК, іпотечного договору № 30.3ДС/015/301/2008-ИПК, про уступку майнових прав № ВП04.0201020/08 щодо обставин, які впливають на їх укладення, не надав. Також не довів позивач те, що дані договори він вчинив під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що відповідач порушив п.п. 2.44, 2.4.5. договору про участь у фонді фінансування будівництва та не видав йому довідку про інвестування у 100 відсотків загальної площі конкретного об'єкту інвестування і, як слідство, ним не було отримано свідоцтво про право власності на об»єкт фінансування, крім того, порушив умови пункту 2.4. кредитного договору, згідно якого не знизив процентну ставку за кредитом, то суд зазначає, що неналежне виконання зобов»язання не може бути підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 229,230,1029,1037 ЦК України, ст. ст. 6, 9, 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: Приватне підприємство «Виробниче - будівельне підприємство «Діабаз», про визнання договорів недійсними відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: