Справа № 2-601-08

                                                                                                             2008 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        8 липня 2008 року                                                                м.Вінниця

Староміський   районний суд  м.Вінниці в складі :

головуючого  судді                                Сілакова С.М.

при секретарі                                       Нурієвій А.О.

з  участю позивачки                             ОСОБА_1

представника відповідача                    Тетевої-Родюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Вінницька кондитерська фабрика” про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

                                              в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 19.04.2000 року, звернулася в суд з позовом до ВАТ “Вінницька кондитерська фабрика” про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що вона з 26.10.1973 року працює на кондитерській фабриці. З 24.11.1997 року переведена на посаду начальника картонажного цеху. За весь час роботи не мала жодного дисциплінарного стягнення. Наказом №77-Л від 22.03.2001 року її було звільнено з роботи в зв”язку з втратою до неї довіри з боку адміністрації кондитерської фабрики. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки її вина в приховуванні товарно - матеріальних цінностей не встановлена. Крім того, в порушення норм трудового законодавства в неї не відбиралося пояснення, наказ про її звільнення був виданий після робочого часу, також після закінчення робочого дня було проведено засідання профкому. При звільненні її не було видано трудової книжки та не повністю проведений розрахунок. Незаконність звільнення її з роботи призвело до значних моральних страждань. Звинувачення у крадіжці, несподіване залишення без роботи завдало шкоди, як здоров”ю так і діловій репутації. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Просить поновити її на роботі на посаді начальника картонажного цеху фабрики, стягнути на її користь заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.  

        Позивачка в судовому засіданні позов підтримала за обставин викладених в позовній заяві. Збільшила позовні вимоги, просить стягнути заробіток за час вимушеного прогулу по день розгляду справи, враховуючи зарплату начальника картонажного цеху за цей період. Збільшила розмір моральної шкоди просить стягнути на її користь 50000 грн. Суду пояснила, що вона не згідна з вироком суду, продовжує його оскарження в Європейському суді. Оскільки протиправних дій з її боку не було, звільнення вважає незаконним, просить позов задоволити в повному обсязі.   

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що підстави звільнення ОСОБА_1 дають право власнику або уповноваженому ним органу розірвати трудовий договір у разі скоєння працівником винних вчинків, що надають підстав для втрати до нього довіри. Факт порушення і вина ОСОБА_1 підтверджується актами виявлення від 15.12.2000 року, службовою запискою заступника директора, а також пізніше вироком суду від 20.06.2002 року, де позивачку визнано винною у скоєні замаху на крадіжку колективного майна. Не порушено також і саму процедуру звільнення. Пояснення стосовно факту виявлення товарно-матеріальних цінностей в цеху у ОСОБА_1 відбиралося, чому вона нічого не зазначила про інші цінності невідомо. Чинне законодавство не містить заборони виконувати роботу пізніше чи раніше встановленого графіку роботи. З ОСОБА_1повний розрахунок було проведено в березні 2001 року. Просила в позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача,  дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.   

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 24.11.1997 року працювала начальником картонажного відділення. В це же день з нею було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно посадової інструкції за №136 від 1.04.1998 року, з якою позивачка ознайомлена 2.04.1998 року, п.п. 2.11,2.13, вона як начальник організовує розробку, пред”явлення звітів, довідок з усіх питань, зв”язаних з діяльністю відділення та забезпечує їх достовірність; організовує роботу відділення таким чином, щоб виключити можливість псування, недостач, розтрат та незаконного витрачання матеріальних цінностей.    

Наказом №77-Л від 22.03.2001 року ОСОБА_1 звільнено з 22.03.2001 року з посади начальника картонажного відділення за п.2 ст.41 КЗпП України, у зв”язку з втратою довір”я.

Підставою для звільнення слугувала перевірка в тарному відділенні 15 грудня 2000 року, де було виявлено приховані товарно-матеріальні цінності, які не рахуються по бухгалтерському обліку, а саме: 14 коробів шоколаду “Оленка” - 700 плиток, проволока діаметром 0.8 мм вагою 28 кн., кульки для новорічних подарунків - 579 шт., корексна стрічка - 5 рулонів вагою 190.9 кг., корексна стрічка (темна) вагою 3.5 кг.

Вироком суду від 20.06.2001 року ОСОБА_1 визнано винною в замаху на розкрадання колективного майна шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем. Встановлено, що ОСОБА_1 намагалась привласнити та використати на свої особисті потреби 14 коробів з плитками шоколаду “Оленка”, які були сховані в корпусі корексної машини і 15.12.2000 року були виявлені та вилучені працівниками служби безпеки ВАТ “Вінницької кондитерської фабрики”.

Як вбачається з роз”яснень Пленуму Верховного суду України по розгляду судами трудових спорів №9 від 6.11.1992 року з послідуючими змінами, звільнення з підстав втрати довір”я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір”я. При встановлені факту вчинення працівником розкрадання, інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір”я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов”язані з їх роботою. Також зазначено, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148,149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюється.

Виходячи з наведеного суд вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано була звільнена з роботи в зв”язку з втратою довір”я до неї і порядок самого звільнення порушено не було.    

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, що регулюються трудовим законодавством.

          За таких обставин суд дійшов висновку, що права позивачки не порушені, а тому не підлягають судовому захисту.

          На підставі викладеного, керуючись п.2 ст.41,232 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд -                          

в и р і ш и в :

            В позові ОСОБА_1 до ВАТ “Вінницька кондитерська фабрика” про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, відшкодування  моральної шкоди - відмовити.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м.Вінниці протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя: