1

Справа № 1/0907/555/2011

Провадження № 11/0990/362/2012

Категорія ч. 4 ст. 296 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Попович С.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Поповича С.С.

суддів Флісака Р.Й., Вилки С.С.

з участю секретаря Перегінець О.Л.

прокурора Козаченко І.І.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2012 року, -

у с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3,

16 березня 1981 р. н., уродженця та жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого, гр. України

визнано винуватим та засуджено за ст. 296 ч. 4 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку два роки.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого поставлено відповідні обов'язки.

Запобіжний захід залишено попередньо обраний - підписку про невиїзд.

Стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області витрати за проведення експертиз.

Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

І, зокрема, за те, що 19 листопада 2010 року близько 21 год. ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні холу ТзОВ «Фірма Надія», що по вул. Незалежності, 40 в м. Івано-Франківську, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських мотивів, вчинив конфлікт з потерпілими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та умисно бризнув балончиком «Шип-1» в обличчя потерпілих, чим спричинив обом потерпілим тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, і внаслідок чого було зірвано роботу закладу на 1 год. 30 хв..

Прокурор у поданій апеляції, не оспорюючи фактичні обставини та правильність кваліфікації, просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м»якості та постановити новий вирок яким призначити засудженому ОСОБА_3 більш суворе покарання за ст. 296 ч. 4 КК України - три роки позбавлення волі без застосуванням ст. 75 КК України.

Свою позицію мотивував тим, що злочин є тяжким, засуджений як на досудовому слідстві так і в суді вину визнав тільки частково, у вчиненому не розкаявся, призначивши покарання з випробуванням суд не вмотивував свою позицію та не врахував вказаного. А при таких обставинах слід призначити покарання без застосування ст. 75 КК України.

Засуджений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію прокурора в якій просить вирок суду залишити без зміни виходячи з того, що вину визнає повністю, щиро кається у вчиненому, на його утриманні є малолітня дитина, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відшкодував потерпілим матеріальні збитки і у них немає до нього претензій, що його перевиховання може відбутися і без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора, що приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, котрі заперечили апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судове слідство в частині дослідження доказів, що можуть мати значення при призначенні покарання, обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Винність і кваліфікація дій засудженого ніким не оспорюється, а тому в ході апеляційного розгляду, виходячи зі змісту ст. 365 КПК України, дане питання не перевіряється.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, п. 2, роз»яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Призначаючи засудженому покарання суд врахував, як зазначено у вироку, ступінь тяжкості вчиненого злочину, що він раніше не судимий, працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, добровільно відшкодував завдані потерпілим збитки, розкаявся у вчиненому, думку потерпілих щодо несуворого покарання і що обставин які обтяжують покарання по справі не встановлено, і призначив вказане покарання.

В ході апеляційного розгляду було також додатково до зазначеного встановлено, що дружина засудженого ОСОБА_6 в даний час не працює, доглядає малолітню дитину, 23 березня 2011 р. н., отримує при цьому допомогу в сумі 130 ( сто тридцять ) гривень на місяць, відповідно, перебуває на утриманні засудженого, фактично проживають разом з родичами засудженого, батько якого, ОСОБА_7, інвалід третьої групи, мати ОСОБА_8 пенсіонерка, засуджений з 2006 року має постійну роботу, що підтверджено наданням відповідної довідки в ході апеляційного розгляду, долучена з місця праці характеристика є виключно позитивною.

Даючи в сукупності оцінку тим пом»якшуючим відповідальність обставинам, що були зазначені судом, і підтверджені уже в ході апеляційного розгляду відповідними документами, доказам додатково наданим в ході апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що при таких обставинах у їх сукупності, виходячи з вимог закону, суд прийшов до правильного переконання про те, що враховуючи як тяжкість злочину так і його фактичні обставини, особу винного та інші зазначені вище обставини, виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання і підставно звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Викладені вище вказує на те, що покарання обране правильно, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням всіх пом»якшуючих відповідальність обставин і не може бути визнано м»яким, як це вважає прокурор.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку у зв»язку з м»якістю призначеного покарання.

Інших порушень кримінально-процесуального законодавства, що були б підставами до скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_3 від 06 лютого 2012 року - без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з часу її оголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

------------------------------ --------------------------------- ---------------------------- С.С. Попович    Р.Й. Флісак    С.С. Вилка