АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Музичко С.Г., Шиманського В.Й.
при секретарі - Пазюку Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2011 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що із 1995 року по 2006 рік перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, майно подружжя було поділене рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2007 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року.
За цими рішеннями АДРЕСА_1 розподілена між сторонами. Проживаючи у цій квартирі відповідачка перешкоджала позивачу здавати її в найом, чим спричинила останньому матеріальної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, просив стягнути на свою користь із відповідачки 38036 грн., з яких 34500 грн. збитків(упущеної вигоди по 1500 грн. щомісячно) від неможливості здачі житла в найом за період з травня 2008 року до 29 квітня 2010 року, 3536.56 грн. за отримані житлово-комунальні послуги.(а.с. 1-63, 102-105, 136-139)
Відповідачка проти позову заперечувала, зазначала, що у спірній квартирі проживала як її співвласник, після набрання законної сили рішенням суду від 04 березня 2010 року про припинення її права на частку у цій квартирі у квітні 2010 року виселилась з цієї квартири.(а.с. 83-85)
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без задоволення.(а.с.176-177)
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що суд не звернув уваги на обставини та докази, якими обґрунтовані позовні вимоги та дійшов помилкового висновку про відмову у позові.(а.с. 183-204).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено, що із 1995 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, до 19 жовтня 2006 року коли шлюб було розірвано.(а.с. 19)
Майно подружжя було поділене рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2007 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року. (а.с. 23-31)
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 березня 2010 року припинено право власності відповідачки на 1\25 частину вказаної квартири.(а.с. 32)
Згідно вимог ст.ст. 22, 623 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Вимоги про стягнення 34 500 грн. суми упущеної вигоди, яку просив стягнути позивач обґрунтовані умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем від здачі житла в найом за період з травня 2008 року до 29 квітня 2010 року.
Висновок суду про стягнення збитків не може ґрунтуватись на припущеннях.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Встановивши, що сторони були співвласниками квартири АДРЕСА_1, а після набрання законної сили рішенням суду від 04 березня 2010 року про припинення права ОСОБА_2 на частку у цій квартирі у квітні 2010 року вона виселилась з цієї квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в цій частині.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування витрат за отримані житлово-комунальні послуги районний суду зазначив, що позивач не розмежував цих витрат, проте такий висновок не може бути підставою для відмови у цій частині позову.
За змістом ст.ст. 67, 156, 162 ЖК України, ст. 360 ЦК України, власник та повнолітні члени його сім'ї зобов'язані своєчасно здійснювати плату за отримані комунальні послуги.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення із відповідачки витрат на житлово-комунальні послуги, позивач посилався зокрема на довідки про наявність заборгованості та квитанції про її погашення.
Так, з довідок КП «Житлосервіс «Оболонь» від 17 серпня 2007 року № 1656 вбачається, що у АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.(а.с. 40-43)
За довідкою бухгалтера ЖЕК-509 за період з липня 2007 року по березень 2010 року, заборгованість по сплаті за квартиру склала 3536.56 грн.
Відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала проживання у цій квартирі в зазначений період та отримання комунальних послуг, заборгованість погашена ОСОБА_1 про що свідчать квитанції. Заяв про відмову в позові з підстав пропуску строку позовної давності ОСОБА_2 не заявляла, з огляду на ст. 267 ЦК України, суд не може застосувати наслідки спливу позовної давності з власної ініціативи.(а.с. 55-62)
Тому, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 мають бути стягнуті 1768.28 грн. оплати за отримані комунальні послуги(3536.56 грн. :2).
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду, тому, колегія суддів їх відхилила.
За змістом позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 не заявляв про стягнення на його користь із ОСОБА_2 судового збору, тому колегія суддів не вправі вирішувати це питання з власної ініціативи.(а.с. 1-63, 102-105, 136-139)
Керуючись ст. 303, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на оплату за спожиті комунальні послуги та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_2 1768(одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 28 коп. витрат на оплату за спожиті комунальні послуги квартири АДРЕСА_1 за період з липня 2007 року по березень 2010 року.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
С.Г.Музичко
В.Й.Шиманський