АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Музичко С.Г., Шиманського В.Й.
при секретарі - Пазюку Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ, третя особа ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення щодо підстав звільнення, зобов'язання працевлаштування, визнання трудових договорів недійсними в частині визначення строку, стягнення заробітної плати та компенсації в зв'язку з порушенням термінів її виплати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2012 року позивачка звернулася із позовом, на обґрунтування якого зазначила, що із 01 вересня 1996 року працювала у відповідача, 16.06.2007 року сторонами був укладений трудовий договір № 07-12К про прийняття на роботу до навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання, строк дії цього договору був продовжений до 31.03.2011 року, коли позивачку було звільнено наказом відповідача № 48 за закінченням строку дії договору.
Зазначаючи про порушення вимог трудового законодавства при укладенні трудового договору та незаконність звільнення за закінченням строку його дії, у т.ч. з підстав неврахування відповідачем наявності в неї прав, як одинокої матері, просила поновити строку звернення до суду, визнати укладені сторонами трудові договори №07-12К від 16.06.2007р., та № 11-105К від 27.12.2010р. недійсними у частині визначення строку, скасувати наказ від 31.03.2011 року № 48 стягнути із відповідача на користь позивачки 27 934.80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2011 року до 29.02.2012 року, 14037.32 грн. невиплаченої заробітної плати, 3954.18 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'яжу з порушенням строків її виплати, 10 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.(а.с. 1-21, 33-49, 54-69)
Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що позивачка не надала доказів наявності в неї статусу та прав одинокої матері, між сторонами 27 грудня 2011 року був укладений строковий трудовий договір № 11-105к по закінченню якого позивачка була звільнена з роботи.(а.с.109-112)
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ, третя особа ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення щодо підстав звільнення, зобов'язання працевлаштування, визнання трудових договорів недійсними в частині визначення строку, стягнення заробітної плати та компенсації в зв'язку з порушенням термінів її виплати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.(а.с.187,189-194)
В апеляційній скарзі позивачка зазначила, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилалася на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначила, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.( а.с. 197-214)
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Позивачка до суду не прибули, була сповіщена належним чином про що у справі є докази.(а.с. 219-223) За вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 01 вересня 1996 року працювала у відповідача, за контрактом із 1998 року, 16.06.2007 року сторонами був укладений строковий трудовий договір № 07-12К про прийняття на роботу до Кіровоградського відділення навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання, про що був несений запис в трудову книжку.(а.с. 12-18, 149-166)
Наказом від 08 квітня 2006 року № 349 затверджений новий штат навчального закладу у т.ч. Кіровоградського відділення та позивачкою написано заяву про згоду працювати на нових умовах трудового договору.(а.с. 113-116)
Строк дії цього строкового трудового договору був продовжений за письмовими заявами позивачки від 26 червня 2008 року до 31 грудня 2009 року, від 01 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, від 27 грудня 2010 року до 31 березня 2011 року.(а.с.139-141)
05 січня 2011 року ОСОБА_1 отримала попередження про звільнення за закінченням строкового трудового договору із 31 березня 2011 року(п.2 ст. 36 КЗпП України).(а.с. 167)
Наказом від 31 березня 2011 року № 48 позивачку було звільнено за закінченням строку дії договору.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Цим же рішенням було відхилено доводи позивачки щодо порушення відповідачем положень ч. 3 ст. 184 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки як одинокої матері. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 січня 2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.(а.с. 19-20, 86-89, 124-127)
Відповідно до вимог п. п. 2, 3 ст. 23 та п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, і підставою його припинення є закінчення цього строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у 2006 році відповідачем підставно уведено новий штатний розклад, а уклавши у 2007 році із відповідачем строковий трудовий договір, позивачка добровільно погодилась працювати саме на таких умовах. Укладені трудові договори позивачка не оскаржувала протягом строків, встановлених ст. 233 КЗпП України.
Тому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання укладених сторонами трудових договорів №07-12К від 16.06.2007р., та № 11-105К від 27.12.2010р. недійсними у частині визначення строку, скасування наказу від 31.03.2011 року № 48, стягнення із відповідача на користь позивачки 27 934.80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2011 року до 29.02.2012 року, про зобов'язання відповідача працевлаштувати позивачку.
Згідно до вимог ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
За вимог ст. 97 цього Кодексу, конкретні розміри у т.ч. премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
За вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Доводи позивачки про неправильне встановлення і виплату посадового окладу та доплат об'єктивними доказами по справі не підтверджені та спростовуються наявними у справі штатний розкладом, розрахунками про нарахування та виплату позивачці заробітку та інших виплат.(а.с. 42-44, 68, 114-123, 136-138)
При звільненні, позивачка отримала належно оформлену трудову книжку та розрахунок при звільненні, заборгованості з виплат позивачці відповідач не має, що підтверджується доказами по справі, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.(а.с. 42-44, 68)
Тому, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення із відповідача на користь позивачки 14037.32 грн. невиплаченої заробітної плати, 3954.18 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, 10 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
С.Г.Музичко
В.Й.Шиманський