АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Музичко С.Г., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Пазюку Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и л а :
04 серпня 2011 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що 19 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір № АТК 120 675 добровільного страхування належного останньому автомобіля «Hyundai TUCSON», р/н НОМЕР_1.
20 квітня 2008 року на вул. Добринінській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Mazda», р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення із застрахованим автомобілем та останньому були спричинені пошкодження.
Позивач сплатив власнику застрахованого транспортного засобу 38742 грн. страхового відшкодування за договором страхування.
Враховуючи вищевикладене, просив стягнути із відповідачів 38742 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу із посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, 1187,1191 ЦК України та понесені позивачем судові витрати в сумі 507.42 грн.(а.с. 1-49, 82-83)
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проти позову заперечували, у т.ч. з підстав пропуску позивачем строків позовної давності, ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності.(а.с.126-133)
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто на користь позивача із відповідача ОСОБА_1 38742, 42 грн. страхового відшкодування та 507.42 грн. судових витрат, в задоволенні позову до ОСОБА_2 - відмовлено. (а.с.151-153).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати в частині задоволення позову і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду за захистом права, яке вважав порушеним. (а.с. 161-164)
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_5 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_1 був повідомлений на останню відому суду адресу, повідомлення повернулось з відміткою працівників пошти, що за вказаною адресою не проживає.(а.с. 169-173)
Зважаючи на вимоги ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
В частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 рішення районного суду не сторонами не оскаржувалось, тому не було предметом перевірки апеляційним судом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено, що 19 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір № АТК 120 675 добровільного страхування належного останньому автомобіля «Hyundai TUCSON», р/н НОМЕР_1.. (а.с. 4-5)
20 квітня 2008 року на вул. Добринінській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Mazda», р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення із застрахованим автомобілем та останньому були спричинені пошкодження.(а.с. 6-8)
За наявними у справі доказами, пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст.ст. 124, 130 Кодексу України про АП.(а.с. 76)
23 квітня 2008 року ОСОБА_3 повідомив ПрАТ «ПРОСТО-Страхування»(Страховика) про страховий випадок, зазначивши ОСОБА_1, як винну особу у пригоді та заподіянні шкоди.(а.с. 6-7)
За висновком автотоварознавця від 25.05.2008 року № 467, калькуляцією ремонтних робіт, розрахунків страхового відшкодування від 29 травня 2008 року, від 29 липня 2008 року вартість матеріального збитку спричиненого застрахованому автомобілю, з урахуванням франшизи, склала 38 742 грн. Вказана сума була виплачена Страховиком Страхувальнику: 30710.87 грн. - 03 червня 2008 року за платіжним дорученням № 11207 та 8031.13 грн. - 05 серпня 2008 року за платіжним дорученням № 16729.(а.с. 10-39)
Цих обставин сторони не заперечували.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За вимог ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки(суброгація).
За змістом вказаних норм, при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора, потерпілий(страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Оскільки право вимагати відшкодування збитків потерпіла особа набула із часу їх завдання, то перебіг строку позовної давності на звернення з вимогами про відшкодування починається з моменту виникнення страхового випадку. При передачі цього права вимоги іншій особі(страховику), переривання перебігу позовної давності не відбувається(ч. 1 ст. 262 ЦК України).
Предметом позову є вимоги про стягнення на користь ПрАТ «ПРОСТО-Страхування»(Страховика) з винної особи ОСОБА_1 сплаченого ОСОБА_3.(Страхувальнику) страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування, тому, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які мають бути врегульовані за нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», які є спеціальними нормами та не містять положень про регрес. Посилання позивача на ст. 1191 ЦК України колегія суддів визнала помилковим.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Проте вказана норма не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки вказаний Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Страхова подія сталася 20 квітня 2008 року про яку ОСОБА_3.( Страхувальник) своєчасно повідомив ПрАТ «ПРОСТО-Страхування»(Страховик), а останній звернувся із зазначеним позовом лише 04 серпня 2011 року, про що свідчить штемпель на конверті поштового відправлення позовної заяви тобто із спливом встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, при цьому, в суді першої інстанції не заявляв про його поновлення та не наводив причин його пропуску, які могли б бути визнані поважними. а.с. 1-41)
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Про застосування наслідків спливу позовної давності заявлено відповідачем ОСОБА_1 в суді першої інстанції про що свідчить письмова заява.(а.с. 126-127)
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є самостійною підставою для відмови у позові. При цьому, позивачем до районного суду не надано заяви про поновлення строку та доказів наявності поважних причин, які б перешкоджали ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» своєчасно виплатити Страхувальнику суму відшкодування за договором страхування та протягом трирічного строку із дня настання страхової події звернутись до відповідача із зазначеним позовом. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, як підставу для відмови у заявлених позовних вимогах.
Інші доводи апелянта цих висновків не спростовують, колегія суддів визнала їх необґрунтованими, а тому відхилила.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати мають бути віднесені на рахунок позивача.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2012 року скасувати в частині задоволення позову Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» і стягнення на його користь із ОСОБА_1 38742, 42 грн. страхового відшкодування, 387.42 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за спливом позовної давності.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
С.Г.Музичко
В.Й.Шиманський