АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року позивач звернувся із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 21 серпня 2008 року між сторонами був укладений договір за яким позивач отримав у кредит 170 000 доларів США для придбання об'єкту нерухомості із сплатою 13.85% річних за його використання.

Зазначаючи що сторонами не складено та не підписано Додаток № 1 до цього Договору щодо графіку повернення кредиту та інших платежів, вважав, що кредитний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, просив визнати недійсним вказаний кредитний договір, судові витрати покласти на відповідача.(а.с. 1-14)

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, зазначав про відповідність договору вимогам законодавства.(а.с. 69-70)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28.03.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочину недійсним відмовлено. (а.с.71-75)

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.(а.с. 83-85, 93-114)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали скаргу і просили її задовольнити, представник відповідача Бородуліна Г.О. заперечувала проти скарги і просила її відхилити .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 21 серпня 2008 року між сторонами був укладений договір № 223367911 за яким відповідач мав надати позивачу у кредит 167487.68 доларів США для будівництва об'єкту нерухомості(будинку) за адресою АДРЕСА_1 із сплатою 13.85% річних за його використання строком до 21 серпня 2028 року. (а.с. 8-12)

За п. 1.1.2.2 Договору оплата комісії за надання кредиту визначено в розмірі 2512.32 доларів США(а.с. 5)

Надання коштів мало відбуватись поступово - траншами: 95 000 доларів США до 02.12.2008 року та 75 000 доларів США до 25.03.2009 року., на час розгляду справи позивач отримав 95 000 доларів США.

До суду надані копії підписаних позивачем вищевказаного кредитного Договору із Додатком № 1 та Додатком № 2, меморіальні ордери про отримання грошей.(а.с. 32-43)

Так, за змістом оспорюваного кредитного договору, сторони погодили та визначили усі істотні умови на час його підписання, позивач погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання оспорюваного кредитного договору було вільним.

Цих обставин сторони не заперечували.

Позивачем не було наведено доказів на підтвердження того, що спірний договір було укладено в суперечності з цілями відповідача, встановленими його Статутом.

Отримання позивачем коштів не в повному обсязі не тягне за собою недійсності договору, та не перешкоджає позивачеві вимагати від відповідача виконання зобов'язань за кредитним договором. Вимог про розірвання договору з підстав невиконання його відповідачем у цьому провадженні позивач не заявляв.

Посилання позивача на недійсність оспорюваного правочину із зазначенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, порушення прав позивача, визначених ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» спростовуються наявними у справі доказами, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність заявлених вимог про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору від 21 серпня 2008 року № 223367911.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.А.Кравець

С.Г.Музичко