АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду м. Києва Васильєва М.А.,

за участю особи, яка притягнута

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 3 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, працює монтажником ТОВ «РКІ-Консалтинг», проживає за адресою: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

З постанови суду вбачається, що 17 березня 2012 року о 01.10 год. ОСОБА_1. керував автомобілем «Хюндай Акцент» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ревуцького в м. Києві з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога та визначення за допомогою алкотестера «Драгер» відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою суду, 16 травня 2012 року подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та змінити постанову суду першої інстанції в частині адміністративного стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф, обґрунтовуючи вимоги тим, що причиною пропуску ним строку на апеляційне оскарження є те, що 11 травня 2012 року о 09.10 год. його забрала машина невідкладної медичної допомоги з діагнозом, що підтверджується випискою з лікарні, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості в межах апеляційного оскарження подати скаргу. Щодо самої постанови суду першої інстанції, апелянт вважає її такою, що винесена без урахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують відповідальність, оскільки при судовому розгляді він визнав свою провину і вказав, що дійсно знаходився в стані алкогольного сп'яніння та виїхав із двору за ліками для дев'ятилітньої доньки, у зв'язку з екстреною необхідністю. При цьому, були порушені його права, оскільки інспектор ДАІ не

Справа № 33/2690/872/2012 Суддя у першій інст..: Федюк О.О.

Категорія: ч. 1 ст.1 30 КУпАП Доповідач : Васильєва М.А.

роз'яснив йому права на місці зупинки, не дав поставити підпис на протоколі, не видав тимчасового посвідчення, а ознайомив з протоколом тільки через 2 дні, про що свідчить його (ОСОБА_1) підпис та дата 19 березня 2012 року . Крім того, апелянт вказує, на те, що, як і при складанні протоколу, так і в суді першої інстанції йому не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, чим порушено його право на захист, а копію постанови він не отримав до сих пір, в порушення вимог ст. 285 КУпАП.

Також, на думку апелянта, суд не в повній мірі врахував вимоги ст. 30 КУпАП та не вмотивував, чому до нього застосовано саме стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому судом не взяв до уваги те, що він працює монтажником, а також виконує функції водія у своїй бригаді, тобто, його професійна діяльність пов'язана з постійним використанням автотранспорту, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, не вчинив жодного адміністративного правопорушення, має малолітню дитину, його скрутний майновий стан, а також те, що він щиро кається у вчиненому правопорушенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу у повному обсязі, вивчивши матеріали справи та представлені додаткові документи, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, переглянувши справу в межах поданої апеляції, суд апеляційної інстанції вважає необхідним поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки він пропущений з поважних причин, і вважає апеляцію такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи в суді 3 травня 2012 року ОСОБА_1 був присутній і давав пояснення. В цей же день суддею прийнято рішення у справі і винесена постанова (ас. 6).

Проте, всупереч вимог ст.. 285 КУпАП, постанова суду ОСОБА_1 не направлена і не вручена протягом трьох днів.

Згідно наданих ОСОБА_1 документів, він 11 травня 2012 року, тобто, в межах строку на апеляційне оскарження постанови суду, потрапив на стаціонарне лікування, де знаходився на лікуванні до15 травня 2012 року з діагнозом: гострий гангренозний перфоративний апендицит .. (ас. 15), а 16 травня 2012 року ОСОБА_1 подана апеляція.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови заслуговують на увагу, а тому слід поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаної постанови.

Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону не дотримані у повному обсязі.

Як убачається з постанови, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими судом та викладеними у постанові доказами, яким суд дав належну оцінку.

Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення при обставинах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав повністю, та не оспорює їх в апеляції.

Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, яке застосовується, відповідно до вимог ч. 2 ст.. 30 КУпАП, до правопорушника за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом, судом не були враховані, згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1, ступень його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Як пояснив при апеляційному розгляді справи ОСОБА_1, ввечері 16 березня він вжив пиво, допомагаючи товаришу з автомобілем. Через деякий час йому зателефонувала дружина, яка повідомила про те, що донька захворіла і їй терміново потрібні ліки, у зв'язку з чим він поїхав за ліками. Він не почував себе у стані алкогольного сп'яніння.

З наданих в апеляційному суді документів вбачається, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_4, 2003 року народження, дійсно з 16 по 23 березня 2012 року хворіла, і доводи ОСОБА_1 про те, що доньці терміново знадобилися ліки, у зв'язку з чим він сів за кермо, нічим не спростовані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, і з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, ступеню його вини та особи, який, згідно довідки ТОВ «РКІ-Консалтинг» № 0806/1 від 8 червня 2012 року, працює на посаді монтажника з виконанням обов'язків водія на власному автомобілі, згідно штатного розкладу, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню доньку, а також за відсутністю обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю можливим змінити вид адміністративного стягнення, накладений районним судом, на штраф.

Одночасно при розгляді справи в апеляційному суді встановлено, що при винесенні постанови суддею Дніпровського районного суду м. Києва допущена по тексту описка в написанні прізвища порушника, оскільки з паспорту порушника встановлено, що прізвище його «ОСОБА_1», проте, у постанові зазначено «ОСОБА_1». У зв'язку з цим вважаю необхідним виправити вищезазначену описку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 3 травня 2012 року.

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 3 травня 2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення - змінити.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 3400 грн.

Виправити описку в постанові суду в прізвищі правопорушника, зазначивши у тексті постанови прізвище «ОСОБА_1».

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду М.А. Васильєва

м. Києва