АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Бовтрук В.М., Рибака І.О.,

за участю прокурора - Юрка Т.Г.

захисника скаржника - ОСОБА_1

представника особи, - ОСОБА_2,

за заявою якої

порушено кримінальну справу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та ОСОБА_3- особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 5 травня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, що кримінальну справу порушено без достатніх приводів та підстав, без проведення дослідчої перевірки по заяві ОСОБА_3, а наявні у матеріалах перевірки документи лише свідчать про господарську діяльність товариства і не містять даних про ознаки складу злочину.

Не погоджуючись з постановою суду, в апеляційному порядку її оскаржили прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та особа, за заявою якої порушено кримінальну справу.

Прокурор посилається на порушенням судом першої інстанції норм кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду та повернути матеріали справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що висновок суду про формальність приводу до порушення кримінальної справи є необґрунтованим, оскільки у постанові слідчого чітко зазначено, що приводом до порушення справи стала заява про злочин ОСОБА_3, також у постанові вказано і підставу для порушення кримінальної справи. Необґрунтованими є посилання суду на те, що кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретної особи, а не за фактом, оскільки на момент порушення кримінальної справи у слідчого не було достатньо даних про те, що злочин вчинено саме ОСОБА_4

У своїй апеляції ОСОБА_3, як особа, за заявою якої порушено кримінальну справу посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду, просить її скасувати, залишити без розгляду скаргу ОСОБА_4, а кримінальну справу на розслідування до СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Вважає, що висновок суду про відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи, не відповідає фактичним обставинам справи та матеріалам, на підставі яких прийнято рішення, і на її думку, суд вдався до оцінки доказів у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, на підтримку доводів своїх апеляцій, захисника скаржника, який заперечував проти задоволення апеляцій та просив залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали скарги та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді по суті.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, при розгляді скарги ОСОБА_4 дотримався наведених положень закону.

05 травня 2011 року слідчий СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 01 серпня 2008 року в приміщенні ресторану „Егоїст", між ТОВ „Будсервіс-Інвест Плюс", в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ „Мінераліс", в особі директора ОСОБА_3 укладено договір підряду №02/08-2008. Відповідно до умов договору, ТОВ „Мінераліс" повинно виконати роботи по благоустрою території ТОВ „Будсервіс-Інвест Плюс", яке в свою чергу, зобов'язалося оплатити та прийняти якісно виконані роботи на суму 1 400 000 гривень.24 жовтня 2008 року між вказаними суб'єктами господарювання укладено додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 02/08-2008 від 01 серпня 2008 року, відповідно до якої вартість робіт збільшилась на 193 878 гривень.

Протягом кінця 2008 року та 2009 року ТОВ „Мінераліс" на виконання умов вищевказаних умов договору та додаткової угоди здійснило повний перелік домовлених робіт за власний кошт, на суму 1 593 878 гривень, які прийняті за актами приймання виконаних робіт. Однак, посадові особи ТОВ „Будсервіс-Інвест Плюс" ввівши в оману директора ТОВ „Мінераліс" не провели розрахунок, чим завдавши матеріальної шкоди на суму 1 593 878 гривень.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_4, звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК, в якій просив її скасувати та відмовити в порушенні кримінальної справи. В обґрунтування її зазначив, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято без належної перевірки та за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальних справ, суд, відповідно до зазначених вимог закону, заслухав пояснення прокурора, скаржника та його захисників, представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, дослідив матеріали скарги та матеріали, на підставі порушено кримінальну справу і прийшов до висновку, що на момент порушення кримінальної справи не вбачалося достатніх даних, які б вказували на наявність в діях невстановленої особи ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Суд першої інстанції ретельно перевіривши виконання органом досудового слідства при порушенні кримінальної справи вимог ст. 94, 97, 98 КПК України, зробив правильний висновок про відсутність належних приводів та підстав для її порушення. При цьому, у мотивувальній частині постанови суду детально обґрунтувано його висновки, з якими колегія суддів погоджується.

Посилання прокурора в апеляції на заяву ОСОБА_3, як привід для порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, з тих підстав що при її прийнятті заявницю не повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та не відібрано відповідну розписку. Також, із матеріалів перевірки, які послужили підставою для порушення кримінальної справи, убачається, що сама дослідча перевірка не проводилася, а долучені до заяви документи лише вказують на господарську діяльність товариства і самі по собі не містять дані про ознаки злочину.

За таких обставин, наведені в апеляціях прокурора та ОСОБА_3 доводи не заслуговують на увагу.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення апеляції прокурора, ОСОБА_3- особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та особи, за заявою якої порушено кримінальну справу залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2012 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 5 травня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - без зміни.

Судді:

Юрдига О.С. Бовтрук В.М. Рибак І.О.