АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А .
Справа № 22ц-2690/12006/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М.
Доповідач Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Левенця Б.Б., Музичко С.Г.
при секретарі - Дем»яненко В.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « УніКредит Лізинг» про скасування наказу № 97-К від 28.10.2011 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та скасування наказу №23 від 15.11.2011 року про звільнення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати наказ Генерального директора ТОВ «УніКредит Лізинг» № 97-К від 28 жовтня 2011 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказ Генерального директора ТОВ «УніКредит Лізинг» № 23-К від 15 листопада 2011 р. про звільнення з посади; поновити його на посаді менеджера із збуту управління корпоративного бізнесу ТОВ «УніКредит Лізинг»; стягнути з ТОВ на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В мотивування вимог посилався на те, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме - займав посаду менеджера із збуту управління корпоративного бізнесу. 28.10.2011 року генеральним директором відповідача було видано наказ № 97-К про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення ним внутрішньої інструкції «Політика розподілу повноважень МВ-02» та посадової інструкції менеджером із збуту управління корпоративного бізнесу, проте, вона не була доведена до його відома, оскільки відсутній його підпис на документі. 15.11.2011 року було видано наказ №23 -К про звільнення з посади менеджера із збуту управління корпоративного бізнесу. Вважає, що ці накази підлягають скасуванню, оскільки вони є - необгрунтовані.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2012 року - в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було досліджено ніяких доказів та не було надано ніякої правової оцінки Наказу №23-К про його звільнення, виданого Генеральним директором Відповідача, при цьому даний наказ визнано правомірним, без належних для того підстав. Вказує на те, що в результаті його дій Відповідачу не було завдано жодної матеріальної шкоди. Крім того, за час роботи він зарекомендував себе з позитивної сторони, що підтверджується неодноразовим заохоченням з боку Відповідача, у вигляді виплати премій.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.
Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1.) догана; 2) звільнення.
Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення анулюється в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме займав посаду менеджера із збуту управління корпоративного бізнесу.
18.01.2011 року був ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, що підтверджується його підписом в реєстрі для ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку ТОВ « УніКредит Лізинг» та 24.04.2011 року був ознайомлений з посадовою інструкцією, про що також свідчить його підпис.
28.10.2011 року Генеральним директором було видано наказ № 97-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за порушення внутрішньої інструкції «Політика розподілу повноважень МВ-02» та посадової інструкції менеджером із збуту управління корпоративного бізнесу позивачем.
05.10.2011 року на вимогу Генерального директора відповідача позивач надав йому для обговорення проект листа без обов'язкових реквізитів офіційного листування, а саме вказівки отримувача, підписанта, виконавця та його підпису, крім того на зіпсованому аркуші паперу, а отже не може регулюватися жодною внутрішньою інструкцією чи правилами відповідача щодо проходження процедури внутрішнього погодження.
05.10.2011 року Генеральний директор видав розпорядження № бн, в якому зазначено, що лист,підготовлений позивачем, не погоджений з безпосереднім керівником та юридичним відділом.
15.11.2011 року було видано наказ № 23-К про звільнення позивача з посади менеджера із збуту управління корпоративного бізнесу.
Як зазначав відповідач , ОСОБА_1, всуперечеч функцій, визначених посадовою інструкцією, не будучи присутнім на момент та в місці приймання передачі предмету лізингу, усвідомлюючи це, завізував акт приймання-передачі від 28.10.2011 року між Відповідачем та ТОВ „ЕТС» і надав цей документ на підпис керівництву. Внаслідок цього без перевірки на місці факту приймання-передачі предмету лізингу був підписаний відповідний акт, що потягло за собою неможливість в подальшому перевірити відповідність цього документу фактичним діям з предметом лізингу, вартість якого складає 2 632 847,04 гри. та створило загрозу спричинення Відповідачу матеріальних збитків на вказану суму.
Саме у зв'язку з цим було видано відповідне розпорядження Генерального директора Відповідача про перевірку вказаного факту, відібрано письмові пояснення від ОСОБА_1, складено відповідний акт про порушення трудової дисципліни від 04.11.2011 року та видано наказ про звільнення № 23-К від 15.11.2011 року, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис, тобто був повідомлений про це під розписку, як вимагає ст.. 149 КЗпП України .
Оскільки позивач був ознайомлений з внутрішньою інструкцією „Політика Продажу послуги Лізингу», використовував її під час своєї трудової діяльності і повинен був неухильно дотримуватися в своїй роботі, проте, в даному випадку, не виконав вимоги цієї інструкції, чим допустив порушення трудової дисципліни і не зміг навести поважні причини цього невиконання. В свою чергу, це стало підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст..ст. 147, 149 КЗпП України.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що видання Наказу №23-К про звільнення є незаконним, з огляду на те, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.З ч.І ст..40 Кодексу законів про працю України, в якому зазначається, що працівник може бути звільнений лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Тобто , з огляду на такі доводи , апелянт заперечує систематичність невиконання без поважних причин об»язків.
Натомість, підставою для розірвання трудового договору за п. З ст.. 40 КЗпП є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.
Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст.. 151 КЗпП). Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. З ст.. 40 КЗпП.
Чинність згаданого роз'яснення поняття систематичності невиконання трудових обов'язків міститься і в позиції Пленуму Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» , який дав таке ж тлумачення систематичності.
Між тим, як убачається з матеріалів справи, застосовуючи дисциплінарні стягнення, відповідач зажадав від позивача письмові пояснення, які отримав, врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу позивача, наявність факту застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді двох доган (накази № 59 від 23.06.2011 року та № 97-К від 28.10.2011 року) за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку і як наслідок відповідач видав наказ про звільнення позивача, який , на думку колегії суддів, є законний.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції цілком законного висновку дійшов про те, що відповідачем було законно видано Накази, що не суперечать вимогам закону та у відповідності до чинного законодавства проведено процедуру звільнення.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2012 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді