АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2-2601/11/03. Головуючий 1 інст. Божко В.В.

Провадження №-22-ц-2090/4786/12 Доповідач -Міненкова Н.О.

Категорія - спадкові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді : Міненкової Н.О.

суддів -Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участю секретаря Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа -Восьма Харківська державна нотаріальні контора про продовження строку на прийняття спадщини, встановлення факту, який має юридичне значення.

в с т а н о в и л а

в травні 2008 року до суду звернувся ОСОБА_2 до відповідачів та просив встановити факт належності йому заповіту від імені ОСОБА_4 та встановити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25 червня 2001 року його рідна бабуся ОСОБА_4 залишила заповіт, відповідно до якого усе належне їй на день смерті майно заповідала своїй донці ОСОБА_3, сину ОСОБА_1 та онуку ОСОБА_2. Заповіт посвідчений секретарем виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області та зареєстрований в книзі записів нотаріальних дій за №-183. Зазначав, що до спадкової маси відноситься майно, яке належало спадкодавиці на праві власності: Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2, земельна ділянка пл. 0,155 га по АДРЕСА_2 та грошові збереження, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 у ощадній касі 6212/03 в м. Харкові та на рахунку НОМЕР_2 у філіалі ощадбанку №-3 в м. Харкові.

Спадкоємцями за законом після смерті бабусі були: її чоловік ОСОБА_5, донька ОСОБА_3, син ОСОБА_1 Спадкодавиця ОСОБА_4 залишила заповіт відповідно до якого заповідала усе своє майно своїй донці ОСОБА_6, сину ОСОБА_1 та онуку ОСОБА_2 На час смерті бабусі її чоловік ОСОБА_5 був непрацездатним і мав право на обов'язкову частку в спадщині. Крім того квартира №-8 відносилась до спільного майна подружжя так як придбавалася в період шлюбу бабусі та дідуся, а тому бабусі в ній належало лише Ѕ частина інша частина спільного майна подружжя -квартири належала дідусю, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Про смерть бабусі його завчасно не повідомили так як вона останнім часом проживала за межами України в м. Амстердам Голландія. Про заповіт і про смерть бабусі він узнав лише у 2008 році, коли його дядя та матір приїхали з Голландії до України щоб поховати дідуся. Він звернувся до нотаріальної контори, де йому роз'яснили його право на звернення до суду з підстав вирішення питання щодо встановлення додаткового строку на прийняття спадщини , а також для встановлення факту, що заповіт посвідчувався також і на його ім'я, так як була допущена помилка при написанні його по батькові, і замість ОСОБА_2 вказано ОСОБА_2. Вже в травні 2008 року він звернувся до суду з вказаними позовними вимогами. Просив встановити факт належності йому заповіту. Надати додатковий строк для прийняття спадщини та визнати право власності на 5/36 частин квартири на 5/18 частин на інше майно.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував та вважав, що строк для прийняття спадщини було пропущено без поважних причин, так як позивачу було раніше відомо про смерть бабусі. Представник відповідачки ОСОБА_3 проти позову не заперечував.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Суд встановив факт того, що в заповіті ОСОБА_4, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області 25.06.2001 року, реєстраційний номер 183 в якості спадкоємця вказано ОСОБА_2. Наданий додатковий строк для прийняття спадщини один місяць з часу набрання рішенням законної сили.

Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати й у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що в іншому провадженні у них виник спір щодо спадкових правовідносин. Вважає, що підстав для того, щоб вважати пропуск строку для прийняття спадщини з поважних причин не має. Позивачу було відомо про відкриття спадщини. Вважає, що суд необґрунтовано в мотивувальній частині перелічив спадкове майно. Крім того суду був наданий дублікат заповіту і його законність суд не перевірив. Вважав, що судом були порушені норми процесуального закону при постановлянні заочного рішення, яке було пізніше скасовано, так як він належним чином про розгляд справи не повідомлявся.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони , судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту належності заповіту суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що в заповіті при написанні по батькові позивача була допущена помилка і замість „ ОСОБА_2" написано „ОСОБА_2", дані обставини були підтверджені паспортом позивача, показаннями свідків.

Задовольняючи позовні вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини та визнаючи строк для прийняття спадщини таким , що був пропущений з поважних причин суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні було встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_4 померла в Голландії. Про її смерть позивача не повідомили. Про наявність заповіту йому також стало відомо лише у 2008 році.

Судова колегія з висновками суду першої інстанції погоджується і вважає, що відповідачем ОСОБА_1 не доведено те, що позивачу було відомо про відкриття спадщини. В суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 була запрошена до свого сина у АДРЕСА_3, де він постійно проживав і в квітні 2002 року їй була відкрита віза та 05 квітня 2002 року вони разом з ОСОБА_3 були зареєстровані в поліції. З 18 квітня 2002 року ОСОБА_4 тяжко захворіла і до дня своєї смерті залишалась перебувати в Голландії, так як за станом здоров'я їй були заборонені переїзди. Перед смертю вона майже вісім місяців знаходилась у лікарні Слотерфаартзикенхаюс. Ці обставини сторони не заперечували.

В м. Харкові залишився проживати дідусь позивача та батько відповідачів ОСОБА_8, інвалід 1 групи, він спілкувався зі своїм онукою, позивачем по справі, у зв'язку з тим що залишився один і потребував допомоги, а його донька та син проживали у іншій державі, де з квітня 2002 року знаходилась також і його дружина ОСОБА_4 Представник ОСОБА_3 ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції пояснювала причину неповідомлення про смерть бабусі ОСОБА_2 це - воля померлої бабусі, яка вже не мала можливості повернутися на Україну, у зв'язку з хворобою, а тому просила не повідомляти ні чоловіка та онуку про її хворобу , а якщо вона помре , то й про смерть. Дані обставини не були спростовані ОСОБА_1, а тому судова колегія вважає, що ці докази є належними і допустимими, а тому, висновок суду, що строк на прийняття спадщини був пропущений позивачем з поважних причин, судова колегія вважає правильним.. Крім того, судова колегія вважає, що ОСОБА_2 не відносився до спадкоємців першої черги, а тому його право на спадкування спадкового майна виникало лише при наявності заповіту бабусі. Про наявність заповіту йому стало відомо після смерті дідуся від його матері та дяді у 2008 році.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру заповіт № -44589466, датою посвідчення 25.06.2011 року в реєстрі за №-183 є чинним . Посилання апелянта на те, що даний заповіт є незаконним не підтверджуються жодними доказами.

Строк для прийняття спадщини, встановлений законом, може бути поновлений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Якогось переліку „поважних „ причин, які дають суду право поновити строк для прийняття спадщини у законодавстві не передбачений. Але у кожній конкретній ситуації це питання може бути вирішено індивідуально з урахуванням обставин справи.

ОСОБА_4, залишаючи заповіт на своїх дітей та онука таким чином виразила свою волю відносно спадкоємців на належне їй майно. Даний заповіт є чинним , не скасований і не визнаний недійсним. ОСОБА_2 не відмовився від спадщини. Після того, як йому стало відомо про смерть бабусі та про наявність заповіту він здійснив дії, які свідчать про те, що він бажає прийняти спадщину. Суд визнав причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною і докази, які б спростовували цей висновок суду апелянтом надані не були.

Судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні, а доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,4\307,313,317,319 ЦПК України судова колегія,

в и р і ш и л а

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2012 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя -

Судді -