УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2007 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва у складі: головуючого судді - Дембовського С.Г. суддів - Сілкової І.М., Дмитренко Г.М. за участю прокурора - Рабінчук Т. І. адвоката - ОСОБА_1. представника потерпілої - ОСОБА_2. підсудного - ОСОБА_3. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2007 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи відносно -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малополовецьке, Фастівського району, Київської області, не судимого,проживаючого в АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України;

Встановила:

Цією постановою, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 121 КК України направлена прокурору Печерського району м. Києва для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти та

Справа № 11-а-1679/07 Категорія ч.2 ст.121 КК Головуючий у першій інстанції: Підпалий В.В. Доповідач: Сілкова І.М.

неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута у судовому засіданні.

Органами досудового слідства ОСОБА_3. обвинувачується в тому, що він 21.04.2005 p., приблизно о 22 годині 00 хв., знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, умисно наніс ОСОБА_4. тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього.

Направляючи дану кримінальну справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції у своїй постанові вказав на неповноту та неправильність досудового слідства, яку неможливо усунути під час судового розгляду справи, оскільки в матеріалах справи містяться нескасовані постанови слідчого Печерського РУГУ МВС в м. Києві від 31.01.2006 р. та 15.02.2006 р. про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину і, що при розслідуванні даної кримінальної справи було порушено право обвинуваченого на захист та вимоги кримінально-процесуального закону про обов'язковість пред'явлення обвинувачення, зокрема порядок пред'явлення та його конкретність, так як не зазначено мотиви вчинення ним злочину.

Крім того, суд зазначив, що органом досудового слідства не в повному обсязі були виконані вказівки прокурора Печерського району м. Києва зазначені в його постанові про направлення даної кримінальної справи для провадження додаткового досудового слідства від 11.01.2006 року(т.2а.с. 108).

В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, посилається на незаконність постанови суду про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 281 КПК України, так як зазначені судом підстави направлення справи на додаткове розслідування, можливо перевірити і уточнити в ході судового слідства шляхом проведення повторної експертизи, надання судових доручень органу, що проводив розслідування. Просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію і просила її задовольнити, представника потерпілої, який також підтримав апеляцію прокурора, адвоката ОСОБА_1. та підсудного, які заперечували проти апеляції і просили постанову суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Перевіривши наведені в постанові суду підстави направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства дійсно допущено істотну неповноту з'ясування передбачених законом обставин, що підлягають доказуванню органами досудового слідства та прокурором в суді, яку суд першої інстанції в силу своїх процесуальних можливостей та покладання зазначеного обов'язку на органи досудового слідства згідно ст. 22 КПК України, позбавлений можливості усунути в судовому засіданні.

Так, в матеріалах кримінальної справи на а.с. 78-107 т. 1 містяться висновки експерта № 18 від 26.05.2005 року ЦСЕ Міністерства оборони України згідно яких при судово-медичному огляді ОСОБА_4. та даних досліджень, причиною смерті останнього явилась черепно-мозкова травма у формі лінійного перелому луски лобної кістки, забою головного мозку тяжкого ступеня з його стисканням, крововиливом під тверду мозкову оболонку у правій лобно-тім'яно-скроневій ділянки, крововиливів під м'які мозкові оболонки, крововиливу в м'які тканини лобно-тім'яно-скроневій, садна лобної ділянки, синців верхніх повік обох очей, які утворилися від дії тупих предметів в період часу, який вказано в постанові про призначення експертизи.

Крім того, у висновках комісійної судово - медичної експертизи Київського міського бюро судових експертиз № 215 від 08.11.2005 року (а.с.113-121 т. 1) також зазначено, що смерть ОСОБА_4. настала від відкритої черепно-мозкової травми, об'єм та характер якої передумовило настання смерті. Разом з тим, у цих висновках зазначено, що при знаходженні ОСОБА_4. у стаціонарі мали місце дефекти надання медичної допомоги і, що між цими дефектами надання медичної допомоги та смертю ОСОБА_4. вбачається прямий причинно-слідчий зв'язок.

Постановою першого заступника прокурора Печерського району м. Києва від 11.01.2006 року (а.с.108 т.2) дана кримінальна справа відносно ОСОБА_3. повернута начальнику слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткового досудового слідства для вирішення, зокрема, питання щодо правильності кваліфікації злочинних дій ОСОБА_3. з урахуванням обставин справи та висновків комісійної судово - медичної експертизи № 215 від 08.11.2005 року, однак, ці обставини органом досудового слідства належним чином з'ясовані не були.

Так, постановою помічника військового прокурора Київського гарнізону від 09.02.2006 року було призначено додаткове комісійне дослідження щодо повноти та правильності надання медичної допомоги

ОСОБА_4. лікарями Головного війського клінічного госпіталю МО України (т.2 а.с. 181-182 ) проведення якого доручено Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Листом від 23.02.2006 року (а.с. 183 т. 2), начальник Головного бюро СМЕ МОЗ України ОСОБА_5. повідомив про тривалий термін проведення повторних комісійних судово-експертиз, який складає 1,5 роки і запропонував звернутися в іншу експертну установу, а в разі, якщо цей термін влаштовує, надати для дослідження гістологічні препарати.

20.03.2006 року помічником військового прокурора Київського гарнізону - Рубаном Д.В., з посиланням на лист головного лікаря Інституту нейрохірургії - ОСОБА_6. від 07.02.2006 року ( а.с. 179 т.2) про те, що діагноз хворому ОСОБА_4. та лікувальні заходи були проведені правильно та своєчасно і, що ушивання твердої мозкової оболонки після видалення гематоми і резекційної трепанації не можна вважати фактором прямого причинного зв'язку із настанням смерті останнього, була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом неналежного надання лікарями ГВКГ МО України медичної допомоги громадянину ОСОБА_4. на підставі ст. 6 п.2 КПК України, тобто за відсутністю в діях складу злочину.

Після цього, ОСОБА_3. було пред'явлено обвинувачення за ст. 121 ч.2 КК України, виконані вимоги передбачені ст. ст. 217-220 КПК України і вже 10.04.2006 року дана кримінальна справа без з'ясування вищезазначених обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема без проведення призначеної постановою старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 09.02.2006 року повторної комісійної судово-медичної експертизи, на розв'язання якої були поставлені певні питання і висновки якої могли вплинути на кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_3., надійшла в порядку ст. ст. 232 КПК України до районного суду для розгляду по суті.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про направлення даної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування з цих підстав є цілком слушним і з урахуванням того, що ця неповнота не може бути усунута під час судового розгляду справи, колегія суддів вважає постанову суду законною і підстав для її скасування не вбачає.

За таких обставин, апеляційні доводи прокурора на незаконність постанови суду, з посиланням на те, що суд не позбавлений можливості усунути зазначену в постанові неповноту досудового слідства без повернення справи на додаткове розслідування є безпідставними, а тому його апеляція задоволенню не підлягає.

Разом з тим, слід зазначити, що посилання в постанові суду на не скасовані постанови слідчого Печерського РУ ГУ МВС України від 31.01.2006 року та від 15.02.2006 року про зупинення провадження у справі ( а.с. 111, 128 т. 2), як на підставу направлення справи для додаткового розслідування є надуманим, оскільки посилання слідчого на ст. 6 п.2 КПК України в постанові про зупинення провадження у справі у зв'язку з хворобою ОСОБА_3. є технічною помилкою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України прокурору Печерського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування - залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.