Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Меленко О.Є.,

секретаря: Балагури М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом перенесення стіни господарського комплексу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 23 травня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом перенесення стіни господарського комплексу.

Позовні вимоги мотивував тим, що вони з позивачем відповідно до рішення Снятинського районного суду від 17.05.2005 року, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року є власниками частин житлового будинку та господарських споруд. Відповідно проведено і розподіл земельної ділянки під цими спорудами. Господарська споруда, розподілена між ними, розміщена під одним дахом. Однак відповідач без його згоди зрізала частину даху і впритул до стіни належної йому стодоли та на межі його земельної ділянки самовільно, без одержання дозволу архітектури та будівельного паспорта,побудувала господарський комплекс. Посилаючись на порушення вимог ДБН-306-92 «Містобудування, планування та забудова міських і сільських поселень» просив задовольнити позов.

Рішенням Снятинського районного суду від 23 травня 2012 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні господарською спорудою та перенести стіни господарського комплексу на 1 м від приміщення стодоли, яка належить позивачу та знаходиться в с. Новоселиця Снятинського району.

На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, зазначає, що суд в порушення норм ст. 213 ЦПК України прийшов до неправильного висновку про те, що внаслідок зведення відповідачем господарської споруди порушено права позивача як власника господарської споруди. При цьому суд не врахував рішення Снятинського районного суду від 17.05.2005 року про поділ

між ними житлового будинку та господарських споруд. Такі споруди були єдиним господарським комплексом , розміщеним під одним дахом, з них позивачу виділено стодолу, а ОСОБА_2 сарай та інші господарські споруди. При цьому доступу до своєї частини стодоли позивач не мав. Саме на місці виділеної їй частини господарського комплексу вона звела нову споруду, не порушуючи при цьому цілісності та конструктивності належної ОСОБА_1 стодоли, і отже ніяких прав позивача не порушила. Поза увагою залишилось також і рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року про поділ земельної ділянки, згідно якого їм виділено такі ділянки, в т. ч. і під спорудами. Зобов'язуючи її перенести стіну господарського комплексу на 1 м вглиб її земельної ділянки суд неправильно застосував норми ДБН 306- 92 і тим самим фактично вилучив у неї цю частину для обслуговування позивачем своєї стодоли, на що вона згоди не давала. Також, судом першої інстанції не враховано положень ст. 375 ЦК України щодо її права зводити на своїй земельній ділянці будівлі та споруди.

З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що споруджуючи господарський комплекс відповідач не дотрималась вимог ДБН 306-92 «Містобудування планування та забудова міських і сільських поселень», тим самим порушила право позивача на користування і обслуговування належною йому господарською спорудою.

Однак погодитися з такими висновками колегія суддів не може.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом правильно встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1. Рішенням Снятинського районного суду від 17.05.2005 року проведено розподіл будинковолодіння, в т. ч . і господарських споруд. Зокрема, за позивачем визнано право на стодолу, за відповідачем - на сарай, що знаходяться під одним дахом і є єдиним господарським комплексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зрізала дах стодоли і на її місці звела нову господарську споруду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на самовільне будівництво відповідачем господарського комплексу, порушення нею правил ДБН 309-92 і права користування належною йому господарською спорудою внаслідок такого будівництва.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи не вбачається, що діями відповідача порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача щодо користування та обслуговування виділеною йому частиною господарської споруди.

А отже суд передчасно дійшов висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом перенесення стіни господарської споруди на 1 м вглиб земельної ділянки відповідача.

При цьому не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на самовільне будівництво відповідачем господарського комплексу, порушення нею правил ДБН 309-92, як на підставу для задоволення позову, оскільки відповідно до положень статей 186, 381 ЦК розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.

За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з постановленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316- 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити, а рішення Снятинського районного суду від 23 травня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом перенесення стіни господарського комплексу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

О.Є. Меленко

__________________________________________________________________________________________________________

Справа №2/0914/566/2011 Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В.

Провадження № 22ц/0990/1286/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Категорія 41