РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/843/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

РІШЕННЯ

"17" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Полянської В.О.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності на ? частку квартири, визнання права спільної сумісної власності на подвійний торговий контейнер, визнання права спільної сумісної власності на рухоме майно, встановлення факту здійснення невідокремлених поліпшень та визнання права спільної сумісної власності на невідокремлені поліпшення за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності на ? частку квартири, визнання права спільної сумісної власності на подвійний торговий контейнер, визнання права спільної сумісної власності на рухоме майно, встановлення факту здійснення невідокремлених поліпшень та визнання права спільної сумісної власності на невідокремлені поліпшення, мотивуючи вимоги тим, що у період з січня 2003 року по вересень 2009 року він разом із відповідачкою проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою. Факт проживання однією сім'єю в період з 2003 року по 2009 рік встановлено рішенням Феодосійського міського суду від 14.03.2011 року. Він разом із відповідачкою за час проживання однією сім'єю придбали майно, а саме: частку квартири АДРЕСА_1, подвійний торговий контейнер, мікрохвильова піч «САМСУНГ» вартістю 500 грн., вентиляційний кухонний блок вартістю 300 грн., кухонні набори, посуд вартістю 3000 грн., пилосос «ФИЛИПС» вартістю 600 грн., велосипед «АЗИМУТ» вартістю 2500 грн., спальний комплект 5 штук вартістю 1500 грн., ліжко -диван 2 штуки вартістю 3500 грн., меблі прогрес модерн вартістю 2500 грн., відеоплеєр вартістю 400 грн., телевізор вартістю 800 грн., два письмових стола вартістю 400 грн., стільці 2 штуки вартістю 500 грн., холодильник «НОРД» вартістю 1500 грн., пральну машину вартістю 4000 грн., стілець офісний вартістю 500 грн., оргтехніку «САМСУНГ» вартістю 8000 грн., ліжко двоспальне «Ольха» вартістю 3000 грн., матрац ортопедичний, люстру вартістю 800 грн., відеомагнітофон вартістю 500 грн., чайник «МАЕСТРО» вартістю 200 грн., електроплиту «МЕЧТА» вартістю 300 грн. За час проживання однією сім'єю він продав належну йому квартиру АДРЕСА_2 Починаю з 2004 року, разом із відповідачкою відремонтували спірну квартиру, у тому числі здійснили надбудову другого поверху, вбудовували меблі у стіні квартири. У 2005 році він та відповідачка побудували новий об'єкт нерухомого майна, на що були витрачені грошові кошти, яки він отримав від продажу належної йому квартири.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 велосипед «Азимут» вартістю 2500 грн., два стільця вартістю 500 грн., офісний стілець вартістю 500 грн., чайник «Маестро» вартістю 200 грн., електроплиту «Мечта» вартістю 300 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 квітня 2012 року з ОСОБА_7 на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не прийняв до уваги, що ? частка квартири була придбана відповідачкою в період проживання з ним однією сім'єю, також суд не врахував, що контейнер належав відповідачці з 2008 року, отже він також був придбаний в період їхнього спільного проживання та продала вона його тільки у 2011 році за 2000,00 доларів США. Не врахував суд пояснення свідків і того факту, що він робив переобладнання у квартирі за власні кошти, які були отримані ним від продажу власної квартири. Суд безпідставно відмовив у залученні до матеріалів справи квитанцій та у призначенні експертизи, також неналежним чином судом був допитаний свідок ОСОБА_8

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, заслухавши пояснення позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права спільної сумісної власності на ? частку квартири та в частині визнання спільної сумісної власності на невідокремлені поліпшення у квартирі за час проживання сторін однією сім'єю, суд першої інстанції виходив з того, що здійснені перебудови у спірній квартирі свідчать про створення нового об'єкту нерухомості, на який не оформлене право власності за будь-якою особою. Суд також вказав, що спірна квартира не є майном, набутим позивачем та відповідачкою за час спільного проживання однією сім'єю, оскільки вона була придбана до набрання законної сили з 01.01.2004 року ЦК України і СК України.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачці ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу від 18.05.1999 року та від 27.01.2003 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13, 75).

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 29.06.2005 року № 886 був затверджений акт міжвідомчої комісії виконкому від 16.06.2005 року про обстеження квартири АДРЕСА_1. Після проведених в цій квартирі перепланувань, переобладнань приміщень і ремонту визнано приміщення № 1 площею 3,0 кв.м., приміщення № 4 площею 2,9 кв.м. - коридор-сходи, приміщення № 2 площею 4,1 кв.м. - кухня, приміщення № 3 площею 10,1 кв.м., приміщення № 6 площею 10,0 кв.м. - жилими, приміщення № 5 площею 1,9 кв.м. - туалет, приміщення № 7 площею 1,1 кв.м. - шафа. Квартиру вважати жилою площею 21,0 кв.м., загальною площею 33,1 кв.м. Пунктом 1.6 цього рішення КП ФМБРТІ вказано внести зміни до інвентарної справи будинку № 6 по вул. Красноармійській (а.с. 132).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1151 від 25.11.2011 року при проведенні будівельних робіт у спірній квартирі новий будівельний об'єкт (нове приміщення) не створювалось, збільшення площі квартири здійснене в межах габаритів жилої кімнати (а.с. 57-73).

Отже, посилання позивача у позовній заяві та висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира є новоствореним об'єктом є неспроможними. Не може бути прийнятим до уваги і посилання суду першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 17.08.2011 року, оскільки при розгляді справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю і визнання права власності на ? частку квартири не ставилося питання про визнання спірної квартири новоствореним об'єктом і це питання не було предметом дослідження у суді першої інстанції (а.с.8-11).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14.03.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 17.08.2011 року, встановлено факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сім'єю в період з 2003 року по 2009 рік і відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ?? частку спірної квартири. При цьому суд зазначив, що квартира АДРЕСА_1 не є майном, набутим подружжям за час шлюбу, або за час спільного проживання однією сім'єю та яка належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Судом також було встановлено, що ОСОБА_6 поніс витрати на ремонт цієї квартири, але вартість таких витрат ним не встановлена, доказами не підтверджена, вимоги про їх відшкодування ним не заявлені (а.с. 8-11).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, ОСОБА_6 було відмовлено у визнанні права власності на ? частку спірної квартири, його позовні вимоги у цій цивільній справі про визнання права загальної сумісної власності з ОСОБА_7 на ?? частку спірної квартири не підлягають задоволенню, тому відповідно до ст. 328, 392 ЦК України у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання права загальної сумісної власності на невідокремлені поліпшення, здійснені в квартирі, оскільки позивачем не заявлялися позовні вимоги про встановлення вартості здійснених у квартирі невідокремлених поліпшень, не зазначався конкретний перелік виконаних робіт, не надавалися докази відносно того, за чий рахунок проводилися ці роботи, у який конкретно період часу вони були здійснені та якими доказами це підтверджуються. Тому ОСОБА_6 слід відмовити у задоволенні цих позовних вимог на підставі ст. 368 ЦК України.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції відмовив йому у залученні до справи чеків і у проведенні експертизи, є неспроможними, оскільки такі клопотання ним у суді першої інстанції не заявлялися, що підтверджується технічним записом судового засідання.

Оскільки вимоги про встановлення факту здійснення невідокремлених поліпшень у спірній квартирі є похідним від вимог про визнання права загальної сумісної власності на невідокремлені поліпшення, то у задоволенні цих вимог ОСОБА_6 також слід відмовити.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності з відповідачкою на подвійний торгівельний контейнер на Кримському ринку АДРЕСА_3 з тих підстав, що позивачем не надано доказів про те, що зазначений контейнер був придбаний ОСОБА_7 і належав їй на праві приватної власності, був за нею зареєстрований, використовувався нею та був нею реалізований на законних підставах. Саме по собі оголошення у газеті про продаж контейнеру не свідчить про порушення прав позивача, оскільки не доведена належність на праві власності контейнеру ОСОБА_7

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на ? частку квартири, визнання права спільної сумісної власності на подвійний торговий контейнер, встановлення факту здійснення невідокремлених поліпшень та визнання права спільної сумісної власності на невідокремлені поліпшення ухвалене з порушенням п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, то у цій частині воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Рішення суду про часткове задоволення позовних вимог позивача про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і визнання за ними спільної сумісної власності на частину рухоме майно, сторонами не оспорюється, тому відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України у цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на ? частку квартири, визнання права спільної сумісної власності на подвійний торговий контейнер, встановлення факту здійснення невідокремлених поліпшень та визнання права спільної сумісної власності на невідокремлені поліпшення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_6 відмовити з інших підстав.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Полянська В.О.