УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1180/2012Головуючий суду першої інстанції:Самойлова О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л.

"01" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріШиловій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову мотивовані тим, що між Банком та відповідачем 09 січня 2008 року укладений договір про надання кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач виконав умови даного договору, однак, відповідач свої обов'язки по поверненню кредиту виконує неналежним чином, у зв'язку з чим за ним станом на 31 серпня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 18 575, 66 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 7424, 98 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8789, 93 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1000 грн., штрафів у розмірі 500 грн. та 860, 75 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 червня 2012 року позов Банку задоволений: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 575, 66 грн. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Так апелянт зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання його представника про витребування доказів, що мають значення для справи. Також, не враховано його матеріальне становище, зокрема, наявність в нього на утриманні двох неповнолітніх дітей та відсутність у даний час офіційної роботи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтями 525, 526, 554, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Банком та відповідачем 09 січня 2008 року укладений договір про надання кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 4, 5-6).

Сторонами не оспорюється, що позивач виконав умови даного договору.

Між тим, відповідач ОСОБА_6 свої обов'язки по поверненню кредиту виконує неналежним чином, у зв'язку з чим за ним станом на 31 серпня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 18 575, 66 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 7424, 98 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8789, 93 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1000 грн., штрафів у розмірі 500 грн. та 860, 75 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 2-3). Доказів, які б спростовували розмір заборгованості, а також доказів належного виконання позивачем умов кредитного договору, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 575, 66 грн., яка утворилася станом на 31 серпня 2011 року, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту.

Довід апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції клопотань відповідача про витребування у позивача копії кредитного договору, детального розрахунку заборгованості та відповіді на заяву відповідача щодо реструктуризації договору не заслуговує на увагу, оскільки як завірена копія кредитного договору так і розрахунок заборгованості по ньому наявні у матеріалах справи (а.с. 2-6), а намір позивача вирішити питання щодо реструктуризації договору не звільняє його від виконання зобов'язань цього договору.

Посилання відповідача на його скрутне матеріальне становище не може бути прийняте колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

По-перше, наявність або відсутність зазначених обставин не звільняє відповідача від обов'язків щодо виконання договірних зобов'язань.

По-друге, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки.

Між тим, при розгляді справи у суді першої інстанції представник відповідача та (або) сам відповідач не посилався на наявність зазначених обставин.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 червня 2012 року залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова