РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1191/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
РІШЕННЯ
"10" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язання звільнити земельну ділянку та не чинити перешкод у проведенні робіт, обслуговуванні технічних мереж, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому просила зобов'язати відповідача припинити перешкоджати їй у користуванні майном, звільнити прохід до сараїв літ. «У» та «С», вбиральні загального користування літ. «Ж», звільнити захоплену частину земельної ділянки, зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в обладнанні каналізації на задньому дворі загального користування за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача надати під'їзд та можливість обслуговування газопровідної та водопровідної комунікацій, стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 2000 грн. та моральну шкоду у сумі 5000 грн., уточнивши згодом свої вимоги, ОСОБА_6 збільшила суму моральної шкоди, яку просила стягнути з ОСОБА_7 до 15000 грн., а суму матеріальної шкоди до 4483,71 грн., оскільки сплачувала за послуги ФМБРТІ, а співвласники будинку відмовляються проводити оплату.
Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником 13/50 часток будинку АДРЕСА_1, що складається з квартири № 1, в яку входить кімната, підсобне приміщення, ? літ. «н1», літ. «н3», «н4», сараї літ. «Б, б, В, Г, Д, Е», ? частка сараю літ. «У», туалет загального користування.
У користуванні співвласників цього будинку знаходиться земельна ділянка площею 0,1231 га., у сумісному користуванні знаходяться сараї літ. «С» та «У», вбиральня літ. «Ж».
ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,0229 га, що знаходиться по АДРЕСА_2. Відповідач самовільно захопив частку земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 та розпочав будівництво на виділеній йому земельній ділянці без отримання відповідних дозволів, незважаючи на те, що на земельній ділянці розташовані газові та водні комунікації, перекрив існуючий з 1952 року прохід до сараїв літ. «С» та «У», вбиральні літ «Ж», розібрав належний ОСОБА_6 паркан з шиферу, пошкодив 10 листів шиферу, рейки, на яких кріпився паркан та залізні ворота, спричинивши шкоду позивачці на суму 2000 грн.
ОСОБА_6 не має можливості провести воду та підключити каналізацію оскільки відповідач перешкоджає їй в цьому.
Крім того, неправомірними діями відповідача ОСОБА_6 спричинена моральна шкода. ОСОБА_7 неодноразово ображав її, зруйнував належний їй паркан, вона не має
можливості у повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм майном, змінився її уклад життя, погіршився стан здоров'я.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково:
зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належними їй сараями літ. «У» та «С», туалетом загального користування літ. «Ж» за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши прохід до сараїв літ «У» та «С», туалету літ. «Ж»;
зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 в обладнанні каналізації на задньому дворі загального користування АДРЕСА_1;
стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн., у відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. також з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуті судові витрати: на оплату судового збору 179,50 грн., витрати на проведення експертиз у сумі 7250,24 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_6 відмовити.
Так у скарзі йдеться про те, що висновок суду першої інстанції щодо спричинення ОСОБА_6 матеріальної шкоди внаслідок руйнування паркану та пошкодження шиферу ОСОБА_7, суперечить матеріалам справи. Судом безпідставно стягнута з відповідача сума у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_7 спричинив таку шкоду ОСОБА_6
У рішенні суду не зазначено які саме перешкоди чинить позивачці відповідач, яким чином і де саме ОСОБА_7 повинен звільнити прохід до сараїв літ. «У» та літ. «С», якого розміру повинен бути цій прохід та у якому напрямку, не конкретизовано зобов'язання не чинити перешкоди ОСОБА_6 в облаштуванні каналізації на задньому дворі загального користування.
Апелянт у скарзі зазначив, що суд ухвалив рішення про усунення перешкод у користуванні сараями літ. «У» та «С», які не належать ОСОБА_6, а сарай літ. «С» до того ж повністю зруйнований.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу 13/50 часток будинку-квартири від 22 жовтня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі № 7720 (т.1, а.с. 8-9), належить 13/50 часток будинку АДРЕСА_1; у користування покупця надійшла квартира № 1, в яку входять: 1- кімната площею 21,2 кв.м, 2- підсобне, площею 13,4 кв.м, ? літ. «н1», літ. «н3», «н4», сараї літ. «Б, б, В, Г, Д, Е», ? частка сараю літ. «У», туалет загального користування.
Право власності на 13/50 часток будинку зареєстровано за ОСОБА_6 у ФБТІ 16.11.1992 року.
З довідок № 17 та № 19 від 12.05.2009 року та 18.05.2009 року, що видані ЖЕУ
(т.1, а.с. 14, 15) слідує, що згідно з технічною документацією інвентаризації від
18.05.1987 року сараї під літ. «С» та «У» розділені на 4 частки для мешканців будинку АДРЕСА_1. Для обслуговування сараїв та загальної вбиральні існує прохід з часу забудови будинків у 1952 року. Будинку АДРЕСА_2 після пожежі у 1977 року не існує, земля була розділена між мешканцями будинків АДРЕСА_1.
Відповідно даним технічного паспорту на квартиру позивачки станом на 25 квітня 2007 року (т.2, а.с.73-75), крім об'єктів, зазначених у договорі купівлі-продажу від 22 жовтня
1992 року, позивачка також користується об'єктами за літ. «Ж» - двоповерховий сарай, літ. «Ж1» - двоповерховий навіс, літ. «О»- вбиральня. Вказане зазначено також у висновку 2438 судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня 20012 року (т.2, а.с. 103-106).
Таким чином, вбиральні під літ. «Ж» не існує.
З матеріалів справи вбачається також, що окрім вбиральні літ. «О», якою користується позивачка, поруч зі спірними об'єктами (сараї «С» та «У») існувала вбиральня літ «О1»
(т.2., а.с.132-140).
Саме з приводу наявності перешкод у користуванні цими об'єктами заявлений позов.
Правовстановлюючих документів на право власності позивачки на спірні забудови: сараї літ. «У», «С», вбиральню літ. «Ж» (або вбиральню літ. «О1» ) матеріали справи не містять. Право власності на ? частки сараю літ. «У» існує на підставі договору купівлі-продажу частки будинку від 22 жовтня 1992 року.
Як свідчать матеріали технічної документації, вказані об'єкти розташовані з тильної сторони будинків сторін (сторони заднього двору загального користування по вул. Геологічній) за дорогою (т.2, а.с.107, 140).
Згідно технічного висновку від 16 березня 2012 року, сарай «С» фактично зруйнований, стан аварійний. Вбиральня «О1» зруйнована наполовину, стан аварійний, вказані об'єкти підлягають зносу (т.2, а.с. 132-137).
Вирішуючи спір, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог про зобов'язання відповідача звільнити позивачці прохід до сараїв літ «У» та «С», туалету літ. «Ж» ( за технічною документацією літ. «О1»).
При цьому судом не визначено, на підставі чого він дійшов такого висновку, де саме і яким чином повинні бути усунені перешкоди.
У матеріалах справи відсутні відомості про надання у власність чи користування земельної ділянки співвласникам будинку АДРЕСА_1 (у тому числі і позивачці), а також про створення об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку та про відведення конкретної земельної ділянки, як прибудинкової території.
Рішенням 45 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради № 1991 від 30.01.2009 року затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 і передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0229 га.
(т.2, а.с. 68).
30 квітня 2009 року на підставі вказаного рішення ОСОБА_7 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, а.с. 49). 11 лютого 2010 року ОСОБА_7 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт для нового будівництва індивідуального житлового будинку за вказаною вище адресою (т.1, а.с. 50).
Як слідує з технічної документації на земельну ділянку (т.1, а.с. 133-193), а саме з викопіровки з кадастрового плану, земельна ділянка, що виділена ОСОБА_7, межує з земельною ділянкою ОСОБА_8 та землями Феодосійської міської ради АР Крим, які не передані у власність або постійне користування.
Обґрунтовуючи вимоги про наявність перешкод до доступу до спірних споруд, позивачка посилається на те, що відповідач безпідставно захопив частину земельної ділянки, де з 1952 року існував прохід до сараїв та вбиральні, якими раніше користувалися мешканці будинку № 5.
Між тим, безспірних доказів в обґрунтування своїх доводів позивачкою не надано.
З висновків судової будівельно-технічної експертизи № 2438 від 17 квітня 2012 року (т.2, а.с. 103-106) слідує, що (т. 2, а.с. 104) на день огляду, в ході проведення вимірів встановлено, що загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні землевласника ОСОБА_7, складає 262 кв.м, що на 33 кв.м більше, ніж виділялося по держакту. Фактично на місцевості встановити з якого боку були порушені межі земельної ділянки АДРЕСА_2, не надається можливим, тому, що межові знаки, які були встановлені при виносі меж земельної ділянки № 3 в натурі, на день огляду,
відсутні. На день огляду земельних ділянок АДРЕСА_1 встановлено, що по межі землекористування між земельними ділянками, встановлена огорожа з азбестоцементніх листів та обладнана хвіртка для проходу до сараю літ. «С» та літ. «У» (т.2, а.с. 105 (зворот).
Матеріали експертизи свідчать про наявність проходу до об'єктів, визначених літ. «С», «У», «О1» за межею земельної ділянки відповідача, яка на схематичному плані додатку №1 (т.2, а.с. 107) визначена синім кольором.
З пояснень сторін у суді апеляційної інстанції слідує, що ширина цього проходу біля 1,5 метрів. Як пояснила позивач, вказана огорожа та хвіртка встановлена нею, проте користуватися цим проходом неможливо, оскільки вихід до сараїв також перекритий її сусідом з іншої сторони, який користується цією земельною ділянкою багато років.
Оскільки позивачкою не надано безспірних доказів на підтвердження доводів про перекриття проходу до сараїв саме відповідачем, висновок суду про зобов'язання відповідача усунути позивачці перешкоди у користуванні цими спорудами не можна визнати обґрунтованим.
Не підтверджені матеріалами справи і доводи позивачки про те, що відповідач чинить їй перешкоди в обладнанні каналізації на задньому дворі загального користування.
Під час проведення експертизи експертом досліджена схема водопровідної мережі по вул. Геологічній, пров. Геологічному станом на 26.09.1990 року (т.1, а.с. 212 зворотний бік.), згідно з якою в районі будинку №5 передбачено облаштування двох оглядових колодязів.
На день огляду земельної ділянки № 3 встановлено, що на території вказаної ділянки проходять мережі водопроводу, які підведені до будинку АДРЕСА_1 за межами земельної ділянки, яка була виділена у власність ОСОБА_7 розташовані два оглядових колодязя (т.2, а.с. 104 (зворотний бік,).
Обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач посилається на технічні умови № 236 від 12.02.2008 року (т.1, а.с. 13) на підтвердження необхідності підключення будинку до системи водовідведення та водопостачання, але не вказує у чому саме полягають перешкоди в обладнанні каналізації.
Технічні умови є підставою для проектування і не дають права на виконання робіт та підключення об'єкту до водопроводу та каналізації. Крім того, зазначені ТУ визначають точку підключення до існуючого водопроводу за іншою адресою - по пров. Строітельний.
За таких обставин не можна визнати обґрунтованим і висновок суду про необхідність покладення на відповідача обов'язку не чинить позивачці перешкоди в обладнанні каналізації на задньому дворі загального користування.
Дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 2000 грн., завданої внаслідок руйнування останнім встановленого першою шиферного паркану, суд першої інстанції, послався на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також на те, що ОСОБА_7 не надав доказів щодо відсутності його вини у руйнуванні паркану. Судом прийняті до уваги квитанції щодо вартості шиферу та рейок, з яких зроблений паркан.
Між тим, при вирішенні спору в цій частині, судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивачка, обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, посилалась на те, що відповідачем був розібраний встановлений нею паркан, у наслідок чого було пошкоджено 10 листів шиферу, рейки на яких кріпилися шиферні листи й залізні ворота.
Так, у матеріалах справи містяться квитанції про сплату позивачкою 2400 грн. за придбання 24 лютого 2009 року 50 листів шиферу, ціна одного листа шиферу складає 48 грн., а також оплату нею 1907 грн. за придбання труб та залізних рейок (т.1 а.с. 28, т.2 а.с. 162).
З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08 травня 2009 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви ОСОБА_6 на неправомірні дії відповідача, слідує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_7 4 травня 2009 року розібрали паркан, який встановила
позивачка для користування своєю квартирою, при цьому, листи шиферу вони не ламали. Відповідно до протоколу огляду місця події дві шиферних плити розміром 170 Х 110 см із десяті, мають пошкодження у вигляді відколів розміром 70*110 см. Перша стулка двохствірчатих металевих воріт знята з питлів і лежить на землі. (т.1 а.с. 23).
Свідок ОСОБА_10 пояснень щодо обставин руйнування зазначеного паркану не надавала (т.2 а.с. 169).
З пояснень свідка ОСОБА_11 (т.2 а.с. 169) слідує, що їй відомо про руйнування зазначеного паркану відповідачем зі слів позивачки.
Позивач категорично заперечував спричинення матеріальної шкоди позивачці, пояснив, що паркан лише був розібраний, оскільки був встановлений на його земельній ділянці.
Беззаперечних доказів пошкодження відповідачем рейок, на яких кріпилися шиферні аркуші й залізні ворота, у наслідок часткового розібрання ним шиферного паркану, встановленого позивачкою, матеріали справи не містять.
Отже, докази, надані позивачкою в підтвердження обґрунтованості вимог про відшкодування матеріальної шкоди, свідчать про доведеність спричинення матеріальної шкоди у розмірі 96 грн.(пошкодження двох шиферних плит).
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, ОСОБА_6 не надано доказів стосовно
спричинення їй діями відповідача моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини тощо.
Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
У матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача при розібранні встановленого позивачкою паркану, а також докази, які підтверджують обставини, якими обґрунтовані ці вимоги, а саме: неодноразові образи з боку відповідача, неможливість у повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм майном; зміна її укладу життя; погіршення стану здоров'я позивача.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи згідно з п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування та зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України рішення суду також підлягає зміні в частині визначення розміру судових витрат із зменшенням цієї суми до 210 грн. (з урахуванням витрат позивача на сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2012 року в частині задоволення вимог ОСОБА_6 про зобов'язання ОСОБА_7 не чинити перешкоди у користуванні належними їй сараями літ. «У» та «С», туалетом загального користування літ. «Ж» за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення проходу до сараїв літ «У» та «С», туалету літ. «Ж»; в обладнанні каналізації на задньому дворі загального користування АДРЕСА_1; стягнення на її користь матеріальної шкоди у розмірі 2000 грн. та моральної шкоди у розмірі 2000 грн., а також розподілу судових витрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 96 (дев'яносто шість) грн., в решті відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання ОСОБА_7 не чинити перешкоди: у користуванні належними їй сараями літ. «У» та «С», туалетом загального користування літ. «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення проходу до сараїв літ «У» та «С», туалету літ. «Ж»; в обладнанні каналізації на задньому дворі загального користування АДРЕСА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 210 грн.
У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова