УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1138/2012Головуючий суду першої інстанції:Левченко В.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л.

"08" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріШиловій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту, який свідчить про закінчення виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту, який свідчить про закінчення виконавчого провадження.

Вимоги позову мотивовані тим, що 25 січня 2012 року при розгляді справи про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання відповідачка заявила, що позивач не має заборгованості по сплаті аліментів, які він сплачував до досягнення донькою повноліття. Про відсутність заборгованості відповідач не сповістила державного виконавця, яким безпідставно визначений розмір заборгованості по сплаті аліментів у 7500 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати публічну заяву відповідачки про її відмову від стягнення з позивача 7500 грн. - заборгованості за аліментами, висловлену у судовому засіданні, фактом, який свідчить про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2012 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

Вважаючи зазначене рішення суду незаконним та необґрунтованим, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове - по суті позовних вимог.

Так апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову є помилковим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визнання публічної заяви відповідачки про відмову від стягнення з позивача заборгованості за аліментами фактом, який свідчить про закінчення виконавчого провадження, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав, тому невідповідність способу захисту цивільного права є підставою для відмови у позові.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів визнає обґрунтованим, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2012 року задоволений позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 на час її навчання у розмірі 600 грн. щомісячно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскільки під час розгляду справи відповідачка публічно заявила про відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів в сумі 7500 грн. на утримання неповнолітньої дитини, визнання цієї обставини судовим рішенням буде свідчити про факт закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, передбачено розділом VІ ЦПК України, зокрема, ст. 372 ЦПК України визначає порядок вирішення питань про визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду відповідно до п.1.ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», є підставою для вирішення державним виконавцем питання про закриття виконавчого провадження.

Оскільки вирішення питання про закінчення виконавчого провадження підлягає розгляду за правилами ЗУ «Про виконавче провадження» та відповідних норм процесуального законодавства, пред'явлення позивачем позову до стягувача, та, як заінтересованої особи - відділу державної виконавчої служби про встановлення факту відмови стягувача від заборгованості по аліментам, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту права.

Зазначене спростовує посилання апелянта на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення його позову.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2012 року залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова