ВЕРХОВНИЙСУД УКРАЇНИ
Справа № 11-610. Головуючий у 1 інстанції - Семенченко О.М.
Категорія: ст. 382 ч. IKK Доповідач - Рудомьотова С. Г.
УХВАЛА
ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
2007 року вересня місяця 27 дня колегія суддів судової палати з
кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Рудомьотової С. Г.
Суддів -Білоброва В.Д., Борисенка І.П.
З участю прокурора -Щербака О.В.
Та адвоката -ОСОБА_2
При секретарі - Носко Л.А.
Виправданого - ОСОБА_1
Спеціалістів - Алевроса П.О., Кутового Ю.С.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника Прилуцького міжрайонного прокурора на вирок Варвинського районного суду від 06 червня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, інваліда 3 групи, працюючого заступником директора підприємства „Оптиміст" Союзу організацій інвалідів України, несудимого, -
виправдано за ст. 382 ч.1 КК України за відсутністю складу злочину,
ВСТАНОВИЛА:
Місцевий суд у своєму рішенні вказав слідуюче :
органами досудового слідства ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в умисному невиконанні службовою особою рішення, ухвали суду, що набрали законної сили, і перешкоджанні їх виконанню, а саме : що ОСОБА_1 як директор підприємства „Оптиміст" Прилуцького міськрайонного об'єднання Союзу організації інвалідів України, будучи наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями, незважаючи на рішення Господарського суду Чернігівського області від 01.07.2003 року, Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2003 року, наказу Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2003 року „про примусове виконання рішення", згідно якого зобов'язано підприємство
„Оптиміст" Прилуцького міськрайонного об'єднання Союзу організацій інвалідів України повернути Прилуцькій міській раді зайняті земельні ділянки площею 1445 м2 по вул. Київській та площею 334 м2 по вул. Ярмарковій у м. Прилуки, і звільнити вказані земельні ділянки від самовільно розміщених споруд.
Але ОСОБА_1, з корисливих мотивів, умисно, в категоричній формі, відмовився від виконання у добровільному порядку цих рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з чим очолюване ним підприємство в період з 22.01.2004 року по 30.05.2006 року продовжувало незаконно утримувати у своєму використанні і не повертало у комунальну власність зазначені земельні ділянки, а також, будучи керівником підприємства, маючи реальну можливість, відмовився звільнити ці земельні ділянки від самовільно розміщених споруд, про що складені відповідні акти у виконавчому провадженні Прилуцького відділу державної виконавчої служби, продовжуючи брати орендну плату за торгові місця.
У виправдувальному вироку місцевий суд вказав, що в діях ОСОБА_1 відсутні умисні дії, пов'язані з невиконанням рішення суду, бо рішенням Господарського суду Чернігівської області повернути Прилуцькій міській Раді зайняті спірні земельні ділянки по вул. Київській та Ярмарковій у м. Прилуки було зобов'язано підприємство „Оптиміст", а не його директора ОСОБА_1, і які дії були йому покладені в обов'язок, що він їх не виконав, не вказано. На виконання конкретних дій директором підприємства ОСОБА_1 не покладались і державним виконавцем.
Небажання виконати рішення суду або чинити перешкоду його виконанню ОСОБА_1 не висловлював, що підтвердили свідки, а постійне оскарження дій державного виконавця передбачене законом і не вказує на невиконання рішення суду умисно, з корисливих мотивів та в категоричній формі.
Неможливість реально виконати рішення Господарського суду і невиконання його, місцевий суд у виправдувальному вироку обґрунтував даними виписок з банківських рахунків підприємства, кількісного складу працівників -інвалідів, наявності основних засобів виробництва, що вказують на відсутність достатніх фінансових та технічних можливостей підприємства „Оптиміст" для виконання рішення про знесення, звільнення земельних ділянок від збудованих споруд у порівнянні з тими затратами, які понесені комунальними службами міста при знесенні торговельного майданчику на виконання рішення Господарського суду у 2006 році.
Місцевий суд також вказав, що діяльність підприємства „Оптиміст" не заборонена, а тому не може бути визнана неправомірною, як пред'явлено обвинувачення.
Крім того, суд вказав у вироку, що виконавча служба не виконала всіх покладених на неї обов'язків по виконанню рішення без участі боржника, не виконала рішення суду примусово, допустила ряд порушень при виконанні, що потягло до необгрунтованого обвинувачення ОСОБА_1
В апеляції помічника Прилуцького міжрайонного прокурора ставиться питання про скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_1, постановления обвинувального вироку з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 15000 грн. з позбавленням права займати посаду директора підприємства „Оптиміст" строком на 3 роки, з посиланням на те, що місцевий суд дав невірну оцінку наявним доказам по справі, не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4 , бухгалтера підприємства, що фінансові та технічні можливості підприємства дозволяли виконати рішення суду про знесення споруд ринку; допустив суперечності у вироку, вказавши про те, що виконавча служба мала можливість виконати саме рішення суду без участі боржника, а не рішення Прилуцької міськради комунальними службами міста; не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_5, який вказував на неможливість виконати рішення без участі боржника; безпідставно поставив під сумнів акти державного виконавця, тощо.
Під час часткового судового слідства у апеляційному суді прокурор заявив клопотання про повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті у судовому засіданні, а саме :
органами досудового слідства не дано юридичної оцінки законності рішення Прилуцької міськради від 20.06.2006 року щодо пропозиції підприємству „Оптиміст" до 15.07.2006 року повернути міськраді зайняті спірні земельні ділянки від самовільно зайнятих споруд і в разі невиконання цього рішення доручити комунальним службам міста в строк до 20.07.2006 року знести ці споруди і як це узгоджується з вже наявним рішенням Господарського суду від 01.07.2003 року з цього питання; не вияснено майновий та фінансовий стан підприємства „Оптиміст" щодо можливості виконання наказу Господарського суду від 20.11.2003 року самим боржником; не вияснено, чому при виконанні рішення при його незрозумілості ВДВС не звернулась до суду за роз'ясненням або за зміною способу чи порядку виконання відповідно до вимог ст. 28, 33 Закону України „Про виконавче провадження".
Виправданий ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_2 заперечують проти направлення справи на додаткове розслідування, пояснивши, що у справі є достатньо доказів для вирішення питання про не винуватість ОСОБА_1, виправдувальний вирок Варвинського суду обґрунтований з належною повнотою і об'єктивністю, постановлені прокурором питання вже вирішені органами досудового слідства і місцевим судом, що є у матеріалах справи, і підстав щось дослідувати немає.
На досудовому слідстві та під час судових засідань ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України , не визнав, і пояснив, що умислу на невиконання рішення Господарського суду та наказів з цього приводу не мав, ніякими діями не перешкоджав його виконанню; взагалі вважає, що справа щодо нього сфабрикована. Виконати рішення підприємство „Оптиміст" можливості не мало.
Заслухавши учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про направлення справи на додаткове розслідування підлягає задоволенню із скасуванням виправдувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1, з частковим задоволенням апеляції прокурора.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Ці вимоги закону в достатній мірі не виконані органами досудового слідства, не звернув на них уваги і місцевий суд, постановляючи виправдувальний вирок.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, вона була порушена 18.08.2005 року начальником відділу прокуратури Чернігівської області Плевако В.В. за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України, щодо директора підприємства „Оптиміст" ОСОБА_1 - за умисне невиконання рішення Господарського суду, яке набрало законної* сили, і прийняте до провадження слідчого відділу Прилуцької міжрайонної прокуратури.
Постановляючи виправдувальний вирок, суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 було пред'явлено неконкретне обвинувачення за ст. 382 ч.1 КК України, яке не було уточнене і при зміні обвинувачення в суді /а.с. 643 т.2/, і фактично у судовому засіданні не було предмету доказування.
З обвинувального висновку, постанови про пред'явлення обвинувачення не зрозуміло, які саме дії ОСОБА_1 свідчать про умисне невиконання рішення суду, або про перешкоджання їх виконанню; як саме він відмовився від виконання в добровільному порядку звільнити спірні землі від самовільно розміщених споруд. А також як саме продовження збирання орендної плати за торговельні місця перешкоджає виконанню рішення суду.
Достатньою підставою до порушення кримінальної справи органи досудового слідства визнали дії органів державної виконавчої служби у Прилуцькому міськрайоні /подання/ по виконанню рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2003 року та Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2003 року, наказу Господарського суду від 20.11.2003 року, згідно якого зобов'язано підприємство „Оптиміст" Прилуцького міськрайонного громадського об'єднання Союзу організацій інвалідів України повернути Прилуцькій міськраді зайняті земельні ділянки площею 1445 м2 по вул. Київській та площею 334 м2 по вул. Ярмарковій у м. Прилуки, та звільнити вказані земельні ділянки від самовільно розміщених споруд.
Разом з тим, на обґрунтування однієї з підстав виправдання ОСОБА_1, місцевий суд послався на невиконання всіх покладених обов'язків органами виконавчої служби при виконанні рішення Господарського суду,
4
зокрема, що їх дії суперечать вимогам ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження".
Допитуючи свідків по справі, працівників державної виконавчої служби, ні слідство, ні суд не усунули протиріч у їх поясненнях, де статтю 76 ЗУ „Про виконавче провадження" тлумачать по різному, не залучили до справи за роз'ясненням щодо правильності чи неправильності дій виконавців до спеціалістів з вищестоящої організації, і як це узгоджується чи ні з діями боржника - підприємства „Оптиміст" і самого ОСОБА_1, і як це впливає чи не впливає на його виновність чи невиновність.
Вказуючи у вироку про не встановлення точного часу та строку здійснення виконавчого провадження, суд також не міг з достовірністю вказати, чи виновний чи невиновний ОСОБА_1 у невиконанні судового рішення. Дане питання неможливо вирішити суду самостійно без залучення відповідних спеціалістів, що можливо лише під час досудового слідства.
Крім того, без висновків спеціалістів щодо основних економічних показників фінансово-господарської діяльності підприємства „Оптиміст" за період звернення до виконання рішення Господарського суду / 2003 -
2006 роки/, неможливо дати відповідь про можливість / спроможність/
чи неможливість /неспроможність/ підприємства виконати рішення, і в
залежності від встановленого - встановити виновність чи невиновність
ОСОБА_1 в умисному невиконанні рішення суду, а також встановити,
як саме він перешкоджав його виконанню.
Більш того, суд не звернув уваги на наявність у матеріалах справи договорів на право тимчасового користування землею на умовах оренди підприємством „Оптиміст" /а.с. 57-58 т.1/, де вказано, що в разі невиконання даного пункту - З.Г'б" ч.8 „Права і обов'язки землекористувача" -, за міською радою залишається право на демонтаж / лотка, кіоска /з установкою його на штрафний майданчик, що практично повторено рішенням від 20.06.2006року / а.с. 539 т.2/, що практично і виконано міськрадою, що має значення для вирішення питання про виновність чи невиновність ОСОБА_1
Всі ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, і суд позбавлений їх вирішити у судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне повернути справу на додаткове розслідування для вирішення питань, поставлених в мотивувальній частині ухвали, а також скласти і пред'явити конкретне обвинувачення ОСОБА_1, яке б відповідало вимогам КПК.
Керуючись ст. ст. 365-366, 370, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника Прилуцького міжрайонного прокурора задовольнити частково. Вирок Варвинського районного суду від 06 червня
2007 року щодо виправдання ОСОБА_1 за ст. 382 ч.1 КК
України - скасувати, а кримінальну справу направити прокурору
Чернігівської області для організації додаткового розслідування.
Головуючий
Судді -