ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
30 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2993/12
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
Суддів: Бошкової Юлії Миколаївни
Вергелеса Андрія Валерійовича
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції Міністерства юстиції України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області
про: стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за втрату частини її в зв'язку з затримкою термінів виплати
ВСТАНОВИВ :
У червні 2012 року у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 який звернувся із вимогами до відповідачів - Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції Міністерства юстиції України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області. У позовній заяві позивач просив суд стягнути із відповідачів на свою користь недоплачену заробітну плату за період з 1 лютого 2004 року по грудень 2005 року включно в сумі 30000,0 грн. та 10000,0 грн. компенсації за втрату її частини у зв'язку із затримкою термінів її виплати, а всього 40000,0 грн. та судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що йому з лютого 2004 року по грудень 2005 року включно територіальним управлінням судової адміністрації в Хмельницькій області не виплачено заробітної плати на суму 58563,40 грн. Вказана недоплата відбулася внаслідок порушення вказаним відповідачем норм діючого законодавства, зокрема ст. 130 Конституції України, ст.ст. 11, 43, 44 Закону України «Про статус суддів», ст. 19 Закону України «Про судоустрій», Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів» № 856/96 від 19 вересня 1996 р., Указу Президента України «Про розмір надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи» № 1048/99 від 21 серпня 1999 року, Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10 липня 1995 року, Указу Президента України «Про надбавки до посадових окладів за кваліфікаційні класи суддів і арбітрів» № 614/94 від 17 жовтня 1994 року, Указу Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням» № 220 від 5 березня 2002 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників суду» № 39 від 21 січня 1993 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах та організаціях» № 393 від 2 червня 1993 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, суду та інших органів» № 2288 від 13 грудня 1999 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного суду України» № 584/95 від 10.07.1995 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати» № 159 від 21 лютого 2001 р.
Позивач, скориставшись своїм правом, подав суду заяву про уточнення позовних вимог. У поданій заяві посилаючись на Аудиторський звіт (довідку) за результатами перевірки нарахування заробітної плати та розрахунок компенсації втрат частини доходу судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 через порушення термінів виплати за період з лютого 2004 року по грудень 2005 року № 56 від 24.10.2007 року, просив стягнути із відповідача у свою користь недоплачену заробітну плату за період із лютого 2004 року по грудень 2005 року включно в сумі 58563,40 грн., 12552,71 грн. компенсації за втрату частини її у зв'язку з затримкою термінів виплати, а всього 71116,11 грн. та 500,0 грн. понесених судових витрат. При цьому позивач зазначив, що при визначенні розміру оспорюваний виплат слід враховувати саме вказаний Аудиторський звіт, а тому проти призначення експертизи заперечував через неможливість оплати її вартості.
Відповідач у справі - Державна судова адміністрація України проти позову заперечив, подавши письмове заперечення на позовну заяву.
14.06.2012 року ухвалою суду у справі № 2а/0270/2147/12 роз'єднано в самостійні провадження адміністративні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_2, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції Міністерства юстиції України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за втрату частини її в зв'язку з затримкою термінів виплати.
Ухвалою суду від 25.06.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 09.07.2012 року визнано обов'язковою явку позивача у судове засідання, призначене на 19.07.2012 року. Підставою для постановлення вказаної ухвали стала необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі у зв'язку із відсутністю посилань у позовній заяві на те, які саме норми наведених позивачем нормативно - правових актів відповідачами порушено та в чому проявлялися такі порушення.
Попри це, позивачем надано на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі від 19.07.2012 року та від 27.07.2012 року за вх. № 18467 та № 19218 (а.с.206,215).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 128 КАС України, суд відкладає розгляд справи в разі якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
Вказана норма стала підставою для відкладення розгляду справи із 19.07.2012 року на 30.07.2012 року.
У судове засідання 30.07.2012 року позивач також не прибув у судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 272 КАС України, до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Разом із тим, в силу ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
У зв'язку із вказаним, беручи до уваги, що на момент розгляду справи позивач працює на посаді судді, колегія суддів вважає за неможливе застосувати до позивача заходи процесуального примусу у формі приводу, а тому розгляд справи проведено за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Надавши оцінку обставинам справи та доказам, які знаходяться у матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні вимог адміністративного позову слід відмовити, виходячи із наступного.
Розглядаючи справу, суд встановив, що позивач згідно Указу Президента України № 1540/2004 від 25.12.2004 року зарахований на посаду судді Летичівського районного суду та приступив до виконання службових обов'язків 17.01.2005 року відповідно до наказу №2 від 17.01.2005 року.
Відповідно до рішення від 29.04.2005 року кваліфкомісії № 8/к позивачу присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас (а.с. 9,263).
14.04.2006 року на підставі Указу Президента України № 217/2006 від 13.03.2006 року та згідно Наказу Територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області № 4 від 13.04.2006 року переведений із посади судді Летичівського районного суду на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (а.с. 9).
Із Довідки про нараховану та виплачену заробітну плату судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 за період з січня 2005 року по жовтень 2006 року (а.с. 11) вбачається, що до складу заробітної плати позивача в оспорюваний період входили наступні виплати:
Посадовий оклад (із січня 2005 року по жовтень 2006 року);
Доплата за кваліфікаційний клас (із червня 2005 року по вересень 2006 року);
Надбавка за інтенсивність (із січня 2005 року по грудень 2005 року);
Премія (із січня 2005 року по грудень 2005 року);
Крім цього, позивачу виплачувалася надбавка за вислугу років (лютий 2005 року - вересень 2006 року), виплата по лікарняних листах (із квітня 2005 року по травень 2005 року), матеріальна допомога (вересень 2006 року), проводилася індексація у вказані в довідці періоди, а також проводилися нарахування та виплата грошових сум пов'язаних із виходом позивача у відпустку (у липні 2005 року та вересень 2006 року).
Факт нарахування та виплати вказаних виплат, а також підстави для їх проведення (відповідні Накази) підтверджується окрім зазначеної довідки також іншими матеріалами справи, оцінку яким надано судом.
Як зазначалося, позивач із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути із відповідачів у свою користь недоплачену заробітну плату за період із 1 лютого 2004 року по грудень 2005 року включно в сумі 58563,40 грн., та 12552,71 грн. компенсації за втрату частини її у зв'язку з затримкою термінів виплати, а всього 71116,11 грн. та 500,0 грн. понесених судових витрат, посилаючись на Аудиторський звіт (довідку) № 56 від 24.10.2007 року за результатами перевірки нарахування заробітної плати та розрахунок компенсації втрат частини доходу судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 через порушення термінів виплати за період із січня 2005 року по грудень 2005 років .
Надаючи оцінку уточненим позовним вимогам колегія суддів приходить до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити беручи до уваги, що із наявних у матеріалах справи Відомостей розрахунку недоплати (розбіжностей) заробітної плати судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 вбачається, що спір виник у зв'язку із наявною на думку позивача недоплатою йому наступних виплат: посадового окладу, збільшення посадового окладу (50%), надбавки за досягнення у праці (50%), надбавки за інтенсивність праці (50 %), надбавки за вислугу років (10 %, 15%), місячних премій, компенсації за невикористану відпустку, матеріальну допомогу та інших доплат, лікарняні, додаткового посадового окладу, а також компенсацію втрати частини грошових доходів через порушення термінів їх виплати (а.с. 22-25).
Так, згідно зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 в редакції від 10.07.1995 р. надано керівникам судів право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Означені виплати повинні здійснюватись в межах асигнувань, виділених на утримання судів.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням» № 220/2002 в редакції від 05.03.2002 р. рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів, які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян, беруть участь у правовій освіті населення та роботі органів суддівського самоврядування встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій участі у правовій експертизі нормативно-правових актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення, зокрема щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.
Із аналізу вказаних Указів слідує, що Укази Президента України № 584/95 та № 220/2002 не носять обов'язкового характеру для керівників судів, а є рекомендаційними, крім того, призначення та розмір надбавки за інтенсивність (високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи), а також надбавки за напруженість є прерогативою голови суду та встановлюються його наказом кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці, виконання особливо важливої роботи, складність роботи у межах фонду заробітної плати суду.
Крім того, відсоткова ставка зазначених надбавок визначена до встановлених Указами граничних розмірів, що свідчить про те, що навіть за наявності відповідних підстав для призначення даних доплат, відсотковий розмір останніх визначається саме головою суду в залежності від обсягу виконання суддею особливо важливої роботи чи додаткових функцій щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян тощо.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів» № 856/96 в редакції від 19.09.1996 р. суддям, з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів, встановлена також щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 11), позивачу в оспорюваний період з січні 2005 року по грудень 2005 року із доплат встановлено надбавку за інтенсивність, яка виплачувалася у встановленому розмірі та в межах бюджетних асигнувань, що також вбачається із долучених до матеріалів справи розрахункових листів. Тому посилання позивача на те, що з січня 2005 року по грудень 2005 року він не отримував всіх надбавок про які видані накази, не підтверджується належними та допустимими доказами, а, отже, не приймається судом до уваги.
Колегія суддів визнає також безпідставними посилання позивача на виплату йому надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи у розмірі нижчому, аніж передбачений чинним на момент виплати законодавством, оскільки із Довідки (а.с. 11) вбачається, що така надбавка виплачувалася у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (у редакції чинній на момент виплати), що не дає підстав суду для висновку про порушення норм Указу Президента України «Про надбавки до посадових окладів за кваліфікаційні класи суддів і арбітрів» № 614/94 від 17 жовтня 1994 року та Указу Президента України «Про розмір надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи» № 1048/99 від 21 серпня 1999 року.
Окрім цього, суд звертає увагу на взаємосуперечливість доводів позивача оскільки видається неможливим порушення відповідачами щодо позивача норм Указу Президента України «Про надбавки до посадових окладів за кваліфікаційні класи суддів і арбітрів» № 614/94 від 17.10.1994 року, оскільки такий втратив чинність на підставі Указу Президента № 1048/99 від 21.08.99 р., тому при виплаті надбавок позивачу застосовуватися не міг.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 39 «Про умови оплати праці працівників судів», то така втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.02.2000 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України з питань оплати праці», а тому не застосовувалася та не могла застосовуватись при проведенні виплат позивачу. Із аналогічних мотивів суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення відповідачами Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах та організаціях» № 393 від 2 червня 1993 року, яка також втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.02.2000 р.
Також, колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що відповідно до ч. 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою. Отже, надбавки носять необов'язковий характер, оскільки встановлювати їх розмір є пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період, що, з свого боку, спростовує посилання позивача на протиправну невиплату їй відповідних надбавок.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що при проведенні оспорюваних виплат позивачу, відповідачі у справі - суб'єкти владних повноважень діяли на підставі та в межах повноважень, та у спосіб що передбачений нормативно - правовими актами на порушення яких посилається позивач, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів також керується нормою ч. 1 ст. 71 КАС України, в силу якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Натомість позивач у справі вказаного обов'язку не виконав та на засідання суду із розгляду справи не прибував, не надав обґрунтування того яким чином відповідачами порушено її права на отримання надбавок до заробітної плати, оскільки у тексті позовної заяви наведено виключно перелік нормативно - правових актів та загальний висновок про їх порушення, та вказано суму недоплати без зазначення її обґрунтованого розрахунку.
Окрім вказаного, колегія суддів критично ставиться до Аудиторського звіту (довідки) за результатами перевірки нарахування заробітної плати та розрахунок компенсації втрат частини доходу судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 через порушення термінів виплати за період з січня 2005 року по грудень 2005 років № 56 від 24.10.2007 року, як доказу який підтверджує оспорювані суми наявних на думку позивача недоплат, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Частиною 6 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації".
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що сфера аудиту не поширюється на правовідносини які виникають з приводу нарахування та виплати заробітної плати суддям, а можуть стосуватися лише господарської діяльності суб'єктів господарювання. Тому, Аудиторський звіт (довідка) за результатами перевірки нарахування заробітної плати та розрахунок компенсації втрат частини доходу судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 через порушення термінів виплати за період з січня 2005 року по грудень 2005 років № 56 від 17.10.2007 року не може підтверджувати суму недоплаченої на думку позивача заробітної плати, так як проведення аудиторської перевірки у правовідносинах із оплати праці не Законом України «Про аудиторську діяльність» не передбачено.
У свою чергу в силу ч. 1 ст. 1 Закону «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Тому, саме відповідний висновок експерта на думку суду може вважатися належним доказом який б підтверджував оспорювані позивачем суми. Попри це, позивач у справі у заяві про уточнення позовних вимог посилався на неможливість оплати експертизи, що унеможливило її призначення.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, посилання позивачем на оспорювану суму заробітної плати та розрахунок компенсації втрат частини доходу у зв'язку із порушенням термінів її виплати вказані у Аудиторському звіті (довідці) за результатами перевірки нарахування заробітної плати та розрахунок компенсації втрат частини доходу судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 через порушення термінів виплати за період з січня 2005 року по грудень 2005 років № 56 від 17.10.2007 року є безпідставними та нормативно необґрунтовані і додатково свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд встановив, що витрати відповідачами пов'язані із залученням свідків та призначенням експертиз не понесені, а тому підстави для їх розподілу в силу ч. 2 ст. 94 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
судді Бошкова Юлія Миколаївна
Вергелес Андрій Валерійович