13.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/4312/2012

Справа № 2-1173/07 Головуючий 1-ї інст. - Лосєва Д.А.

Категорія: право власності Суддя доповідач -Солодков А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -Солодкова А.А.

суддів - Піддубного Р.М., Колтунової А.І.

при секретарі -Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради Харківської області, третя особа Закрите акціонерне товариство «Дитячий світ»про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на капітальний гараж за адресою: АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи позов посилався на те, що гараж збудований ним за власні кошти на земельній ділянці, що не була відведена йому для цієї мети. Зазначав, що розташування об'єкту самочинного будівництва погоджено з усіма відповідними службами, постійно діючою комісією з питань самочинного будівництва дозволено збереження об'єкту, документи щодо відведення земельної ділянки під збудований гараж були подані ним Харківському міському голові.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи ЗАТ «Дитячий світ»позов визнала, проти його задоволення не заперечувала.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж літ. «Б-1», розташований за адресою АДРЕСА_1, площею 54, 9 кв. м.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати і закрити провадження у справі. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, на незаконність та необґрунтованість рішення. Зазначає, що за юридичною адресою АДРЕСА_1 розташований Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського. Земельна ділянка, на якій знаходиться гараж позивача не може бути передана у приватну власність, оскільки закріплена за вищим навчальним закладом.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове в разі неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1, 3 ст. 303 ЦК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм

процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Апеляційний суд виходить за межі вимог апеляційної скарги у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, встановленим під час розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 у 2004 році самочинно, без отримання дозволу на початок будівельних робіт, без належним чином розробленого, затвердженого та узгодженого проекту будівництва, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, був збудований гараж площею 54, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000 року № 1699 -ІИ ( в редакції на момент ухвалення рішення) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному законом.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 29 зазначеного Закону передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Частина 10 ст. цієї ж статті зазначає, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а

також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішенням, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів відповідності проведених ним будівельних робіт вимогам чинного на той час законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування погоджено збереження гаражу та позивач звернувся у встановленому законом порядку із клопотанням про відведення земельної ділянки під збудований гараж.

Проте, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Так, не з'ясувавши, чи був гараж збудований ОСОБА_2 з належним дозволом на виконання будівельних робіт, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права на зазначену споруду.

Крім того, суд першої інстанції не перевірив належним чином наявність доказів, що підтверджують відсутність порушення прав інших землекористувачів.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено, що збудований позивачем гараж порушує права інших землекористувачів, а саме апелянта по справі - Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського, оскільки він прибудований до будівлі університету.

Дані про те, що апелянт надавав згоду на проведення прибудови до будівлі університету в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що збудована споруда не призвела до порушення права власності інших землекористувачів.

Також, слід зазначити, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадян, надання земельних ділянок у користування, належить до повноважень Харківської міської ради.

Матеріали справи не містять даних щодо отримання ОСОБА_2 в установленому порядку державного акту на земельну ділянку або рішення про надання йому ділянки під самочинно збудований об'єкт, а саме гараж.

На підставі зазначеного судова колегія доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 60, 213, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України, 12 ЗК України, ч. ч. 1, 5 ст. 24, п. 3 ч. 3, 10 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000 року № 1699 -ІИ, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді -