Справа № 22-ц-334/12 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В. І.
Провадження № 22-ц/1390/334/12 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 6
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого- Мацея М.М.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
при секретарі: Мариняк О.І.,
з участю представників: Департаменту містобудування
Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської
ради, Львівського міського голови -Партики Н.С., Шевченківської
районної адміністрації Львівської міської ради -Цибруха Я.В.,
третьої особи ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 -ОСОБА_7 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови м. Львова, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень виконавчих органів Львівської міської ради та розпорядження міського голови м. Львова, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не з"ясував, чи були всі передбачені законом підстави для видачі оскаржуваних актів. Не вказав, якими нормами закону необхідно керуватись при видачі таких дозвільних документів, та про наявність чи відсутність підстав їх видачі.
Зазначає, що оскаржувані акти прийняті без достатньої правової підстави. Зокрема, розпорядження Шевченківської районної адміністрації про узаконення самовільного будівництва прийнято за відсутності необхідних правовстановлюючих документів, а саме: про право власності на основний об'єкт та документ, що підтверджує право власності чи право користування відповідною земельною ділянкою. Разом з тим, для отримання дозволу на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заявнику також необхідно було надати ряд документів, яких у нього не було і не могло бути.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Позивачка ОСОБА_6, вона ж представник ОСОБА_8, представник позивача ОСОБА_9, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі повідомленнями ( а.с.257, 260), відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь в апеляційному розгляді на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи № 2а-19/08, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог, матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом установлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10, матір позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 28 березня 1964 року була власником одноповерхового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 74.7 кв.м. і складався з підвалу, трьох житлових кімнат, кухні, коридору і тамбура. 27 січня 2005 року розпорядженням № 78 „Про узаконення самовільного будівництва" Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради вирішено погодження з подальшою експлуатацією самовільної надбудови другого поверху розміром 7,9 х 5,8 м та мансардного поверху зазначеного будинку згідно з проектними пропозиціями і зобов'язано ОСОБА_4 оформити у відповідних установах у встановленому порядку документацію, погодити її та оформити акт введення в експлуатацію. Остання 15 серпня 2005 року отримала дозвіл Інспекції Держархбудконтролю Львівської міської ради № 360/05 на виконання будівельних робіт, на підставі розпорядження виконуючого обов'язки Львівського міського голови від 26 грудня 2005 року № 1196, розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 27 січня 2005 року та зазначеного дозволу інспекції Держархбудконтролю було призначено державну приймальну комісію, яка 30 грудня 2005 року склала акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який затверджено рішенням виконкому Львівської міської ради від 10 березня 2006 року № 376.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними зазначених рішень і розпоряджень, суд першої інстанції виходив з того що такі були прийняті в межах компетенції цих органів і установ щодо питань експлуатації проведеного ОСОБА_4 самочинного будівництва, прав і законних інтересів позивачів чи їх матері зазначені рішення не порушували, а питання щодо визнання права власності на проведене самочинне будівництво за вказаною адресою було вирішено в судовому порядку.
При цьому районний суд посилається на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04 серпня 2008 року, що набрало законної сили, яким задоволено позов ОСОБА_4 і за нею визнано право власності на житлові і нежитлові приміщення, розташовані в надбудові другого поверху спірного будинку та становлять 49/100 частин будинку, а також надвірні будівлі. Цим рішення суду за матір'ю ОСОБА_10 визнано право власності на 51/100 частин будинку. Рішенням суду у вказаній справі безспірно встановлено, що приміщення другого поверху зазначеного будинку, сарай і гараж були збудовані ОСОБА_4 для своєї сім'ї, за власні кошти, її мати давала згоду і не заперечувала проти цього будівництва, права іншого співвласника не було порушено.
Судом також встановлено, що після смерті своєї матері обидва позивачі прийняли спадщину за заповітом в розмірі 51/100 частини спірного будинку.
Виходячи з наявних у матеріалах справи і досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо безпідставності позовних вимог відповідають обставинам справи, з такими висновками колегія суду погоджується, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги щодо нез'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскільки предмет спору стосується визнання незаконними та скасування розпорядження дозволу, акта державної приймальної комісії та рішення виконавчого комітету, які видавались за відсутності необхідних документів, а також неправильність висновків суду, щодо посилання на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04 серпня 2008 року у справі № 2-287/08 та інші, викладені у скарзі обставини не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи не підкріплені належними доказами, апеляційна скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.
Визнаючи рішенням суду від 04 серпня 2008 року право власності на зазначений будинок за ОСОБА_4 та ОСОБА_10., суд тим самим визнав законність актів, які оспорюються у даній справі, виконавчі органи Львівської міської ради у зазначеній справі теж приймали участь і оспорюваним актам дана відповідна правова оцінка, з якою погодився апеляційний суд і Верховний Суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження ухвалою від 21 квітня 2009 року.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1п.1, 308, 313, 314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 -ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Бакус В.Я.
Гірник Т.А.