ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.12 Справа № 26/5014/1814/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Мартинцевої Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Укрстандарт-2009", м.Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства „Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське", м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором №255/3 від 01.09.2011 в сумі 41904 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 531 грн. 56 коп., інфляційних нарахувань в сумі 378 грн. 40 коп. та пені в сумі 2724 грн. 07 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -представник не прибув;

від відповідача -юрисконсульт Рухадзе І.В., довіреність №03/5-546 від 30.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №255/3 від 01.09.2011 в сумі 41904 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 531 грн. 56 коп., інфляційних нарахувань в сумі 378 грн. 40 коп. та пені в сумі 2724 грн. 07 коп.

Представник позивача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на участь у судовому засіданні, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи думку відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Відповідач відзивом №03-1361 від 09.08.2012 позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Приватним підприємством „Укрстандарт-2009" (постачальник, позивач) та Державним підприємством „Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське" (покупець, відповідач) 01.09.2011 був укладений договір поставки №255/3 (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов"язався продати, а покупець купити БЖБТ на загальну суму 93120 грн. 00 коп. Покупець зобов"язався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну) (п.1.1 договору).

Згідно п.6.1 договору оплата по цьому договору здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після отримання товару і рахунку постачальника шляхом перерахування грошових коштів на р/р постачальника.

В п.7.3 договору сторони передбачили, що за прострочку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41904 грн. 06 коп., що підтверджується видатковими накладними №4011 від 28.10.2011, №4082 від 01.11.2011, №4115 від 02.11.2011 (а.с.11-13), довіреностями (а.с.10, 14).

Отриманий товар відповідач в обумовлений договором строк не оплатив , внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 41904 грн. 06 коп., на яку позивач нарахував 3% річних в сумі 531 грн. 56 коп., інфляційні нарахування в сумі 378 грн. 40 коп., пеню в сумі 2724 грн. 07 коп. та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.6.1 договору сторони визначили строк оплати товару, який відповідачем не дотриманий.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №255/3 від 01.09.2011 в сумі 41904 грн. 06 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк поставлений товар не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.3 договору сторони передбачили, що за прострочку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 24.11.2011 по 30.04.2012 в сумі 2724 грн. 07 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 24.11.2011 по 30.04.2012 в сумі 378 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року в сумі 531 грн. 56 коп., які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.08.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Укрстандарт-2009" до Державного підприємства „Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля", вул.Лермонтова, б.1в, м.Луганськ, код 32473323, в особі відокремленого підрозділу Шахтоуправління „Луганське" Державного підприємства „Луганськвугілля", вул. Бондаренко, б.1, м.Луганськ, смт.Ювілейне, код 26410557, на користь Приватного підприємства „Укрстандарт-2009", вул.Марата, б.1, м.Єнакієве Донецької області, код 36887080 заборгованість у сумі 41904 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 531 грн. 56 коп., інфляційні нарахування у сумі 378 грн. 40 коп., пеню у сумі 2724 грн. 07 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 13.08.2012.

Суддя С.С. Єжова