Справа № 2-167/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           04 липня 2008 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого-судді   - Орінко В. В.

при секретарі            - Тарасовій Н.П.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець в залі  засідань Бобринецького районного суду справу за позовом ОСОБА_1   до     ОСОБА_2   про визнання договору купівлі-продажу  квартири - не дійсним, -

                                                   В С Т А Н О В И В:

         Позивач звернулась до суду з позовом про визнання не дійсним договору купівлі-продажу  квартири, укладеного   між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 22.04.2006 року так як вважає, що він укладений з порушенням вимог ч. 3 ст. 65 СК України.

         В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та доповнила позов вимогою переведення прав і обов'язків покупця на ОСОБА_1

         Відповідач позов не  визнав та пояснив, що за домовленістю з ОСОБА_3, який проживав з ним в одному будинку, купив в останнього 3/25 частини  будинку за обумовленою ціною 2000 грн. Вказаний договір нотаріально посвідчений, підстав для його визнання недійсним не має. На час оформлення договору він проживав один, з дружиною був розведений.

         Суд, вислухавши сторони та  вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого:

         В судовому засіданні встановлено, що позивач 12.10.1996 року уклала шлюб з ОСОБА_3 від якого у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в даний час знаходиться під опікою ОСОБА_5

         В період шлюбу подружжя за спільні кошти 13.03.1997 року купили у ОСОБА_6 3/25 будинку, розташованого по АДРЕСА_1, де проживали до 27.05.2002 року.

         Відповідно ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а відповідно до ст.. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом  права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі побутового.

         Рішенням Бобринецького районного суду від 27.05.2002 року шлюб між подружжям було розірвано, а/з № 52 від 04.07.2002 року.

         Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

         В результаті розірвання шлюбу співвласники перестають бути подружжям, однак правовий режим їхнього майна, набутого за час шлюбу, залишається попереднім - спільною сумісною власністю, але вже колишнього подружжя. Колишнє подружжя може бути співвласниками протягом невизначеного строку, аж до поділу майна, знищення його, чи до смерті одного з них, тому після розірвання шлюбу, навіть для вчинення щодо спільного майна дрібних побутових угод, потрібна згода другого співвласника.

         В судовому засіданні достовірно встановлено, що подружжя спільне майно не ділили, тобто воно залишилося у спільній сумісній власності.

         ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 трагічно загинув. При звернені до нотаріальної контори з приводу спадкування в інтересах сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачу стало відомо, що останній 22.04.2005 року продав належну їм на праві спільної сумісної власності частину будинку ОСОБА_2 відповідачу по справі за 2000 грн., уклавши з ним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького РУЮ, зареєстрований у реєстрі за № 454.

Згідно ст.. 215 ч. 3 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. (Оспорюваний правочин).

         За правилами ч. 3 ст. 65 СК України згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і державній реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Відчуження частини будинку повинно бути лише за письмовою згодою позивачки.

         Позивач, як співвласник спільної сумісної власності ні усної, ні письмової згоди на відчуження частини будинку не давала, про наміри колишнього чоловіка нічого не знала і згоди на відчуження житла на тих умовах, які передбачені договором, ніколи б не дала.

         Відповідно ст.. 45 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» правочин щодо розпорядження майном, що подається для нотаріального посвідчення може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлюючого документу, інших документів, випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто, набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбаченим шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, договором дарування або в порядку спадкування або за кошти, які належали їй особисто. Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається у справах нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.

         В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 надав нотаріусу недостовірну інформацію щодо спірного майна, нотаріусом вказана інформація перевірена не була, вищезазначені вимоги останнім дотримані не були.

         Суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині переведення прав і обов'язків покупця за вищевказаним договором з слідуючих підстав:

Відповідно ст.. 362 п. 1 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Згідно п. 4 зазначеної статті у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення прав та обов'язків покупця.           

Оскільки 3/25 частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 нажито позивачем і ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя в період шлюбу є їх спільною власністю при відчужені ОСОБА_3 будинку вона, як співвласник мала переважне право його купівлі. Однак при укладанні спільного договору купівлі-продажу зазначені її права співвласника були порушені, внаслідок чого, вона та її неповнолітній син ОСОБА_4 втратили єдине житло.

Позивач бажає, щоб на неї були переведені права і обов'язки покупця за спільним договором. Вона згодна і має можливість заплатити відповідачу ОСОБА_2 ½ (її частки) сплаченої ціни за будинок, тобто 1000 грн.

         Враховуючи викладене суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

         Керуючись ст.ст.  209, 213, 215 ЦПК України,  ст.ст. 60, 65, , 657, 768, СК України,  ст..362 п. 1 ЦК України, суд, -

                                                         В И Р І Ш И В :

         Визнати   не дійсним договір купівлі-продажу 3/25 частини будинку, розташованого  АДРЕСА_1 в частині покупця, укладений  22.04.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

         Перевести права покупця з ОСОБА_2 на частину квартири по АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 3/25 будинку по АДРЕСА_1.

         Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з часу винесення  рішення.

         Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з часу подачі заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя                                                                          /підпис/

         Копія вірна:

         Суддя                                                                          В.В.Орінко