Справа № 316/30/12
Провадження № 1/0316/30/12
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
смт. Турійськ 25 травня 2012 року
Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Воробей І.В.
за участю секретаря Ганюк З.Ю.
прокурора Книш В.В.
потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_1
представника потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2
захисника-адвоката Овсієнко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Ківерці Волинської області, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, не працюючої, не одруженої, не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
15 серпня 2011 року приблизно о 16.00 год. на дорозі сполученням Луків-Турійськ біля с.Сомин Турійського району Волинської області ОСОБА_4 підійшла до ОСОБА_1 ззаду і, вважаючи її особою, з якою вона на той час перебувала в особистих неприязних стосунках, на цьому грунті умисно нанесла удар затиснутим у руці каменем по потиличній ділянці її голови, завдавши потерпілій легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді гематоми м'яких тканин голови.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 повністю й беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину та суду показала, що дійсно 15 серпня 2011 року приблизно о 16.00 год., йдучи по дорозі сполученням Луків-Турійськ біля с.Сомин Турійського району Волинської області за молодою особою жіночої статі, зовні схожою на ту, котра образила її під час дискотеки в с.Зачернеччя Любомльського району Волинської області, вона, щоб з'ясувати особисті неприязні стосунки, які виникли між ними, розсердившись, підібрала на узбіччі камінь, підійшла до неї ззаду та умисно нанесла їй ним один удар по потиличній ділянці голови, однак, коли потерпіла озирнулася, зрозуміла, що помилилася, і попросила у останньої пробачення.
У вчиненому ОСОБА_4 щиросердно розкаялася, погодившись із кількістю, локалізацією, механізмом утворення, ступенем тяжкості умисно заподіяних нею ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та розміром цивільного позову потерпілої про відшкодування завданої злочином майнової та моральної шкоди.
Крім власного визнання своєї винуватості винуватість підсудної ОСОБА_4 у вчиненому доводиться й перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що дійсно 15 серпня 2011 року приблизно о 16.00 год., коли вона йшла по дорозі сполученням Луків-Турійськ, біля с.Сомин Турійського району Волинської області до неї несподівано наблизилася ззаду і нанесла удар затиснутим у руці каменем по потиличній ділянці її голови, як їй на даний час відомо, ОСОБА_4, яка відразу після цього повідомила, що помилилася, попросила пробачення та пішла далі.
Наведені вище показання підсудної і потерпілої є послідовними, такими, що не суперечать один одному й фактичним обставинам справи, а тому суд покладає їх в основу вироку нарівні з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, що підтверджують їх достовірність.
Так, з висновку експерта від 29 грудня 2011 року № 451 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження у вигляді гематоми м'яких тканин голови, яке є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я і могло утворитися внаслідок контакту з тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею (а.с.26).
Як видно з протоколу відтворення обстановки та обставин події від 29 грудня 2011 року, під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_4 показала, яким способом та в яку ділянку тіла вона завдала удар ОСОБА_1, і вказаний нею механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілій повністю узгоджується з описаними у висновку експерта його характером та локалізацією ( а.с.28-30).
Таким чином суд, всесторонньо аналізуючи матеріали даної справи та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, приходить до висновку, що ОСОБА_4 умисно нанесла легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, і за це повинна нести кримінальну відповідальність.
При обранні міри покарання підсудній суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу підсудної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, умови життя і виховання підсудної, її рівень розвитку.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить підсудній щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, а також - вчинення злочину неповнолітнім.
Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.
Також суд враховує і те, що хоча ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, фізично здорова, проживає й виховується у задовільних матеріально-побутових умовах у благополучній неповній сім'ї, дані про вплив на неї дорослих підмовників відсутні, однак підсудна схильна до бродяжництва та негативно характеризується за місцем проживання і попереднім місцем навчання.
З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудної ОСОБА_4 у даному випадку можливе лише в умовах ізоляції її від суспільства і щодо неї слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким вона повинна нести кримінальну відповідальність, у виді арешту, оскільки громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому на строк лише від тридцяти до ста двадцяти годин, виправні роботи - тільки за місцем роботи, а обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування завданої злочином майнової шкоди в сумі 300.00 грн. та моральної шкоди в сумі 3 000.00 грн., який підсудна ОСОБА_4 визнала повністю, підлягає до задоволення частково.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам, майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування і такими збитками, окрім іншого, також є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Беручи до уваги те, що витрати ОСОБА_1 на оплату юридичної допомоги в сумі 300.00 грн. підтверджені розрахунковою квитанцією від 17 лютого 2012 року серії КОАБ № 078136, то вони підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_4, оскільки судовим слідством доведено, що саме в такому розмірі вона своїми умисними неправомірними діями завдала майнову шкоду потерпілій і визнання нею позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Разом з тим, суд вважає, що своїми винними неправомірними діями ОСОБА_4 завдала ОСОБА_1 і моральну шкоду.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру відшкодування спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з того, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 вона зазнала значних фізичних страждань через спричинений ними фізичний біль, істотних моральних страждань через переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, вимушені зміни у звичному для неї способі життя в зв'язку із завданим їй тілесним ушкодженням.
Беручи до уваги зазначене вище, суд, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, в обсязі 2 000.00 грн.
Керуючись ч.ч.1, 2 ст.22, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді арешту на строк 20 (двадцять) діб.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 300.00 (триста гривень 00 копійок) завданої злочином майнової шкоди та 2 000.00 (дві тисячі гривень 00 копійок) завданої злочином моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий