АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1822/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30 Скрипник В.Ф.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

при секретаріМакарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою ,-

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

13 квітня 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 4 березня 2012 року, відповідач, близько 10 години, керуючи автомобілем HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Одеській м. Жашкова, заднім ходом здійснив наїзд на його автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_2, що стояв.

Згідно постанови Жашківського районного суду Черкаської області відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди його автомобілю завдані механічні пошкодження. Згідно звіту № 17/3/12 про оцінку автомобіля ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2 вартість ремонту становить 1388,95 грн. Позивача вказує, що внаслідок дорожньо - транспортної пригоди йому завдана і моральна шкода, яку він оцінює в 1000 грн. В зв'язку з даними обставинами просив, стягнути з відповідача на його користь 1388,95 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1388 грн. 95 коп. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди і 664 грн. 60 коп. судових витрат, а всього 2553 грн. 55 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилається на те, що рішення не може вважатися законним в зв'язку з порушенням при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неповним з'ясуванням обставинам, що мають значення для справи. Просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Після оголошення перерви в судовому засіданні та повторного виклику сторін, сторони 19.06.2012 року та 31 липня 2012 року в судове засідання не з'явилися, про день та час, місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується повістками з підписом про вручення судових повісток на вказані дати.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засіданні відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Вирішуючи спір між сторонами, ухвалюючи рішення, та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої виходив з того, що відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визнаний винним у здійсненні наїзду на автомобіль, згідно звіту автотоварознавчого дослідження № 17/3/12 від 14.03.2012 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-2107, д/н НОМЕР_2 становить 1388,95 грн., тому матеріальна шкода підлягає задоволенню, а моральна шкода частковому задоволенню з відповідача на користь позивача.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, дослідженим в судовому засіданні доказам та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції 4 березня 2012 року, відповідач ОСОБА_6, близько 10 години, керуючи автомобілем HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Одеській м. Жашкова заднім ходом здійснив наїзд на його автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_2, що стояв.

Постановою судді Жашківського районного суду Черкаської області від 23.03. 2012 року відповідача ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди автомобілю ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_2 завдані механічні пошкодження. Згідно звіту про оцінку автомобіля ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2 вартість ремонту становить 1388,95 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував, чи є позивач власником автомобіля ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2, на якій правовій підставі він керував даним автомобілем, оскільки при вирішенні спору в матеріалах справи відсутні дані , що позивач має право на пред'явлення позову до винної особи, так як в наявних матеріалах справи є лише копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником якого вказаний ОСОБА_8, інших доказів позивачем не надано, а суд першої інстанції не звернув на це уваги та прийняв позов до розгляду.

Також суд першої інстанції, розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги, допустив порушення вимог процесуального закону ст. 33 ЦПК України, не залучив до участі у справі страховика, як співвідповідача.

Судом не враховано, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відповідач про це повідомив суд, що зазначено в рішенні суду, однак не прийняв до уваги , чим допустив порушення вимог закону при розгляді справи та виніс незаконне рішення.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих у наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ч. 22.1 статті 22 вищевказаного Закону встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, виходячи зі змісту вищевказаного Закону та статті 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 212-215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, пояснень ОСОБА_6 про те, що автомобіль є застрахованим та, що він звертався відповідно до вимог закону до страховика не перевірив , не витребував необхідних документів щодо наявності страхового полісу та чи є така заява до страхової компанії, в якій він застрахований.

Позивачем також не надано суду страхового полісу та відсутні докази про звернення до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку.

Тому, висновок суду про те, що позивачем обрано спосіб захисту шляхом відшкодування завданої йому шкоди саме з вини особи, є помилковим, оскільки згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Під час розгляду справи апеляційним судом позивач надав свої пояснення, та суд, відновивши судове слідство, ухвалив про обов'язковість участі апелянта та надання пояснення відповідачем по справі, який подав заяву про розгляд справи без його участі. Двічі сторони викликались в судове засіданні, належним чином повідомлені, але не з'явились в судові засіданні, про причини неявки не повідомили. Апеляційний суд не має повноважень для залучення до справи осіб, які не приймали участі у розгляді суду першої інстанції, тому суд приймає рішення на підставі наявних доказів , наданих сторонами.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою - скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :