Справа № 22ц/ 591/ 289/ 12 Головуючий у 1 інстанції Гноєвой С. С.

Категорія 27 Доповідач Кучерява В. Ф.

Ухвала

Іменем України

2 квітня 2012 року . Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого Баркової Л. Л.

Суддів Кучерявої В. Ф. Кочегарової Л. М.

При секретарі Велигоненко В. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» , третя особа Національний банк України, про визнання недійсним кредитного договору та розірвання договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2011 року

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 30 вересня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 218713 від 01.04.2008 року у розмірі 10 957, 52 долари США, що за курсом НБУ на 30.09.2011 року складає 87 331,43 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 5 163,48 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками 5 329,38 доларів США, штраф передбачений договором у сумі 464, 66 долари США

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 361,25 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 8,5 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та розірвання договору поруки відмовлено.

З рішенням суду не згодний ОСОБА_1, який просить рішення суду скасувати, відмовити банку у задоволенні позовних вимог, його позовні вимоги задовольнити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що банк не є правонаступником банку «ПриватБанк», не додано документу, що позичальник отримав суму кредиту, банк не надав первинних документів, що на ці кредитні відносини поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», банк не провів з ним переддоговірну роботу , обманув відповідача, укладаючи договір, не попереджено, що всі валютні ризики несе споживач, використав нечесну підприємницьку практику, тому договір є нікчемним. Банк не мав права укладати договір у іноземній валюті, оскільки не має ліцензії. Договір суперечить Цивільному Кодексу та іншим актам, тому має бути визнаний недійсним

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника банку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 218713 , згідно якого банк надав відповідачу кредит у сумі 6 000 доларів США на споживчі цілі шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, строком до 25.09.2009 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості. З метою забезпечення умов кредитного договору 01 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона відповідає за виконання обов'язків по договору у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідачу та поручителю неодноразово направлялись повідомлення про усунення порушень при виконання умов договору.

У зв'язку із невиконанням умов договору, на 05.04.2010 року у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі : 5163,48 долари США заборгованість за кредитом; 3 498,97 долари США заборгованість по процентам за користування кредитом; 463,68 долари США штраф, а всього 9 126,21 долари США.

Враховуючи встановленим факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором, нарахованої відповідно до умов договору та права банку при невиконання або неналежному виконанні позичальником грошових зобов'язань вимагати дострокового виконання цих зобов'язань, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, законності укладеного договору, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 627, ст. 6 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови

( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положенням ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових коштів іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю , є Декрет КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до ст. 5 якого операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу ( генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Ст. 47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

У п 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, що перераховані у цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Тобто банк, як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, має право здійснення операцій з надання кредитів у іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає індивідуальну ліцензію на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті, тобто надання кредитів у валюті за наявності у банку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті ( а.с. 129 - 130 )

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, позивач, маючи банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті, правомірно уклав договір з відповідачем про надання банківського кредиту у іноземній валюті. Як вбачається із п. 1.3 кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 6 000 доларів США шляхом зарахування коштів йому на картковий рахунок.. ( а.с. 6)

Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валюти, курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно.

Укладаючи договір у доларах США та беручи на себе обов'язок щодо погашення кредиту та процентів саме у доларах США, відповідачі усвідомлювали, що борг потрібно повертати у доларах США і курс національної валюти до долара США не є незмінним.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач лише три місяці погашав борг за кредитом і в ці місяці курс долару не підвищувався, а навпаки, падав.

Таким чином, по даному договору валютний ризик покладається не тільки на споживача, але й на банк.

Ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із змісту кредитного договору, сторони передбачили всі істотні умови договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно - правових актів. Вся необхідна інформація щодо умов отримання кредиту, тип відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору, та цілком відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При укладенні договору відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, орієнтованою сукупною вартістю кредиту, отримав всю необхідна інформацію для укладення договору, про що свідчить наявність його підпису під договором, графік погашення кредиту та процентів, анкета заява від 14.03.2008 року, довідка про умови кредитування ПриватБанку

Тому колегія суддів не вбачає порушень Закону України «Про захист прав споживачів»при укладенні названого договору.

Як вбачається із заяви відповідача, він підтвердив , що згідно кредитного договору отримав на картрахунок від банку 6 000 доларів США ( а.с. 11), а із розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення договору відповідач погашав відсотки

( а.с. 3), що спростовує доводи апеляції про те, що відсутні докази отримання позивачем кредиту.

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про відсутність доказів про укладення кредитного договору відповідача з позивачем. Із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Статуту банку вбачається, що в даному випадку відбулась зміна організаційно - правової форми та типу банку і назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» ( скорочена назва «ПриватБанк») ( а.с. 14, 126)

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення суми боргу солідарно з відповідачів.

Не можна погодитись з доводами апеляції про те, що розрахунки банку проведено неправильно. Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплачував кредит тільки три місяці. В матеріалах справи є всі необхідні дані для перевірки розрахунків банку, для чого не потрібно якихсь спеціальних познань. При цьому для обчислення заборгованості не існує якихсь спеціальних формул. Своїх розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків банку, відповідач не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 303,307,308 ЦПК України. колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 30 вересня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: