АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5334/12 Справа № 2-150/10 Головуючий у 1 й інстанції - Марченко Н.В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: Калиновського А.Б., Лисичої Н.М.

при секретарі - Надтока А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох відсотків річних та збитків від інфляції,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог ВАТ "Апостолівський комбікормовий завод" до ОСОБА_2 про стягнення боргу, річних та збитків від інфляції було відмовлено.

З таким рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ВАТ "Апостолівський комбікормовий завод" й стягнення з відповідача 1906, 90 грн. основного боргу, 1083 грн. інфляційних, 3-х відсотків річних у розмірі 175,85 грн., а також судових витрат.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів передачі товару ОСОБА_2, тому у останнього не виникло обов'язку сплатити за отриманий товар. Надані позивачем накази та накладні, суд першої інстанції не прийняв до уваги, як доказ, оскільки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надавали пояснення щодо відпуску товару за вказаними документами, на думку суду, є зацікавленими особами, так як раніше до них також заявлялися позовні вимоги щодо стягнення боргу за цей самий товар.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно до ст.ст.655, 692 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_2 від 12.10.2005 р. та 19.10.2005 р. (а.с.14, 15) та наказів по підприємству від 12.10.2005 р. №2326/1 (а.с.57), від 19.10.2005 р. № 2371(а.с.38), № 2372 (а.с.58) останньому було відпущено через склад скла на суму 7грн. 50 коп., СК 21/403 гр.фас. на суму 1600 грн., та сухе молоко на суму 275 грн.40 коп. Вказаний товар був отриманий ОСОБА_2, що підтверджується видатними накладними № 2417 від 12.10.2005 р. (а.с.11), № 2465 від 19.10.2005 р. (а.с.12) та від №2464 від 19.10.2005 р. (а.с.13). На вказаних накладних міститься підпис ОСОБА_2 про отримання товару. Також на аркуші справи 39 міститься товарно-транспортна накладна від 19.10.2005 р. на вивіз СК21/403 гр.фас. з датою відпуску 19.10.2005 р., вантажоотримувач ОСОБА_2 Вказаний товар оплачено не було.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Вказані документи є доказами отримання товару.

В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів того, що він товар не отримував, а його пояснення, що він як голова правління підписував багато різних документі, та міг підписати і ці, не вникаючи в їх суть, не можуть вважатися доказом неотримання товару, оскільки є лише висловлюванням та можуть розцінюватися лише як небажання сплатити за отриманий товар та уникнути стягнення боргу та нарахованих штрафних санкцій.

Відповідачем не оспорюється його підпис на вказаних документах.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення оплати за отриманий товар обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Основна сума заборгованості складає 1906 грн.90 коп. Позивач просить стягнути суму відповідно до індексу інфляції з 20.10.2005 р. (з дня наступного за днем отримання товару -19.10.2005 р.) по 31.08.2009 р., яка становить 1454, 94 грн. та 3% річних за цей самий період, що становить 221,16 грн.

Вказані вимоги колегія суддів вважає також обґрунтованими.

За вказаних обстави, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасуванню рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме стягнення з ОСОБА_2 по користь позивача суми вартості отриманого товару - 1906 грн. 90 коп., 3% річних -221 грн. 16 коп. та збитків від інфляції -1454 грн. 94 коп.

В зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" задовольнити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2010 року скасувати.

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" до ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" суму вартості отриманого товару - 1906 грн. 90 коп., 3% річних -221 грн. 16 коп., збитків від інфляції -1454 грн. 94 коп., судові витрати - 81 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді