КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2012 № 14-01/1494

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Трохліб О.Г.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2012 по справі

№ 14-01/1494):

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Енергоринок»

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.12.2011

у справі № 14-01/1494 (суддя: Хабазня Ю.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство регіонального розвитку паливно- енергетичного комплексу «А/РТЕК»

до Відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 у справі № 14-01/1494 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" клопотання Фонду державного майна України (далі за текстом - ФДМ України) задоволено; скасовано заборону боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника, як захід забезпечення вимог кредиторів, вжитий ухвалою суду від 12.05.2009.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції від 14.12.2011, державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 19.12.2011, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 апеляційну скаргу державного підприємства "Енергоринок" з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 по справі №14-01/1494 скасовано. Справу №14-01/1494 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Разом з супровідним листом Вищого господарського суду України № 03.09-18/105 від 27.06.2012 справа надійшла до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2012 у справі №14-01/1494 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Л.Л. Гарник, судді: М.Л. Доманська, В.О. Пантелієнка та розгляд скарги призначено на 18.07.2012.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 02-15/506 від 18.07.2012 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) у справі Гарник Л.Л.

За результатами розподілу справи між суддями справа призначена до розгляду у наступному складі: головуючий-суддя Доманська М.Л., судді Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 у даній справі вказану скаргу прийнято до розгляду колегією у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів Пантелієнка В.О., Остапенко О.М.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. від 01.08.2012 у зв'язку з великою завантаженістю судді Остапенко О.М., керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., здійснено розгляд справи №14-01/1494 колегією у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Л.Л. Гарник, В.О. Пантелієнко.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2012 представник ДП «Енергоринок» надав пояснення, якими підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 у даній справі скасувати.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скаржник в апеляційній скарзі вірно зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 158 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

- до повної сплати всього статутного капіталу;

- при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

- в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 12 Закону встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Як зазначалось вище, 12.05.2009 господарським судом Черкаської області винесено ухвалу про заборону ПАТ «Черкасиобленерго» виплачувати дивіденди акціонерам боржника відповідно до рішень управління боржника.

Дана ухвала має на меті захист інтересів кредиторів ПАТ «Черкасиобленерго» (для збереження майна боржника), і зокрема, державних інтересів в особі апелянта.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і зазначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Тобто, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема у вигляді заборони виплачувати дивіденди акціонерам, в даному випадку мають діяти протягом процедури розпорядження майном Підстави, які б надавали можливість скасувати вказані заходи забезпечення вимог кредиторів, з огляду на стан заборгованості ПАТ «Черкасиобленерго», інші обставини справи в даному випадку відсутні, не доведені ФДМ України у відповідному клопотанні.

Так, зміна обставин діяльності боржника, внесені зміни до законодавства, зміна керівництва боржника та розпорядника майна, а також те, що погашення боргів боржника здійснюється згідно з установленими алгоритмами НКРЕ за Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на що є посилання у клопотанні ФДМ України від 18.11.2011 № 10-25-1564 та в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, не є підставою для скасування заходів забезпечення вимог кредиторів, вжитих за ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2009 у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності вищевказаної ухвали від 12.05.2009 у даній справі та щодо відхилення доводів ФДМ України, погоджується із тим, що вказана ухвала від 12.05.2009 прийнята відповідно до законодавства і обставин справи на час їх прийняття.

Після порушення справи про банкрутство всі заходи, спрямовані на забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника вживаються виключно в межах цієї справи і у відповідності до вимог Закону.

Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законами відносно регулювання судових процедур у справах про банкрутство, у тому числі щодо заходів забезпечення вимог кредиторів, вжитих після порушення справи про банкрутство у межах цієї справи.

Спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про розгляд справ про банкрутство» від 18.12.2009 № 15). Це стосується посилань ФДМ України у відповідному клопотанні на норми Закону України «Про акціонерні товариства» та Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Пунктом 73 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про розгляд справ про банкрутство» від 18.12.2009 № 15 передбачено, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону, господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, у тому числі передбачених ст. 67 ГПК України.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника та її забезпечення майном боржника за рахунок якого кредитори повинні отримати задоволення своїх вимог. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, зокрема й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

Враховуючи особливості Закону про банкрутство, а саме те, що вимоги конкурсних кредиторів знаходяться під дією мораторію і до настання будь-якої події передбаченої ч.3 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про вжиття заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів у даній справі.

При цьому, пунктом І розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрутство підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Наявність заборгованості за енергоносії у підприємств паливно-енергетичного комплексу є підставою для внесення підприємства до Реєстру, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно ч.2 ст.2 Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Боржник у даній справі є підприємством паливно-енергетичного комплексу, а отже, на нього розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Дійсно, нормами чинного законодавства, у тому числі ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», передбачено, що акціонери мають право, у тому числі брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Однак виплата дивідендів акціонерам боржника, що є фактично розподілом чистого прибутку, в даному випадку, суперечить цілям Закону про банкрутство та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Статтею 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» передбачено, що на період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом.

До закінчення процедури погашення заборгованості господарським судом не розглядаються клопотання про відкриття процедури санації, визнання підприємства-боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і зазначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Суду не доведено настання відповідної події, передбаченої ч. 3 ст. 12 Закону. Тим більш, що до закінчення процедури погашення заборгованості відповідно до ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" у справі про банкрутство не має статися відкриття процедури санації чи визнання підприємства боржника банкрутом чи відкриття ліквідаційної процедури. З матеріалів даної справи не вбачається підстав для скасування заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам відповідно до рішень органів управління боржника, які були введені ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 по даній справі. Доводи ФДМ України, викладені у клопотанні від 18.11.2011 з цього приводу, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, із врахуванням обставин даної справи та норм чинного законодавства України, які наведені вище.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вжиття та дія таких заходів на теперішній час відповідає ст. 12 Закону, п. 73 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про розгляд справ про банкрутство» від 18.12.2009 № 15, нормам Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та є необхідністю у даній справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання ФДМ України та скасування заборони банкруту здійснити виплату дивідендів аукціонерам боржника, як заходу забезпечення вимог кредиторів, вжитого ухвалою суду від 12.05.2009 у даній справі, зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції.

У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу належить скасувати, відмовивши у задоволенні клопотання ФДМ України від 18.11.2011 № 10-25-25664, матеріали справи слід направити до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» від 19.12.2011 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 у справі № 14-01/1494 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні клопотання Фонду Державного майна України від 18.11.2011 № 10-25-15664 про скасування заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам відповідно до рішень органів управління боржника, які були введені ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 по даній справі.

4. Матеріали справи № 14-01/1494 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Гарник Л.Л.