ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5/177

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

на рішення та постанову господарського суду Рівненської області від 12.01.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р.

у справі№ 5/177

за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" звернення стягнення на майно

за участю представників:

позивача:Атаманюка Т.О.

відповідача:Омельчука С.Л.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.01.2011 р. (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. (судді: Саврій В.А., Бучинська Г.Б., Дужич С.П.), позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" задоволено повністю: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.02.2008 р. № 235/08, яка станом на 01.11.2010 р. становить 4 426 713,37 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (надалі -ВАТ Сарненський завод мостових технологічних конструкцій"), яке є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки № 236/08 із застереженням задоволення вимог іпотекодержателя від 25.02.2008 р., а саме: адміністративно-побутовий корпус (чотирьохповерхова залізобетонна будівля з підвалом -протирадіаційне укриття та цокольним поверхом з перехідною галереєю, літера "А-4" за планом земельної ділянки, загальною площею 6 184,7 кв.м., розташована на земельній ділянці площею 12.56 га), що знаходиться за адресою: 34500, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Сарни, вул. 17 Вересня, буд. 21. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі - РВ ФДМУ по Рівненській області) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 576 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України "Про іпотеку", та зазначає, що протирадіаційне укриття внесено в Реєстр об'єктів державної власності.

До суду касаційної інстанції від РВ ФДМУ по Рівненській області надійшла телеграма про зупинення провадження у справі у зв'язку з відкриттям провадження у справі про визнання недійсним договору іпотеки. Колегія суддів відхиляє дане клопотання з огляду на приписи статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, скаржник не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.02.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ "Промінвестбанк", в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рівне" та ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (позичальник) укладено кредитний договір № 235/08.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 2 500 000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: у поточну діяльність. Кінцевий термін повернення кредиту -не пізніше 13.04.2009 р. (пункт 2.2 кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.2 цього договору, який був змінений договором про внесення змін від 30.09.2008 р. № 906/08, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20,0 процентів річних.

Згідно з пунктом 4.3.4 вказаного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 25.02.2008 р. між банком (іпотекодержатель) та ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки № 236/08, за умовами якого предметом іпотеки є адміністративно - побутовий корпус (чотирьохповерхова залізобетонна будівля з підвалом -протирадіаційне укриття та цокольним поверхом з перехідною галереєю), літера "А-4" за планом земельної ділянки, загальною площею 6 184,7 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 12,56 га, що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. 17 Вересня, буд. 21.

Пунктом 3.1.5 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель у випадку невиконання іпотекодавцем (або: позичальником) зобов'язань за кредитним договором має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від іпотекодавця (або: позичальника) дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися, зокрема, шляхом звернення іпотекодержателем до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію (пункт 5.2.2 договору іпотеки).

Місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданого кредиту та відсотків за користування кредитом у встановленому кредитним договором порядку та розмірі.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що договір іпотеки від 25.02.2008 р. № 236/08, яким забезпечено виконання кредитного договору від 22.02.2009 р. № 235/08, є дійсним. А відтак, суди попередніх інстанцій звернули стягнення на предмет іпотеки.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку з огляду на таке.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Приписами статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про іпотеку" визначено, що забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Згідно з Інструкцією щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 р. № 653, протирадіаційні укриття призначені для захисту осіб, що укриваються, від впливу іонізуючого випромінювання при радіоактивному забрудненні місцевості і допускають безперервне перебування у них розрахункової кількості осіб, що укриваються, до двох діб.

Статтями 1, 2 Закону України "Про цивільну оборону України" визначено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Систему цивільної оборони складають, зокрема, сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони. Завданнями Цивільної оборони України є, зокрема, захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження.

Отже, протирадіаційні укриття відноситься до об'єктів цивільної оборони України.

Указане не враховано судами попередніх інстанцій, а також судами в повному обсязі не з'ясовано наявність права у ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" передавати в іпотеку підвал -протирадіаційне укриття, що у наступному призвело до звернення стягнення на цей об'єкт за оскаржуваними судовими рішеннями.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Згідно з приписами статті 1119 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд,

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області у справі № 5/177 задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.01.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р у справі № 5/177скасувати.

Справу № 5/177 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Кролевець

В. Саранюк