Справа № 2-837/11 Провадження № 22-ц/0290/2097/2012Головуючий в суді першої інстанції:Желіховський В.М.

Категорія: 20 Доповідач: Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2012 м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Жданкіна В.В.

Суддів: Зайцева А.Ю., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора області на рішення Літинського районного суду від 28.10.2011р. по справі за позовом ОСОБА_2 до арбітражного керуючого (ліквідатор) Малахова С. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 12.10.2011 р. звернувся в суд з позовом до ДП «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Малахова Сергія Анатолійовича про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Він зазначив, що згідно з договором купівлі-продажу від 24.09.2011 р. придбав у відповідача за 32 231 грн. нежитлові будівлі та виробничі споруди по вул. Дзержинського у селі Петрик Літинського району Вінницької області. Згідно акта приймання-передачі від 30.09.2011 р. арбітражний керуючий (ліквідатор) Малахов Сергій Анатолійович передав, а ОСОБА_2 прийняв зазначене у договорі нерухоме майно. Однак позивач не може належним чином оформити право власності на придбане нерухоме майно, так як відповідач, який згідно з умовами договору зобов'язався оформити усі необхідні документи та посвідчити договір нотаріально, ухиляється від нотаріального посвідчення цієї угоди.

Сторони в суд першої інстанції не з'явилися і надали свої письмові заяви, згідно з якими просили розглянути справу за їх відсутності з врахуванням того, що позивач у заяві просив задовольнити позов, а відповідач у своїй заяві позов визнав.

Рішенням Літинського районного суду від 28.10.2011 р. позов задоволено і визнано за ОСОБА_2 право власності на майно, яке він купив.

Заступник прокурора Вінницької області в апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його вимог. Вважає, що задовольняючи позов, суд порушив норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України суд, задовольняючи позов, не вирішив питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно п. 13 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про визнання правочинів дійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, судам необхідно враховувати, що частина друга ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Всупереч цьому суд першої інстанції не з'ясував, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, оскільки умовами застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України є безповоротна втрата стороною можливості з будь-яких причин посвідчити правочин. Однак Літинський районний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, вказаних питань так і не з'ясував, а також не встановив, у чому саме полягав спір. При цьому суд чомусь задовольнився нічим не підтвердженим посиланням ОСОБА_2 у позовній заяві на ухилення арбітражного керуючого Малахова С.А. від нотаріального посвідчення договору.

Також слід звернути увагу на те, що суд вирішив справу без явки сторін і задовольнився лише письмовими заявами ОСОБА_2 та арбітражного керуючого Малахова С.А., у яких вони просили вирішити справу за їх відсутності (при цьому ОСОБА_2 просив задовольнити його позов, а арбітражний керуючий Малахов С.А. цей позов визнавав). Тобто, спору між сторонами не було.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що боржник - Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке», в процесі ліквідації якого відбулася дана угода, є державним підприємством, підпорядкованим Міністерству аграрної політики, яке є Органом управління майном боржника. Згідно з п. 3.3 Статуту даного підприємства його майно є державною власністю і воно закріплено за підприємством по праву повного господарського відання. Відчужені за даною угодою об'єкти нерухомого майна є його основними засобами виробництва.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом при ухваленні рішення не прийнято до уваги вимоги чинного законодавства стосовно оцінки майна, що перебуває у власності держави. Так, згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р. проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна). Всупереч ст. 9 вказаного Закону, а також п.п. 17, 18 Методики оцінки, затвердженої постановою КМ України від 10.12.2003р. №1891 відчужуване майно оцінено без відповідного погодження, без видання наказу про затвердження акту оцінки майна, без скріплення печаткою та підписом органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Таким чином, при ухваленні рішення суд першої інстанції визнав дійсним правочин, який порушує публічний порядок, так як спрямований на незаконне відчуження державного майна та заволодіння ним. Тобто, згідно зі ст. ст. 215 ч. 2, 228 ЦК України суд фактично визнав дійсним нікчемний правочин.

За таких обставин оскаржуване рішення є незаконним і підлягає безумовному скасуванню. Зазначене вище згідно ст. 309 ЦПК України є підставою для ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 310, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Літинського районного суду від 28.10.2011р. скасувати і ухвалити нове: в задоволенні позову ОСОБА_2 до арбітражного керуючого (ліквідатор) Малахова Сергія Анатолійовича про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: