У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Горейко М.Д., Шалаути Г.І.
секретаря Балагури М.О.
з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3- ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Буковинажитлобуд», треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_10, арбітражний керуючий Хлібейчук Ігор Михайлович про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та транспортних засобів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Буковинажитлобуд», треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_10, арбітражний керуючий Хлібейчук І. М. про
________________________________________________________________________________
Справа №2/0907/2-60/2012 Головуючий в 1 інстанції - Антоняк Т.М.
Провадження № 22ц/0990/1501/2012 Суддя-доповідач - Меленко О.Є.
Категорія 37
визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та транспортних засобів.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, а саме на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, а саме на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано в порядку спадкування за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину вказаної квартири, належну на праві спільної сумісної власності подружжя, а всього на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, а саме на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, а саме на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3.
Визнано в порядку спадкування за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/2 частину вказаної квартири, належну на праві спільної сумісної власності подружжя, а всього на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3.
Визнано в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» (м.Івано-Франківськ, вул.Мельничука, 14).
Визнано в порядку спадкування за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» (м.Івано-Франківськ, вул.Мельничука, 14).
Визнано в порядку спадкування за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» (м.Івано-Франківськ, вул.Мельничука, 14).
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 45 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в дохід держави 1609 грн. 00 коп.
В решті вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ухвалюючи рішення судом не встановлено всієї спадкової маси майна, та не враховано, що майно яке є предметом спору відноситься до складу підприємства як єдиного майнового комплексу. На думку апелянта, при вирішенні спору суд обмежився тільки його правом спадкоємця на 1/3 частку в статутному капіталі приватного підприємства і таким чином безпідставно звузив склад спадщини, до якої входить майно власника-померлого ОСОБА_14, в силу положень п.10.1 Статуту університету. Таким майном, зокрема, є: квартири №АДРЕСА_4; автомобілі TOYOTA Land Cruiser 4.2 д.н.з. НОМЕР_1, реєстрація 6.05.2000 року; HYNDAI д.н.з. НОМЕР_2, реєстація 24.11.2006 року ; ГАЗ 31105 д.н.з. НОМЕР_3, реєстрація 6.02.2007 року; ГАЗ 66 д.н.з.НОМЕР_4; квартири АДРЕСА_6; квартиру АДРЕСА_5; незавершене будівництво готелю-гуртожитку в АДРЕСА_7.
Крім того, апелянт вказує, на порушення його права власності на спадкове майно, оскільки ОСОБА_3 в порушення прав інших спадкоємців, без їх згоди, до сплину шестимісячного строку встановленого законодавством на видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_14, в порушення положень статуту «Західноукраїнського економіко-правничого університету» відчужила спірне майно за договорами купівлі-продажу.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог апелянт просив скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Представники «Західноукраїнського економіко-правничого університету», ТОВ «Буковинажитлобуд», відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_10, арбітражний керуючий Хлібейчук І.М., будучи належно повідомленими про розгляд справи, до суду не з'явилися, про поважність причин такої неявки суд не інформували.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, доводи представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на спадкове майно після ОСОБА_14, який помер 22.08.2007 року (а.с. 14, т.1).
Судом встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_14 є ОСОБА_1 - син спадкодавця, ОСОБА_3 - дружина спадкодавця та ОСОБА_5 - внучка спадкодавця по праву представлення. Зазначені особи у визначений законодавцем спосіб звернулися з заявами про прийняття спадщини. Зазначених обставин жодна з сторін не спростовує.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 вважав, що перелічені ним квартири та транспортні засоби були власністю померлого ОСОБА_14, а тому входять до складу спадщини, а тому можуть бути успадковані як ним, так і іншими спадкоємцями відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим позивач не заперечував тієї обставини, що його батько - покійний нині ОСОБА_14 був засновником та одноосібним власником «Західноукраїнського економіко-правничого університету», який також є відповідачем у справі.
Діяльність заснованого ОСОБА_14 навчального закладу визначалася Статутом університету ( а.с. 30-40), згідно з яким університет наділений правами юридичної особи, має відокремлене майно і може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що спірне майно окрім, квартир №5 та АДРЕСА_3, на день смерті ОСОБА_14 належало саме Приватному вищому навчальному закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», а не померлому ОСОБА_14, як фізичній особі-спадкодавцю.
А тому, відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України спірне майно- квартири №АДРЕСА_4; автомобілі TOYOTA Land Cruiser 4.2 д.н.з. НОМЕР_1, реєстрація 6.05.2000 року; HYNDAI д.н.з. НОМЕР_2, реєстація 24.11.2006 року ; ГАЗ 31105 д.н.з. НОМЕР_3, реєстрація 6.02.2007 року; ГАЗ 66 д.н.з.НОМЕР_4; квартири АДРЕСА_6; квартиру АДРЕСА_5; незавершене будівництво готелю-гуртожитку в АДРЕСА_7- не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_14, а отже у позивача та інших спадкоємців немає на даний час права на це майно.
З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду Івано-Франківської області, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, п.1.9 Статуту університету визначено, що такий є самостійним господарським статутним суб'єктом навчально-наукової та виробничої діяльності, має право юридичної особи з моменту державної реєстрації.
Згідно статті 29 ЦК Української РСР в редакції 1963 року встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом. Тотожні приписи містяться у частині 1 статті 92 ЦК України в редакції 2003 року. Статтею 325 ЦК України встановлено, що поряд із фізичними особами, суб'єктами права власності є і юридичні особи.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, що діяв на час укладення спірних договорів, необхідною ознакою юридичної особи є наявність у неї відокремленого майна та можливості від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки. У статті 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Як вбачається з матеріалів справи, учасником правовідносин при укладенні договорів купівлі продажу квартир та транспортних засобів, з привожу яких, власне на даний час існує спір, була юридична особа Приватне підприємство «Економіко-правничий інститут м. Чернівці» та його правонаступник Приватний вищий навчальний заклад «Західно - український економіко-правничий університет», як покупці.
В свою чергу оспорювані договори купівлі-продажу, спрямовані на відчуження майна після смерті ОСОБА_14, вчинялися від імені юридичної особи відповідним її органом, а тому права та обов'язки за даними угодами виникали саме в юридичної особи , а не у спадкоємців покійного ОСОБА_14
Так, згідно розділу 6 Статуту Університету, п.п.6.1, 6.2., ректор Університету здійснює безпосереднє управління діяльністю Університету та є розпорядником майна і коштів, виділених Власником для статутної діяльності Університету (а.с.99, т.1), а відповідно до п.10.3. Статуту Університету одержані в результаті відчуження майна кошти, спрямовуються виключно на здійснення статутної діяльності Університету.
Крім цього, судом встановлено, що на момент укладення договорів, ОСОБА_3 відповідно до наказу №06-01-72 від 21.08.2007 року було призначено виконуючим обов'язки ректора Університету. Відповідно до Закону України «Про освіту» її кандидатуру було погоджено Міністерством освіти України, про що свідчить лист заступника Міністра Шинкарука В.Д. від 09.10.2007 р. № 1/11-7510 (а.с-210, т.2).
Згідно розділу 6 Статуту Університету, п.п.6.1, 6.2., ректор Університету здійснює безпосереднє управління діяльністю Університету та є розпорядником майна і коштів, виділених Власником для статутної діяльності Університету (а.с.99, т.1).
Однак, зважаючи на те, що на час своєї смерті ОСОБА_14 був одноосібним власником університету, а отже і його статутного фонду, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що спадкоємці ОСОБА_14 в порядку спадкування набувають право власності на частку у статутному капіталі університету, а не на конкретне майно, що входить до його складу.
Таким чином, не заслуговують на увагу твердження апелянта про порушення його та інших спадкоємців прав у зв'язку з укладенням ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу квартир № 6 та АДРЕСА_4; квартир АДРЕСА_6; квартири АДРЕСА_5.
Разом з тим, на переконання судової колегії, набувши право власності на 1/3 частину статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» м. Івано-Франківськ, вул. Мельничука, 14, і ставши у такий спосіб його співвласником, апелянт вправі буде ініціювати перевірку фінансово-господарської діяльності цієї юридичної особи та правомірності дій виконуючого обов'язки ректора, зокрема.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: М.Д. Горейко
Г.І. Шалаута