Справа № 2610/11637/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 серпня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання непрацездатної дружини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на її утримання у розмірі 1000 грн. щомісячно з дня пред'явлення позову до суду у зв'язку з її непрацездатністю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2004 року вони перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, з 05 жовтня 2009 року їй було призначена по життєво третя група інвалідності, у зв'язку з чим з 2005 року вона не працює, одержує пенсію у розмірі 838 грн., постійно знаходиться на лікуванні, що у свою чергу призводить до значних витрат з її боку.

Відповідач має постійний заробіток, працює офіційно, проте з квітня 2011 року чоловік не підтримує з нею шлюбних відносин і припинив надавати їй матеріальну допомогу.

У зв'язку з викладеним позивачка просить стягнути з відповідача кошти на її утримання.

У письмовому запереченні на позов, відповідач зазначив, що позов він не визнає, оскільки з січня 2004 року по липень 2012 року вони з позивачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, вона ніде не працювала і перебувала на його утриманні, а на даний час позов між ними розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 липня 2012 року, позивачка має від першого шлюбу двох синів: ОСОБА_3 (1975р.н.), та ОСОБА_4 (1978р.н.), які не мають постійної заробітної плати. Відповідач наголошує, що він проживає окремо від позивачки за межами м.Києва, працює в м.Києві, отримує постійну середню заробітну плату у розмірі 2 100, 00 грн., з яких щомісячно витрачає 1400,00 грн. на автомобіль, яким добирається на роботу, а залишок коштів у розмірі 700 грн. не відповідає його прожитковому мінімуму. Вказує, що за станом свого здоров'я, сам потребує медичного обслуговування, зокрема протезування зубів, реабілітаційний курс масажної терапії хребцевої грижі, проте змушений відкласти зазначені процедури на більш сприятливий час, в той же час позивачка отримує пенсію у розмірі, який відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував і просив врахувати доводи викладені у його запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з 2004 року перебували у шлюбі, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м.Києва (31.01.2004 року), що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 (а.с. 9).

12 липня 2012 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва, що не заперечувалося у судовому засіданні ні позивачем ні відповідачем і було ними підтверджено.

Відповідач проживає окремо від позивачки з січня 2010 року за межами міста Києва у будинку садівничого товариства «Зелений бір», що сторонами у судовому засіданні не заперечувалось (а.с. 23).

Від шлюбу спільних дітей у подружжя не має.

Сторони у судовому засіданні не заперечували, що у позивачки від першого шлюбу є два сини 1975 та ІНФОРМАЦІЯ_1, змоги надати позивачці матеріальну допомогу на даний час вони не мають.

Позивачка є інвалідом і отримує пенсію по інвалідності, 3 група загальне захворювання встановлена довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 15 жовтня 2009 року № 014951 та пенсійним посвідченням НОМЕР_4 виданим 08 лютого 2012 року, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні (а.с. 3,4).

Відповідач має постійний заробіток, працює офіційно (на посаді заступника директора з технічних питань), розмір його середньомісячної заробітної плати складає - 2 122 грн. (за останні 6 місяців, а саме з лютого 2012 року по липень 2012 року, дохід складав -12 732, 52 грн.), що підтверджується наданою у судовому засіданні довідкою про доходи відповідача, що була видана до Шевченківського районного суду м.Києва і її оригінал оглянуто у судовому засіданні (а.с.22).

Доказів про наявність у позивача та відповідача інших доходів крім пенсії та заробітної плати відповідно, у судовому засіданні сторонами не надано.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу; непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи; один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 2 ст. 76 цього Кодексу визначено: після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

За змістом статей 77, 79, 80 Кодексу за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі, аліменти сплачуються щомісячно; аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви; якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Як встановлено у судовому засіданні позивачка є інвалідом 3 групи загального захворювання і як непрацездатна особа відповідно до ст.ст. 75,76 Сімейного кодексу України має право на утримання, а другий із подружжя (колишній чоловік) може надавати їй матеріальну допомогу, проте не у розмірі, який просить позивачка.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить з того, що у позивачки є повнолітні діти, вона отримує пенсію по інвалідності у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідач отримує заробітну плату, яка на день подачі позивачем позову та на день розгляду справи майже дорівнює розміру двох прожиткових мінімумів, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік»для працездатних осіб, проживає за межами м.Києва, а працює в м.Києві, у зв'язку з чим несе відповідні витрати.

При цьому, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на травень місяць 2012 року працездатної особи становить 1094 грн., а прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на травень місяць 2012 року непрацездатної особи -становить 838 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки з дня подання позовної заяви до суду, у твердій грошовій формі у сумі -419 грн., що дорівнює 1/2 прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік».

Статтями 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують необхідність та можливість стягнення з відповідача на її користь аліментів у розмірі 1000 грн. щомісячно.

У свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які підтверджують те, що він не може надавати матеріальну допомогу колишній дружині.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. в дохід держави.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 75-80 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 209, 218, ч.2 ст.222 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, працюючого, аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 419 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - 14 травня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: