ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/4044/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніної О.С.
при секретарі Черпак А.Ю.
сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солаті» до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
в с т а н о в и в:
У березні 2012 року ТОВ «Солаті»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01.03.2012 № 135987 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем була проведена перевірка за результатами якої було встановлено, що у водія транспортного засобу ТОВ «Солаті»була відсутня індивідуальна контрольна книжка, проте згідно з нормами п.п. 6.1, 6.3 Наказу №340 «Про затвердження положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»від 07.06.2010, в редакції, що діяла на час проведення перевірки, обов'язок мати індивідуальну контрольну книжку застосовується до вантажних автомобілів, маршрут яких перевищує 500 км. Відповідно до подорожнього листа перевіряємого автомобіля, його маршрут становив Дніпропетровськ-Кременчу-Суми, сумарна довжина якого становить 449 км. Таким чином штрафні санкції були застосовані до ТОВ «Солаті»неправомірно, а тому постанова від 01.03.2012 № 135987 підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що постанова від 01.03.2012 № 135987 є обґрунтованою, правомірною та винесеною на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
У судове засідання позивач не з'явився, проте представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином, причин свого неприбуття суду не повідомляв.
Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши усі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2012 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої було встановлено факт надання відповідачем послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія автотранспортного засобу МАЗ 630308-224 н/з АЕ2760ВТ, що належить ТОВ «Солаті», про що складено акт №023352 від 16.01.2012.
01 березня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Бузяковим Р.М., було винесено постанову № 135987 про застосування до ТОВ «Солаті»фінансових санкцій у розмірі 1700 гривень за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт.
Суд вважає таку постанову відповідача обґрунтованою та правомірною з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Положеннями абз. 2 цієї ж статті передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час та час відпочинку колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 №340 (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки відповідачем)(далі -Положення), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані тахографами.
В свою чергу п. 6.3 Положення передбечено, що водій, який керує ТЗ, що не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача тахографом обладнаний не був, про що представник позивача у судовому засіданні не заперечував. Також, у водія транспортного засобу була відсутня індивідуальна контрольна книжка на час проведення перевірки.
З аналізу вищенаведених норм права суд приходить до висновку, що обов'язок ведення індивідуальної контрольної книжки для водіїв вантажних транспортних засобів не залежить від протяжності їх маршруту. Тому, суд не може погодитись з позицією позивача, якою обґрунтовано адміністративний позов, щодо відсутності обов'язку водія вести індивідуальну контрольну книжку у зв'язку з тим, що його маршрут складає менше 500 км. в один бік.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля № 898030 маршрут автомобіля складав менше 500 км., оскільки, досліджуючи даний подорожний лист, з нього вбачається лише відстань 980 км., яка зазначена у графі 22.
При цьому, в подорожньому листі зазначено маршрут Кременчуг-Суми (не у відповідних графах подорожного листа), проте як вантажний автомобіль виїхав з Дніпропетровська.
Таким чином, суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку в акті перевірки №023352 від 16.01.2012 щодо надання позивачем послуг з вантажних перевезень без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, чим ТОВ «Солаті», як перевізником порушено п. 6.1, 6.3 Положення про робочий час та час відпочинку колісних транспортних засобів та ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедура здійснення державного контролю Головавтотрансінспекцією за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 (далі -Порядок).
Відповідно до п.п. 20, 21, 23 цього Порядку, при виявленні при перевірці порушень вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт, складаються акти реагування. На підставі п.п. 26, 27 Порядку, справа про виявлене порушення розглядається керівником органу державного контролю, якими, згідно з п. 3 Порядку є начальник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, або його заступник. Керівник органу державного контролю за наявності підстав виносить постанову про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій.
Згідно з п. 28 Порядку, фінансова санкція, якою є передбачений ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення постанови від 01.03.2012 № 135987 про застосування до ТОВ «Солаті»фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солаті» до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.С. Луніна