Справа № 22ц-1121\2008 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Чугуєвська Т.П.

Доповідач: Редька А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

4 липня 2008 року                                     місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Коренькової З.Д.,

суддів - Острянського В.І., Редьки А.Г.,

при секретарі - Куксі М.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ПОСП "Ічнянське" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 8 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

         Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 8 травня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_1до приватного орендного сільськогосподарського підприємства ”Ічнянське” та стягнуто з ПОСП ”Ічнянське” на користь ОСОБА_1 2141,82 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня 2007 року до 29 лютого 2008 року.

         В апеляційній скарзі ПОСП ”Ічнянське” просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ПОСП ”Ічнянське” належить до задоволення.

         За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 10 жовтня 2008 року була звільнена з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України. Заочним рішенням Ічнянського районного суду від 14 грудня 2007 року запис у трудові книжці ”звільнена з роботи, ст.38 КЗпП України(власне бажання)” змінено на ”звільнена за власним бажанням у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров'я, ст.38 КЗпП України”, яке адміністрація підприємства виконала 29 лютого 2008 року.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 10 жовтня 2007 року була звільнена з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, з неправильним формулюванням причин звільнення з роботи, яке перешкоджало їй подальшому працевлаштуванню, їй було відмовлено у прийнятті на облік у центрі зайнятості як такої, що шукає роботу, і оскільки тільки 29 лютого 2008 року адміністрація підприємства внесла зміни до трудової книжки після чого ОСОБА_1 було взято на облік у центрі зайнятості, тому відповідно до ст.235 КЗпП України підприємство повинно виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за зазначений період.

         Проте, з таким висновком суду не можна погодитися оскільки він суперечить матеріалам справи.

Відповідно до ст.235 КЗпП України працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік” у разі якщо неправильне формулювання причин звільнення з роботи у трудовій книжці перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

         По справі не встановлено і позивач ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу, що після звільнення з роботи 10 жовтня 2007 року їй було відмовлено їй було відмовлено в укладенні трудового договору на якомусь іншому підприємстві. У позовній заяві і у поясненням у судовому засіданні ОСОБА_1 не посилалася, що вона зверталася до інших підприємств, установ, організацій і їй було відмовлено, вона посилалася тільки, що на її звернення до центру зайнятості їй було відмовлено взяти на облік як таку, що шукає роботу, саме у зв'язку з формулюванням причин звільнення з роботи, однак на підтвердження і цих своїх доводів також не надала суду жодних документів. У той же час відповідно до повідомлення Ічнянського районного центру зайнятості встановлено, що ОСОБА_1 у період з 10 жовтня 2007 року також не зверталася за працевлаштуванням і до центру зайнятості, вперше вона звернулася до центру зайнятості 11 лютого 2008 року за консультацією і 3 березня 2008 року звернулася з заявою як така, що шукає роботу і з 3 березня 2008 року була зареєстрована, а 10 березня 2008 року їй було надано статус безробітної і ніяких відмов у реєстрації їй не було.

         Отже по справі встановлено, шо ОСОБА_1 у період після звільнення з роботи 10 жовтня 2007 року до 3 березня 2008 року не зверталася до підприємств, установ, організацій у т.ч. і до центру зайнятості за працевлаштуванням і за таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав вважати період після звільнення ОСОБА_1 з роботи часом вимушеного прогулу та стягувати з підприємства середній заробіток за цей період оскільки вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані.

         За обставин, коли висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і суд неправильно застосував норму матеріального закону, рішення суду не можна визнати законним та обгрунтованим, таке рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         Керуючись ст.ст. 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

в и р і ш и в:

         Апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства ”Ічнянське” задовольнити, скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 8 травня 2008 року та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до приватного орендного сільськогосподарського підприємства ”Ічнянське” про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_1на користь приватного орендного сільськогосподарського підприємства ”Ічнянське” 25,50 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

         Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                                             Судді: