02.08.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/2790/1217/2012р. Головуючий

в 1 інстанції Шкірай М.І.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній

інстанції Алєєва Н.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Єфімової В.О., Лівінського С.В.,

за участю:

секретаря - Івченко М.О.,

представника позивачки - ОСОБА_4,

представника відповідачів - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на заочне рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 21 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_8 задоволений. Припинено право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0383 га в межах садівничого товариства „Строітель". За ОСОБА_8 визнано право власності на вказану земельну ділянку. З ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 стягнуто судові витрати в сумі 40,50 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказує, що укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договір купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально не посвідчений, тому останній є нікчемним. Крім того, задовольняючи позов суд не дав оцінки тим фактам, що встановлені законом підстави для припинення права власності ОСОБА_9 позивачкою не наведені.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч.1,3 ст.132 ЗК України, в редакції від 01.01.2002р., що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, - угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі і нотаріально посвідчуються. Названі угоди вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

З державного акту про право власності на землю серії ІІІ-КМ №096190 від 08.10.1997р. видно, що ОСОБА_9 (мати позивачів по справі) являлась власницею земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0383 га, розташованої на території Садівничого товариства „Строітель".

24.01.2003р. ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_8 купила вказану ділянку за 450 доларів США. Факт отримання ОСОБА_9 грошей підтверджений виданою нею розпискою (а.с.7).

Однак, в порушення вимог ч.1 ст.132 ЗК України вказаний договір купівлі-продажу ні в момент укладання, ні в наступний час нотаріально посвідчений не був, хоча ОСОБА_9 згідно розписки і тексту договору брала на себе обов'язок після повернення в м.Севастополь з Сумської області зареєструвати договір нотаріально.

Протягом 2003р.-2009р. ОСОБА_8 користувалась названою ділянкою, подала заяву та була прийнята в члени Садівничого товариства „Строітель". Тимчасово, до нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, їй була видана членська книжка (а.с.9).

В січні 2009р. ОСОБА_9 померла.

Спадкоємці першої черги за законом, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняли спадщину та запропонували ОСОБА_8 звільнити спірну земельну ділянку, вказуючи, що власниками землі в порядку спадкування є вони.

В зв'язку з викладеним ОСОБА_8, по підставам ч.2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963р. з наступними змінами), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним.

В ході розгляду справи судом позивачка змінила предмет позову та просила суд припинити право власності ОСОБА_9 на спірну ділянку і визнати право власності на останню за нею по п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, в зв'язку зі смертю ОСОБА_9.

Задовольняючи позов ОСОБА_8 суд не прийняв до уваги той факт, що відповідно до ч.3 ст.132 ЗК України, в редакції від 01.01.2002р., яка діяла на день укладання сторонами письмового договору купівлі-продажу, тобто станом на 24.01.2003р., угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення. Оскільки договір купівлі-продажу від 24.01.2003р. не був нотаріально посвідчений, останній вважається неукладеним і право власності на земельну ділянку у ОСОБА_8 не виникло.

При таких обставинах суд не мав підстав припиняти право власності ОСОБА_9 на спірну ділянку та визнавати право власності на останню за ОСОБА_8.

Більш того, задовольняючи позов суд послався на вимоги ч.2 ст.220 ЦК України, яка регулює порядок визнання договору дійсним, котра застосуванню не підлягає, оскільки такі вимоги позивачкою не заявлялись.

В зв'язку з викладеним постановлене судом рішення не може бути визнано законним, обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_8 в задоволенні позову.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення місцевого суду Балаклавського району м.Севастополя від 21 листопада 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позову до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про припинення права власності ОСОБА_9 на земельну ділянку НОМЕР_1 в Садівничому товаристві „Строітель" та визнання права власності на вказану ділянку за ОСОБА_8.

Рішення вступає в законну силу з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуючий: /підпис/ Н.Г. Алєєва

Судді: /підпис/ В.О. ЄФімова

/підпис/ С.В. Лівінський

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду міста Севастополя Н.Г. Алєєва